В 2002 році за сприяння директора ринку "Південний" пана П.І.Писарчука упорядкована могила "Борцям за волю України". Поставлено пам’ятник Матері Покрови. На відкритті були присутні заступник голови обласної адміністрації пан Мартиняк В.В. та голова райвиконкому пан Тимків. На святій літургії була виголошена промова деканом с. Дунаїв отцем Назарієм. З історії УПА промову проголосив п.Угрин з Перемишлян.В 2007 р. зусиллями жителів села та окремих меценатів почалася заміна покрівлі церкви.Оцинковану бляху було поміняно на нержавіючу.
Розділ ХІІІ.
ШКОЛА
В 1768 році при церкві Святої Тройці створено парафіяльну школу, згідно донесення адміністратора деканату пароха з Дунаєва інспектора Григоря Мірановича.[126]
Парафіяльна школа навчала дітей в основному релігійних обрядовостей.
Народна школа була заснована в 1860 році. Школа розміщалася в будинках селян. В 1870 роках було збудовано будинок на хуторі Провал з однією класною кімнатою і квартирою вчителя.
Першим вчителем у селі був Лукасевич[127]. В 1881 році вчителькою працювала Спиридович Ванда. Школа була однокласною. В 1891 році вчителем працював Микитин Теодор. В 1906-1910 роках в селі вчителювала сім’я Теодоровичів з Туркатина. В 1911 році в школі працювали Микитин Теодор (директор), Левицькі Маріанна, Кушнірович Владіслава та Гапорська Кароліна. В 1922-1952 роках Базилевич Роман та Микитин.
В 1920-1934 роках в селі була семикласна школа. З 1939 року навчання проходило в будинку Міклушка (колишня шкільна їдальня), а потім школа розміщалася в будинку попівства і старому будинку під церквою).
Важливу роль в житті суспільного розвитку людської особистості відіграє освіта. Вона формує в свідомості людей реальне пізнання навколишнього середовища. Історія розвитку школи в селі Чемеринцях пов’язана з певними особливими причинами. Хоч село було власністю родини Потоцьких, однак, графи не дбали про шкільні проблеми, особливо про шкільні приміщення. Можливо і світська місцева влада і громада стояла осторонь цього важливого питання. Певну роль в освітньому розвитку селян відіграла церква. При церкві села Ґуральня парох Теодор Теліховський в кінці XVIII ст. створює парафіяльну школу. За роботою школи інспекторський контроль здійснював парох з Дунаєва. В доповідній записці інспектора з Дунаєва пароха Григорія Мироновича сказано, що в Чемеринцях в 1786 році побудована церква Святої Тройці при якій працювала парафіяльна школа.[128] Народна школа заснована в середині XIX ст. навчання проводилося в селянських будівлях на хуторах Волоський, Провалі. Першим вчителем в сільській школі працював Лукашевич.[129] В 1881 році вчителькою працювала Ванда Спиридович.[130] Школа була однокласною. В 1891 році в школу прибув Теодор Микитин.[131] В 1906–1911 роках разом з Микитиним працювала сім’я Теодоровичів з Туркотина. В церковному архіві зберігся запис: "Вчитель народної школи Тимон Теодорович син Петра і Агафії з Туркотина брав шлюб з Емілею Матильдою Гвоздик дочкою Дмитра". Тимон та Матильда – греко-католики.[132] В 1911 році школа стала чотирикласною. Директором школи було призначено Микитина Теодора.[133] В школі працювали вчителі Левицька Маріанна, Кушніревич Владислава та Гапорська Кароліна.[134] З часу заснування народної школи до 1889 року школа під патронатом Альфреда Потоцького, який займав багато посад, був членом державної ради, жив в містечку Ланцуті в Польщі.[135] В 1913 році в школі працювала Ольга Шавала, невістка Т.Микитина.
Микитин Теодор працював в школі в роки першої світової війни. Помер в 1931 році.[136] Він багато працював, щоб діти селян мали знання. Його вихованці Кіндрат Іван, Винярський Станіслав, Очкусь Іван, Рахіль Володимир, Роса Степан, Сипко Осип влилися в ряди січових стрільців, а потім в Галицьке військо.
В 1922 році в школу прибув Базилевич Роман Антонович 1892 року народження, з села Яхторова Глинянського повіту. Здобув незакінчену вищу освіту за фахом біології.[137] Оженився Роман Антонович на вчительці з села Стара Сіль Старосамбірського повіту Михайлиною Антонівною, полячкою.[138] Базилевич Михайлина закінчила Львівський педагогічний інститут за фахом вчителя історії та географії. За спогадами старожилів Проць Т. школа була неповно-середньою (7 класів). Навчання проводилось на українській та польській мовах. Родина Базилевичів працювала в селі «за Польщі» та роки другої світової війни.
Багато років Роман Антонович займав посаду директора школи. В 90-х роках XIX століття, за кошти шостої частини доходів села та грошей зібраних громадою, було збудовано будинок з квартирою директора та однокласною кімнатою біля сучасної церкви на початку хутора Провал. Будинок був глинобитний. Після другої світової війни школа стала неповно-середньою. Директором до 1952 року працював Базилевич Роман.[139] В 1952 році помер, похований на цвинтарі в Чемеринцях.
В селі Ґуральня було збудовано двохкласну школу, яка в 1930-40 роках розвалилася, а діти почали вчитися в будинку поляка, який виїхав у Польщу. Навчання за часів «Польщі» в семирічній школі за спогадами старожилів Проць Т. та Жоха Я.С. велося на польській та українській мовах. Історію та географію пані Базилевич Михайлина читала на польській мові, а природознавство викладав Базилевич Р. українською мовою.
В 1940–50 роках навчання проводилось в будинках на Провалі, Голому Кінці в хаті Мороза, на Волоському, в будинку поляка Миклушка, який виїхав у Польщу, а також на попівстві. В 1952 році школа випустила учнів з свідоцтвом за сім класів. З 1944 року в село почали прибувати педагоги з Великої України. В 1952 році в школі працювали: Гнатко Раїса Пилипівна, Горинь Анастасія, Боднар Софія, Кривоніс Станіслава – 1949 рік. Луців Ганна, Медведик Михайло, Купин Іван, Бордюк Ганна, Кривоніс Богдан, Шрам Михайло – 1950 рік.[140] В 1951 році заступником директора по навчально-виховній роботі була призначена Погорецька Надія та вчителька Горшинська Наталка.
В 1952 році директором школи було призначено Ємсенка Миколу Теофілійовича з Вінницької області. В школу прибули Ємсенко Галина Макарівна, Мороз Василь, Швайка Антоніна, Кива Галина, Мазур Віра. В 1953 році Мароховець Паша, Несторович Степанія, Вилюк Марія, Марченко Надія, Мерза Ніна. В 1955 році Журковська Доміцелія, Попович Софія. В 1956 році Павлюх Євгенія, Савич (Бриня) Любов Петрівна, Поліщук Людмила Петрівна. В 1957 році Прокоп’юк Євдокія, Боднар Михайло Миколайович. Мурина Надія Василівна, Костюк Оксана Семенівна, Харчишин Василь Іванович, Веклик Марія Василівна – 1958 рік.[141] Така міграція педагогічних кадрів та спогади вчителів дали можливість встановити що плинність кадрів в цей період була високою.Ємсенко М.Т – це господарська,скупа та прискіплива людина”.[142] Причиною його звільнення, послужили доноси в райком та райвно.
Після Ємсенка М.Т. було призначено директором Комарницького Ярослава Йосиповича. За ініціативою зав. райвно та директора Ємсенка М.Т. в 1961 році була господарським методом та силами колгоспної будівельної бригади побудована школа за типовим проектом шкільної майстерні – восьмикласна з вчительською. В 1959 році в школі почали працювати Коваль Катерина, Галич Марія. В 1961 році Уржинська Лариса, Бойчишин Ганна, Васильків Надія. В 1963 році Войцехівська Ольга. В 1964 році Комарницького Я.Й. замінив Квасниця. В школі працювали Квасниця Степанія, Хромова Людмила, Кухар Ольга, Плющинська Марія. Квасницю замінив Грабар Григорій, звільнений за незаконно видане свідоцтво.[143] Заступником директора працювала Галич Марія Петрівна. В 1973 році виїхала в м. Львів, працювала у Львівській школі.
В цьому ж році в село прибув Федько Михайло Миколайович, 1933 року народження, та Федько Марія Михайлівна. Директором з 1973 по 1993 рік працював Федько М.М. За час його роботи було побудовано будинок вчителів та реконструйована колгоспна контора (колишній будинок польського ксьондза) під шкільну їдальню. З його ініціативи при колгоспі був створений оркестровий гурток, в якому вчитель Білобран Ігор навчав школярів грати на духових інструментах. В школі працювали вчителі: Ляхович Володимир Васильович, Ляхович Ганна Петрівна, Цап Богдан Петрович, Цап (Свободян) Надія Петрівна, Попович Євген, Гнатюк Євгенія, Бриня Л.П., Прокопюк Є.П., Гнатко Р.Н., Стецько (Тістик) Текля Ярославівна, Кривоніс Ярослава, Винярська Надія, Боднар Ольга Дмитрівна,Кривень Михайло, Балась Таїса, Петеляк Леся Вікторівна, Фітяк Оксана, Савка (піонервожата).[144]
В 1980 році в школі працювали Данилевич Віра, Корсунь-Клочана Ганна, Лис Орислава, Юрчик Ганна, Бриня Ганна, Вернигора Леся. В 1981 році кадри в школі стабілізувалися. Піонервожатою працювала Люба Бортківна. При школі працювали три групи продовженого дня. Діти постійно харчувалися в шкільній їдальні, яка була укомплектована котлом для кип’ятіння води, електрокухнею, проточною водою. Зав. їдальнею працювала Кіндрат Ольга. За часів 1944-1991 рр. школа була політизована. При школі були комсомольська і піонерська організація, жовтенята.
В 1993 році Федько М.М. вийшов на пенсію. Директором було призначено Даниліва М.М.
В школі були два кіноапарати, телевізор, магнітофони, апарат “ЛЄТИ”, фільмоскопи, два музеї. Музеї під впливом рухівців були ліквідовані. В 2002 році за допомогою Писарчука П.І. проведений капітальний ремонт школи. При школі працювали гуртки художньої самодіяльності.
Розділ ХIV.
ПОБУТ У СЕЛІ
В селі під керівництвом Гнатяка Павла Михайловича побудовано типовий магазин та приміщення їдальні. Магазин приватизував Краєвський Михайло, а їдальня була перепрофільована на залізоскоб’яний магазин. Наразі руйнується .