Відповідно до ч.4 коментованої статті комп’ютерні програми за режимом правової охорони прирівнюються до літературних творів. Аналогічний підхід закріплений у ст. 14 Закону "Про авторське право і суміжні права", в якій також передбачено, що така охорона поширюється на комп’ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження. Прирівнення комп’ютерних програмам за режимом правової охорони до літературних творів відповідає міжнародно-правовим актам. Зокрема ст.4 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право 1996 р. (Україна приєдналась до цього міжнародного договору Законом від 20 вересня 2001 р.) передбачено, що комп’ютерні програми охороняються як літературні твори в розумінні ст.2 Бернської конвенції з охорони літературних та художніх творів. У Директиві Ради ЄС про правову охорону комп’ютерних програм (91/250/ЄЕС), прийнятій у Брюсселі 14 травня 1991 р., також передбачено, що держави-члени будуть охороняти комп’ютерні програми авторським правом поряд з літературними творами у розумінні Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.
Правовій охороні підлягають компіляції даних (бази даних) як такі. Це — об’єктивна форма подання і організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути втілені в комп’ютерній програмі. Творчий характер створення бази даних проявляється в підборі і впорядкуванні певних відомостей незалежно від того, чи належать вони до об’єктів авторського права. Об’єктом авторського права є сама компіляція даних, а не дані та інший матеріал, що входять до неї. Авторсько-правова охорона компіляції даних не зачіпає авторське право на складові цієї компіляції.
Реєстрація встановлення батьківства провадиться на підставі спільної заяви батьків або судового рішення, а в разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав чи неможливості встановити місце її проживання — за заявою батька.
Реєстрація встановлення батьківства щодо дітей, які досягли повноліття, допускається лише за їх згодою.
Реєстрація встановлення батьківства провадиться на підставі спільної заяви батьків, заяви чоловіка, який вважає себе батьком, або рішення сулу про встановлення факту батьківства і факт} визнання батьківства; в разі смерті матері дитини, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав або неможливості встановити її місце проживання — за заявою батька (див. статті 125,127 СК та коментарі до них).
Реєстрація встановлення батьківства за дорученням або через представника не допускається.
Якщо один з батьків з поважних причин не може особисто з’явитися до органу РАЦСу для реєстрації встановлення батьківства, його підпис на заяві має бути засвідчений нотаріусом або прирівняним до нього органом у встановленому законом порядку.
До заяви про реєстрацію встановлення батьківства долається свідоцтво про народження дитини. У тих випадках, коли реєстрація встановлення батьківства провадиться одночасно з реєстрацією народження дитини, свідоцтво про народження дитини не додається.
Якщо запис акта про народження знаходиться в іншому органі РАЦСу, його копія має бути витребувана в триденний строк для уточнення зазначених відомостей і додана до заяви.
Реєстрація встановлення батьківства провадиться незалежно від того, чи перебуває батько дитини в шлюбі, тому згода його дружини на реєстрацію встановлення батьківства не потрібна.
Не допускається встановлення батьківства за заявою особи, визнаної недієздатною внаслідок душевної хвороби або слабоумства, а також за заявою опікуна цієї особи.
Згідно з ч. 2 коментованої статті реєстрація встановлення батьківства щодо осіб, які досягли повноліття, допускається лише за їх згодою. В такому разі до заяви батьків обов’язково додається письмова згода повнолітньої о на встановлення батьківства. Ця згода може діставати вияв як в окремій заяві повнолітнього, так і в його підписі під спільною заявою батьків (батька). Водночас повнолітній зазначає, хоче він взяти прізвище батька або ж залишитися під прізвищем матері.
1. Цивільний Кодекс України.
2. Сімейний Кодекс України.
3. Науково-практичний коментар Цивільного Кодексу України. – Київ, 2004.
4. Науково-практичний коментар Сімейного Кодексу України – Київ,2003.
5. І.А. Бірюков, Ю.О. Заіка, В.М. Співак «Цивільне право України» — Київ, 2000.
6. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцова «Цивільне право України» — Київ, 2004.