Зброю, боєприпаси народні месники отримували з „Великої землі", поповнювали за рахунок німецьких трофеїв. Продуктами, одягом, взуттям партизанам допомагав народ України. У партизанських з'єднаннях, загонах військові підрозділи поділялися на зразок Червоної Армії. Там же були й навчальні підрозділи, де готувалося з військової справи поповнення.
Збройну боротьбу з фашистами вели 60 з'єднань і біля 2-х тис. партизанських загонів, в яких билися півмільйона партизанів різних національностей. Сила і могутність підпілля і партизанського руху була в тому, що його міцно підтримував весь український народ. За героїчну боротьбу 63,5 тисячі партизан і підпільників відзначенеє урядовими нагородами, 95 - удостоєні звання Героя Радянською Союзу.
Під час війни розвиток видів та родів військ йшов двома напрямками: модернізації зброї, бойової техніки й організаційних форм шляхом створення нової зброї, бойової техніки та принципово нових форм організаційного будівництва.
Збройні Сили СРСР у своєму складі мали такі види: Сухопутні війська, Військово-повітряні сили. Військово-морський флот, війська протиповітряної оборони країни тільки започатковувалися як вид Збройних Сил.З другою боку, вони за час війни збільшилися в З рази, а питома вага їх в системі ЗС зросла з 3,3- на початку війни, до 4,3 відсотка у кінці війни.
Сухопутні війська являли собою найбільш чисельний вид Збройних Сил. Питома вага їх в системі Радянських ЗС складала від 80 до 87 відсотків. У своєму складі вони мали такі родивійськ: стрілецькі, артилерійські, бронетанкові, механізовані та кавалерійські, а також спеціальні війська.
Стрілецькі війська під час війни не тільки чисельно збільшилися майже в тричі, але й значно збільшили свої
бойові спроможності за рахунок оснащення їх новою бойо вою технікою та зброєю, яка була сконструйована та запущепа у виробництво під час війни (кулемет Горюнова, пісто лети - кулемети Шпагіна і Судаєва, карабін, протитанкові і ручні гранати).
Вдосконалювалися і організаційні форми стрілецьких військ. Так, якщо на початку війни через величезні втрата Радянське командування було змушене тимчасово відмовитися від стрілецьких корпусів й розпочати формування стрілецьких бригад, то вже наприкінці 1942 р. відмовилися від них, і перейшли знову до корпусної системи. Значного розвитку у роки війни набули мотострілецькі й горнос-трілецькі війська.
Артилерія. Завдяки масовому застосуванню танків значного розвитку набула протитанкова артилерія, особливо протитанкові гармати.
У роки війни на озброєння Сухопутних військ надійшли нові артилерійські та мінометні системи: 45-, 57-, 76-, 85- і 100 мм гармати; 160 мм міномет тощо. Великого розвитку уроки війни набула реактивна артилерія ( БМ-8, БМ-ІЗ, БМ-ЗІ і БМ-ЗЇ-12).
Головним напрямком розвитку організаційних форм артилерії було збільшення кількості артилерійських частин резерву Верховною головнокомандування. Наприкінці війни їх кількість збільшилася майже в 10 разів, що складало 50 відсотків всієї артилерії Сухопутних військ.Бронетанкові й механізовані війська під час війни набули самого широкого розвитку. У війну не тільки вдосконалювалися Т-34 і КВ, але й було створено шість нових зразків: Т-60, Т-70, ІС-2, ІС-З, Т-44. На базі танків Т-70, Т-34 і ІС була створена серія самохідно-артилерійських установок (СЛУ-76, САУ-85, САУ-ІОО, ІСУ-:122, ІСУ-152).
Великі зрушення сталися в організаційних формах цих військ. У зв'язку з дуже великими втратами танків у перший місяць війни, та низькою спроможністю промисловості по їх випуску, в липні 1941 року були розформовані танкові й моторизовані дивізії, замість яких були створені танкові бригади полки і батальйони.
Весною 1942 р., коли можливості промисловості значно збільшилися, запрацювали заводи, які були евакуйовані з України на Урал. Організаційні форми бронетанкових військ були знову змінені.
У квітні було розпочато формування танкових корпусів і танкових армій (наприкінці війни танкових армій було шість), а у вересні того ж року - ще й механізованих корпусів.
Військово-повітряні сили. На озброєння ВПС за роки війни були прийняті ЯК-І, ЯК-З, ЯК-76, ЯК-9, Ла-5, Ла-7, ТУ-2, Ш-ІО та інші.
У роки війни промисловість збудувала більше 100 тис. літаків. Основними родами ВПС були винищувальна, бомбардувальна й штурмова авіація, самостійним родом ВПС були далеко бомбардувальна авіація. На весні 1942 р. на її базі була створена авіація далекої дії (АДД), з безпосереднім підпорядкуванням Ставці.
На початку війни авіація поділялася на армійську і фронтову - що створювало ряд труднощів під час масового її застосування на головних напрямках. З метою вдосконалення організаційних форм, в 1942 р. були створені повітряні армії, які налічували у своєму складі від 600 - в 1942 р., до 2000 літаків - у кінці війн. В 1942 р. також було розпочато формування авіаційних корпусів резерву ВГК.
Командував ВПС піл час війни головний Маршал авіації Новіков О.О.
Військово-морський флот. У роки війни питома вага цього виду у Збройних Силах не збільшилася, але внутрішня організація мала ряд суттєвих перетворень. Головна увага в будівництві звертавшася на підводні сили, родії яких під час війни постійно зростала. Поряд з підводними силами набували значного розвитку у роки війни й легкі сили флоту.
Значного розвитку набула морська авіація, особливо бомбардувальна та міноторпедна. За роки війни морська піхота стала окремим родом військ.
Наркомом ВМФ у роки війни був - адмірал флоту Кузнєцон М.Г., який як і командуючи й: ВПС Новіков О.О. та бата і о інших полководців та флотоводців в післявоєнні роки. підпав під сталінські гоніння.
Література:
1.Тарас Гунчак: Україна перша половина XX століття.
2. Орест Субтельний: Україна Історія.
3. Дмитро Дорошенко: Історія України