МАКІЇВСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА ГОСПОДАРСЬКОГО ТА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
До захисту допустити
Керівник: ______________________________ _______________________________ „____”______________________2007 року
КУРСОВА РОБОТА
З ___________________________
ТЕМА:_______________________________
Студента: _________________
___курсу, групи___
____________форми навчання
Оцінка: „____”(__________________)
Дата захисту: „___”_______2007 року
Керівник: _______________/_________/
Макіївка 2007
ВСТУП
Актуальність обраної теми. На сучасному етапі розвитку Україна стоїть на дорозі до створення правової демократичної держави. А цивільні правовідносини – це основний шлях рішення проблем у демократичній державі.
Хоча цій темі було присвячено значну кількість досліджень, але можна розглядати її кожен раз з різного боку. Визначення поняття цивільних правовідносин – це теоретичне питання, але створення класифікації має крім теоретичного велике практичне значення, тому що це може допомогти юристам-практикам точніше та скоріше шукати потрібні норми права.
Ступінь розробленості проблеми. Проблемою визначення класифікації цивільних правовідносин вже досліджували в науці цивільного права України і досліджують зараз. Аналізом деяких аспектів цієї проблеми займалися Ємельянов В.П., Бірюков І.А., Шевченко Я.М. Проблему дії цивільного закону висвітлювали у своїх роботах Знаменський Г., Харитонов Є.О. та інші. Але на сучасному етапі розвитку України недостатньо розроблено в наукових дослідженнях визначення місця юридичних фактів у цивільних правовідносинах, тому вважається доцільним освітити цю проблему у цієї роботі.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини.
Предмет дослідження – визначення поняття цивільних правовідносин, а також класифікація цивільних правовідносин.
Метою цієї роботи є визначення поняття цивільних правовідносин, аналіз та створення класифікації цивільних правовідносин.
Гіпотеза цієї роботи полягає в тому, що треба створити класифікацію цивільних правовідносин. Хоча це вже й робилось, але треба узагальнити інформацію й створити нову класифікацію.
У процесі виконання курсової роботи були використані такі методи:
- вивчення й аналіз наукової літератури при створенні класифікації та визначенні поняття цивільних правовідносин та юридичних фактів;
- аналіз різних аспектів і особливостей цивільних правовідносин;
- порівняння різних класифікацій юридичних фактів та цивільних правовідносин.
Розділ 1 : Загальна характеристика цивільних правовідносин
У результаті регулювання нормами цивільного права суспільних відносин за участю громадян та організацій вони набувають правової форми і стають цивільними правовідносинами. Цивільні правовідносини — це суспільні відносини, врегульоване нормами цивільного права. Йому притаманні риси будь-якого суспільного відношення. А оскільки ці правовідносини врегульовані саме нормами цивільного права, то для нього характерні ті особливості, що вирізняють цивільно-правові відносини з-понад усіх інших. Це визначення склалося історично та є найбільш поширеним і загальновживаним. Але є й інше визначення правовідносин, що дещо відрізняється від описаного вище та більше відповідає суті приватноправового характеру цих відносин1. Так, на думку його авторів, цивільні правовідносини є лише юридичною формою суспільних відносин, що регулюються нормами цивільного права. Тому результатом правового регулювання є не привнесення нової, юридичної сторони, а лише надання відповідної форми фактичному відношенню, що склалося. Завданням юриспруденції є не створення нових відносин, а саме надання відповідної форми існуючим, що збігається із суттю обох позицій, які насправді не відрізняються одна від одної[1, c.26].
Предметом цивільного права є майнові та особисті немайнові відносини. Відповідно, внаслідок застосування норм права виникають майнові або особисті немайнові правовідносини.
У першу чергу цивільне право регулює майнові відносини — це основа економічного розвитку будь-якої країни. Але таке правове регулювання має певну специфіку. І основна специфічна риса полягає в тому, що правовідносин є зв'язком між надбудовою у вигляді норм права та суспільними відносинами, що є економічною основою суспільства.
1.1. Поняття й ознаки цивільних правовідносин. Підстави
виникнення цивільних правовідносин
Цивільні правовідносини — це правовий зв'язок, що ґрунтується на нормах цивільного права, між юридично рівними суб'єктами, що виступають носіями цивільних прав і обов'язків.
З'ясування властивостей і характеру цивільних правовідносин відносяться до числа найбільш складних питань теорії цивільного права.
Разом з тим, значна частина аспекту цієї проблеми (наприклад, кваліфікація правовідносин як вольових, ідеологічних відносин, установлення співвідношення їх з реальними, виробничими відносинами, визначення можливості впливу права на суспільні відносини і т.п.) відноситься до сфери не тільки цивільного права, але має також і загальнотеоретичний характер[2, c.55].
Головні ознаки цивільного правовідносини можуть бути виведені вже із самого його визначення.
До їхнього числа, зокрема, відносяться:
1) особливості суб'єктного складу. Учасники цивільних правовідносин у цих відносинах виступають як юридично рівні суб'єкти, що в організаційно-правовому і майновому змістівідділений друг від друга;
2) цивільні правовідносини — це правовий зв'язок, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, що представляють інтерес для окремого (частки) особи;
3) відносини сторін, урегульовані на основах ініціативи учасників, їхнього вільного розсуду, заснованого на уполномочивающемхарактері норм цивільного законодавства. Це знаходить відображення в тім, що головною підставою виникнення правовогозв'язку між суб'єктами цивільних відносин є їхній договір, що, вдобавок, може виступати і як норма цивільного законодавства;
4) учасники даного виду правовідносин виступають як носії цивільних прав і обов'язків.
5) захист суб'єктивних прав і спонукання до виконання суб'єктивних обов'язків здійснюється за допомогою специфічних заходів впливу й у спеціальному (як правило, позовному) порядку;
6) підстави виникнення, припинення і трансформації цивільних правовідносин ґрунтовно відрізняються від юридичних фактів в інших областях права по видах, змістом і характером правових наслідків. Зокрема, цивільні права й обов'язки виникають (припиняються, змінюються і т.п.) не тільки по підставах, передбаченим актами цивільного законодавства, але також унаслідок дій суб'єктів цивільних відносин, що, виходячи з загальних основ цивільного права (законодавства), породжують відповідні цивільні права й обов'язки[2, c.57].
Цивільне правове відношення являє собою складну правову категорію, що складається з трьох обов'язкових елементів: 1) суб'єктів, 2) об'єкта, 3) змісту.
Таким чином, цивільні правовідносини - це правовий зв'язок, що ґрунтується на нормах цивільного права, між юридично рівними суб'єктами, що виступають носіями цивільних прав і обов'язків. А підставами виникнення цивільних правовідносин є юридичні факти – це виникнення передбачених правовими нормами специфічних обставин.
1.2. Склад цивільних правовідносин
Елементами цивільних правовідносин вважають суб'єктів і об'єктів, а також суб'єктивне цивільне право і суб'єктивний цивільний обов'язок.
У цивільних правовідносинах завжди беруть участь дві і більше особи — учасники відносин, яких називають суб'єктами.
Суб'єктом цивільних правовідносин визнається особа, що бере участь у врегульованому правовими нормами відношенні, поведінка яких трактується правом як юридично можлива або необхідна. До суб'єктів цивільних правовідносин закон відносить фізичних та юридичних осіб, державу, а також Автономну Республіку Крим та територіальні громади.
Фізичні особи є учасниками цивільних правовідносин у випадку, якщо вони мають обсяг повної право-дієздатності.
Цивільна правоздатність— це здатність мати цивільні права і обов'язки. Вона виникає у момент народження та припиняється у момент смерті громадянина. У деяких випадках момент настання правоздатності може встановлюватися законом залежно від досягнення особою певного віку (ч. З ст. 25 ЦК України). Обсяг правоздатності є однаковим для всіх фізичних осіб.
Дієздатність— це здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснюватрі, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у випадку їх невиконання. Обсяг дієздатності фізичної особи залежить від рівня інтелектуальної та вольової зрілості особи. Обсяг повної цивільної дієздатності наступає за загальним правилом у 18 років[4, c.70].
Правосуб'єктність— здатність суб'єкта права бути учасником цивільних правовідносин. Вона характеризується наявністю правоздатності та дієздатності як складових частин правосуб'єктності. Дієздатність включає в себе поняття деліктоздатності — здатності нести самостійну юридичну відповідальність за наслідки своїх дій..
Юридичні особи як приватного, так і публічного права у цивільно-правових відносинах є рівноправними як між собою, так і у стосунках з іншими суб'єктами цивільного права —- фізичними особами та державою.
Як і інші учасники цивільних правовідносин, юридичні особи мають правоздатність та дієздатність. Але, на відміну від фізичних осіб, право- та дієздатність юридичних осіб виникають одночасно, а саме в момент державної реєстрації і припиняються також одночасно — в момент ліквідації юридичної особи та виключення її з державного реєстру.