- заяву про відкриття поточного рахунку, що підписана фізичною особою-підприємцем;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця органом виконавчої влади, іншим органом, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, що його видав;
- копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
- копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
- картку із зразками підписів. Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку або нотаріально.
Якщо фізична особа-підприємець використовує найману працю, то ця особа під час відкриття поточного рахунку додатково має подати копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у відповідному органі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку. В іншому разі фізична особа-підприємець обов’язково має зазначити про те, що вона не використовує найману працю, у заяві про відкриття поточного рахунку в рядку “Додаткова інформація”.
В тому випадку, коли суб’єкт господарювання вже має в цьому банку поточний рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового поточного рахунку (зокрема, поточного рахунку за спеціальним режимом використання, поточного рахунку в іноземній валюті) здійснюється за умови подання цим клієнтом заяви про відкриття поточного рахунку та засвідченої в установленому порядку картки із зразками підписів і відбитка печатки (картки із зразками підписів).
Розділ 3. Предмет та форма договору банківського рахунка
Предмет договору банківського рахунка у сучасній науці цивільного права визначається по-різному. Так, Я.М.Шевченко зазначає, що предметом даного договору є грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку клієнта та з якими здійснюються обумовлені договром операції;[4] Л.Г.Єфімова зауважує, що предметом є надання послуг по відкриттю рахунка, здійснення розрахунково-касового обслуговування та інших, пов’язаних з цим операцій; [5] Н.В.Тульчевська притримується тої думки, що предметом договору банківського депозитного рахунка є грошові знаки, наділені властивістю законного платіжного засобу, або не наділені такою властивістю, але не заборонені до використання в розрахунках на території держави.[6] Як зазначають В.І.Борисова, Л.М.Баранова, протиріч у цих підходах можна уникнути, якщо враховувати ту обставину, що об’єкти зобов’язання поділяються в цивілістичній науці на юридичні (тобто визначену поведінку зобов’язальної особи, тобто позитивні дії) та матеріальні (якими можуть бути матеріальні блага). Таким чином, юридичним об’єктом договору банківського рахунка як зобов’язання будуть дії, а матеріальним – грошові кошти. Обґрунтовуючи свою позицію автори наголошують на тому, що цей договір передбачає зобов’язання банку перед клієнтом по зарахуванню, перерахуванню й отриманню з рахунка клієнта грошових коштів згідно з його розпорядженням та проведення інших операцій за рахунком. При цьому об’єктом дій є безготівкові грошові кошти. Автори справедливо зазначають, що банк не зберігає ці кошти у прямому розумінні слова, оскільки специфіка грошей як речей, обумовлених родовими ознаками, виключає можливість повернення клієнту тих самих грошових купюр. Отже, в договорі банківського рахунку об’єктом є право вимоги, а не речі. Тобто володілець рахунка не є власником грошових коштів, які знаходяться на рахунку в банку, а управомоченою особою – суб’єктом права вимоги (вимога висувається до банку).[7]
Як зазначалося вище, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі.
Характеризуючи даний договір, ми наводили таку ознаку як консенсуальний характер договору, за якою договір вважається укладеним в момент коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а не в момент внесення чи зарахування грошових коштів на рахунок. В даному питанні цікавою є думка Н.В.Тульчевської, яка зазначає, що договір банківського депозитного рахунка повинен бути оформлений письмово і тому він не вважається укладеним у той момент, коли оферта була акцептована. Депозитний рахунок відкривається з перерахуванням на рахунок певної грошової суми, тому за умови відсутності коштів на депозитному рахунку він підлягає закриттю, оскільки він має місце тільки лише при наявності на ньому грошей. Тому, на думку автора, банк вправі у договорі банківського рахунка зробити застереження якщо не про момент вступу договору в силу після внесення клієнтом на рахунок певної суми, то хоча б про строки надання клієнтом банку коштів.[8] Хочемо зауважити, що у літературі виділяється три основні відмінності між депозитним і поточним рахунками: 1. депозитні рахунки приносять доход своїм власникам. Навіть зараз, коли деякі банки нараховують проценти на залишок коштів на поточному рахунку, ця відмінність не втратила своє значення; 2. щодо коштів, які знаходяться на депозитному рахунку, не можуть виставлятися платіжні документи для здійснення оплати за ними; 3. поточний рахунок може мати як кредитний, так і дебетовий залишок, відповідно банк і клієнт можуть змінювати свої ролі як боржника і кредитора, а депозитний рахунок не може мати дебетовий залишок.[9]
Розділ 4. Зміст договору банківського рахунку.
Зміст договору банківського рахунку складають права та обов’язки сторін даного договору.
Насамперед зазначимо, що відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг.
Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку.
Банки зобов’язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
1) відомості, які підлягають обов’язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;
2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
3) перелік послуг, що надаються банком;
4) ціну банківських послуг;
5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.
До обов’язків банку входить надання клієнту можливості безперешкодного розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку. Відповідно до ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Єдиним випадком, коли банк не виконує розпоряджень клієнта, є арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках, тобто неможливість проведення витратних операцій на рахунку. Так. Згідно статті 59 Закону «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а так само зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.
Рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до вимог вищевказаного Закону.
Операції по рахунках можуть бути відновлені органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.
Банківська операція є, як правило, певною дією або комплексом послідовних арифметичних, механічних, технічних та інших дій персоналу банку щодо грошових коштів, цінних паперів та інших активів. При цьому здійснення банківських операцій відбувається за правилами, встановленими нормативними актами Національного банку України. Економіко-правовий результат, що виникає під час здійснення або завершення банківської операції, є певною реалізацією потреб клієнта у процесі надання йому банківської послуги.[10]
При здійсненні банківських операцій виникають складні за своїм характером і суб’єктним складом суспільні відносини. Комерційний банк, який є суб’єктом здійснення банківських операцій, одночасно знаходиться у фінансово-правових відносинах із Національним банком та у цивільно-правових відносинах із клієнтами, за дорученням та в інтересах яких він проводить банківські операції.
Національний банк покладає на комерційні банки певні фінансово-правові обов’язки (наприклад, здійснення валютного контролю) а також на нормативному рівні встановлює порядок та умови проведення банківських операцій. Даний владний вплив Національного банку на комерційні банки обумовлює характер цивільно-правових відносин останніх із клієнтами.