На противагу державам, відділеним від Китаю величезними водними просторами, Росія була сусідом Китаю й мала загальну з ним саму довгу у світі й слабко сухопутну границю, що обороняється, довжиною в кілька тисяч верст. У силу цього Росія найбільше була зацікавлена в тім, щоб у Китаї, і особливо в найближчі до Росії володіннях Китайської імперії, а також у не розмежованих областях Приамур'я й Примор'я не встановився вплив яких-небудь ворожих Росії держав.
Відкриття китайських портів і розвиток морської зовнішньої торгівлі Китаю загрожувало підірвати російсько-китайську сухопутну торгівлю, підсилюючи в той же час вплив у Китаї супротивників Росії - Англії й Франції, Царська Росія внаслідок віддаленості, слабості свого торговельного флоту й відсталості своєї промисловості не могла вивозити в морські порти Китаю свої товари з таким же успіхом, як Англія й Франція, п не могла скористатися для цього нерівноправними договорами з Китаєм тією самою мірою, як буржуазія Західної Європи п США, Росіяни тканини не могли конкурувати із західноєвропейськими в морських портах Китаю. У силу всіх цих причин царський уряд, незважаючи на загарбницький характер політики царату, не проявляло ініціативи в нав'язуванні Китаєві нерівноправних договорів про відкриття портів для іноземної морської торгівлі й навіть іноді не квапилося забезпечити собі у відкритих портах Китаю права найбільше благоприятствуемой нації.
Кульджинский торговельний договір 1851 р. між Китаєм і Росією.
Зате до середини XIX в. підсилився інтерес російської буржуазії до вивозу російських товарів у північно-західні окраїни Китаю, особливо в Джунгарию, де в силу географічних умов західна конкуренція не була небезпечною. У Росію із цих районів привозився плитковий чай і грубі тканини (даба). Міністерство закордонних справ і міністерство фінансів розробляли заходу щодо розвитку цієї торгівлі. У Кульджу й Чугучак під ім'ям купця Хорошева в 1845 р. їздив російський чиновник Любимов. В 1851 р. у Кульджу для переговорів про умови торгівлі прибув полковник Е. Ковалевский. Улітку 1851 р. Ковалевский і генерал-губернатор Илийского краю И Шань зі своїм помічником Буянтаем підписали Кульджинский торговельний договір. За цим договором Росія одержала право на пристрій у Кульдже й Чугучаке торговельних факторій і призначала туди консулів. Договір підтверджував колишній принцип взаємної видачі підданих обох сторін владі своєї держави для суду й покарання, але тільки у випадку здійснення ними важливих карних злочинів. У випадку ж дрібних конфліктів між китайськими й росіянами підданими дозвіл їх на місці покладало на російського консула й китайських чиновників. Ця умова вносила в Кульджинский договір елемент нерівноправності.
Двостороння австр-пруська угода, підписана у Рейхенбасі (Селезія) між австр уповноваженими кн. Рейссом та бароном Шпільманом і прус першим міністром графом Герцбергом. Австрія ще в 1788 вступила в рос-тур війну на боці Рос.
А в 1788-89 в Австр почалася бурж революція(у Бельгійській тер). Користуючись складним положення Австрії, Пруссія, перебуваючи в союзі з Британією та Голландією, вимагала від Австрії укласти мир із Туреччиною й повернути їй всі території, захоплені під година війни. А також передати Польщі частину Галичини, за що Польща мала віддати Пруссії Ґданськ і Торунь. Австрія вступила в переговори з ВБ. У результаті переговорів Британія відмовилась підтримувати Пруссію в разі австро-пруської війни. Відтак Австрія й Пруссія Підписала угоду фактично підготовану Британією, її оформили як декларації Австр і Прус. Австрія зобовязувалась докласти зусиль до укладення миру з Турками на основі довоєнного стастус-кво. Пруссія зобовязувалась допомогти Австрії у відновленні влади над Бельгією та спільно з Британцями та Голландцями гарантувати там австр панування. Наслідками укладеної догоди стало підписання Сістовського мирного договору 1791р. та придушення повст у Бельгії.
Сістовський мирний договір 4.08(серпня)1791р. між Австрією та Тур завершивши Австр-Тур війну. Австрія повертала туркам всі захоплені тер під годину війни, окрім Хотина. Одночасно з договором була підписана конвенція за якою до Австрії переходила Стара Орсова та незначна тер у верхівї р.Унни. Австрія зобовязувалась ніколи не будувати на цих тер укріплень.
Берлінський трактат з'явився завершенням російсько-турецької війни 1877-1878 гг., причому в його висновку взяли участь всі великі держави, що змусили Росію до перегляду прелімінарний Сан-Стефанского мирного договору. У підсумку придбання Росії й, що воювали на стороні Росії за свою незалежність балканських держав були сильно урізані, а Австро-Угорщина й Англія одержали навіть певні придбання від війни, у якій не приймали участі. Визнавалась незалежність Чорногорії, Сербії та Румунії від Туреччини; Австро-Угорщина отримувала право окупувати Боснію та Герцоговино. Болгарія була розділена навпів по Балканському хребті. Македоня відходила Туркам. Росія повертала Туреччині Баязет.
109. Третя антифранцузька коаліція. Битва при Аустерліці.
3-я коаліція1803-05. Вона складалася з Австрії, Великої Британії, Неаполітанського королівства, Пруссії, Росії та Швеції. 1805 англ. флот завдав поразки об'єднаному франц.-іспан. у Трафальгарській битві.Австр. армія була оточена та знищена під Ульмом, під Аустерліцом були розгромлені об'єднані австр.-рос. війська. 3-я А. к. припинила існування з підписанням Пресбурзького миру 1805, який бувдвосторонньою франц.-австр. угода, підписана в Прессбурзі (сучасна Братислава, Словаччина) після поразки союзних австр.-рос. військ від Наполеона І під Аустерліцем.
За нею Австрія визнавала франц. територ. захоплення в Італії (П'ємонт, Генуя, Парма, П'яченца та інші), поступалась на користь Наполеона як короля Італії своїми територіями на Адріатичному узбережжі (Венеціанська область, Істрія, Далмація), визнавала Баварію та Вюртемберг королівствами, Баден — великим герцогством і віддавала Баварії Тироль із Бриксеном та Трієнтом, архієпископство Бамберг, єпископства Аугсбург, Фрейзинген, Нассау, Ейхштедт та інші; Вюртембергу — п'ять міст на Верхньому Дунаї, графство Гогенберг, ландграфство Валленбург. Між Вюртембергом та Баденом було поділено частину австр. Шва-бії, Констанц, Брейсгау, Ортенау. Як компенсацію Австрія отримувала Зальцбург та Вюрцбург для вигнаного з Тоскани ерцгерцога Ферди-нанда Габсбурга. Австрія зобов'язувалась сплатити контрибуцію в розмірі 40 млн. флоринів.
Зміни в Німеччині та Італії встановили франц. домінування в Європі та поклали край існуванню Священної Римської імперії. .
110. Проблема об'єднання Німеччини в 1848-1849рр.
111. Суперництво на Близькому Сході та в Середній Азії в кін.Х1Х ст.
112. Віденський конгрес 1814 - 1815рр. та польсько-саксонське питання.
Ще в перші дні конгресу польсько-саксонське питання зайняло важливе місце. Олександр не хотів уступати Варшавське герцогство, яке головним чином складалося з земель захоплених Прсуєю в поділах Польщі, тому Прусія вимагала компенсації. Взамін на Варшавське герцогство Олександр пропонувавв Прусії Саксонію, яке мало б бути відібране у саксонського короля за підтримку Наполеона.
Франції ж потрібно було вбити клин між країнами які її перемогли, тобто на це розраховував Тайлеран. Він запропонував «принцип легітимізму», за яким Європа мала ділити землі за принципом коли вони були поділені до 1972 року, тоді б Франція отримала б впевненість за цілісність своїх територій. Тайлеран пропонував цей принцип всім країнам, але вони відмовились. В конгресі зав’язалась внутрішня боротьба. Але Тайлерану вдалось заключити договір трьох держав: Австрі, Франція, Англія, який мав бути таємним від Росії і полягав у дипломатичній боротьбі проти Росії, тобто це мало стати на заваді входженню королівства Саксонського у склад Прусії.
Але Олександр отримав все що хотів в Польщі та не захотів сваритися через Саксонію і Прусію з європейськими країнами. Прусія змирилась, оскільки важливої учатсі в конгресі не відігравала.
113. Візит Миколи І до Лондона в 1844р. Російський проект поділу Османської імперії.