Смекни!
smekni.com

Характеристика Конституції 1919 р. (стр. 16 из 17)

Викликала дискусію і стаття 4, де йшлося про можливість об'єднання в Міжнародну Соціалістичну Радянську республіку. В. Блакитний від імені лівого крила боротьбистів запропонував доповнення, яке, на його думку, повинно було гарантувати захист національної культури за умов політичних перетворень.

Позиції боротьбистів та лівих есерів щодо державного будівництва в Україні принципово не відрізнялися. Акцентуючи увагу на захисті національної культури, В. Блакитний водночас пропонував доповнити ст. 4 прагненням УСРР знищити «всі державні кордони, які ділять пролетаріат різних країн і націй».

Майже всі зауваження та пропозиції були відхилені більшовиками. Саме з ініціативи бюро комуністичної фракції ІІІ Всеукраїнський з'їзд Рад 10 березня 1919 року прийняв першу Конституцію Української Соціалістичної Радянської Республіки. Остаточна її редакція прийнята Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом на засіданні 14 березня 1919 року. Цей основний закон, як і Конституція РРФСР, грунтувався на марксистсько-ленінському вченні про соціалістичну революцію та диктатуру пролетаріату. Тому він був більшою мірою політичним, ніж правовим документом. Державною формою диктатури пролетаріату Конституція визначала Республіку Рад, де вся повнота державної влади належить трудящим у формі Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Це означало, що Республіка Рад проголошена класовою організацією.

Після встановлення на українських землях радянської влади, в Харкові в 1919 році була прийнята Конституція УРСР.

Конституція 1919 р. встановлювала, що УРСР є організація диктатури трудящих і експлуатованих мас пролетаріату та найбіднішого селянства над їх віковим гнобителями і експлуататорами - капіталістами і поміщиками. Завдання диктатури перехід від буржуазії до соціалізму шляхом проведення соціалістичних перетворень та боротьби з контрреволюціонерами.

Після виконання цих завдань планувалося оформлення комуністичного суспільства, зникнення держ., вільні форми життя.

За цей період було, ліквідація приватної власності на землю і всі приятельства призводить влада за робочим класом, всі пільги і права робітникам, захист завоювань соціальної революції.

Конституція України 1919 року визначила принципи побудови радянської влади, її центральних органів – Всеукраїнського З'їзду Рад, Всеукраїнський Центр Виконавчого Комітету, Ради Народних Комісарів, організація влади на місцях.

У цій конституції Декларація прав і обов'язків трудящих, експлуатованого народу. Постанова про герб і прапор України.

Але, документ під кутом зору вимог теорії конституціоналізму можна вважати конституцію досить умовно, вона були скоріше квазі-конституцієй. Така оцінка конституції радянського типу пов'язана з тим, що вони:

По-перше, встановлювала неналежним чином організовану (радянську) модель влади, яка заперечувала принцип поділу влади та незалежне правосуддя.

Конституювання Рад як єдиної основи всієї державної влади, які діють за принципом «працюючі корпорації», забезпечуючи поєднання законодавчої та виконавчої державної роботи, сприяло підміні представницьких органів (які через специфічні організаційні форми роботи фактично працювали 2-3 дні на рік) вузькокорпоративними президіальними або виконавчими органами.

Такий конституційний статус Рад свідчив про їх використання як своєрідних лаштунків для маскування партійної диктатури. Про це свого часу відверто говорив И. Сталін, характеризуючи комуністичну партію як ядро влади, спрямовуючу силу в механізмі держави, відводячи при цьому Радам роль приводів і важелів, які повинні забезпечувати з'єднання трудящих з партією;

По-друге, конституція України радянського періоду мала повністю відтворювати структуру та положення Конституції СРСР, важливе місце серед яких посідали ідеологічні настанови щодо суспільного ладу, диктатури пролетаріату, завдань комуністичного будівництва тощо;

По-третє, радянська конституція регулювали відносини людини і держави на засадах колективістської (класової) концепції прав людини без належного врахування міжнародних норм у галузі прав людини та надійного гарантування прав і свобод людини і громадянина.


СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабій Б.М. Українська радянська держава в період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.).-К., 1961.

2. История государства и права Украинской ССР / Отв. ред. Б.М. Бабий,— К., 1976.

3. Історія держави і права України: У 2 ч. / За ред. А.Й. Рогожина.— К., 1996.— 4.2.

4. Історія України. Нове бачення: У 2т. — К., 1996.—Т. 2.

5. Образование Союза Советских Социалистических Республик.— М., 1972.

6. Рибалка І.К., Довгопол В.М. Історія Української РСР. Епоха соціалізму— К., 1982.

7. СлюсаренкоА.Г., ТоменкоМ.В. Історія української конституції. — К., 1993.

8. Усенко И.Б. Первая кодификация законодательства Украинской ССР— К., 1989.

9. Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. — К., 1996. — Т. 2.

10. Верк Н. История советского государства.— М., 1997.

11. Гурвич Г.С. История Советской Конституции.— М., 1923.

12. Из истории советского государства й права.— М., 1989.

13. Исаев И.А. История государства й права России.— М., 1996.

14. История государства й права Украинской ССР / Отв. ред. Б.М. Бабий.— К„ 1976.

15. Історія держави і права України: У 2 ч./За ред. А.Й. Рогожина.—К., 1996. -Ч. 2.

16. Історія України. Нове бачення: У 2т. /Зазаг. ред. В.А. Смолія.—К., 1996. — Т.2.

17. Кулъчицъкий B.C. Утворення Української радянської республіки.— Львів, 1957.

18. МалицкийАІІ. Советская Конституция. —Харьков, 1925.

19. Чистякова.И. Конституция РСФСР 1918 года.- М., 1984.

20. Винниченко В. К. Боротьба за незалежність України // Історія філософії України: Хрестоматія. — К.: Либідь, 1993.

21. Винниченко В. Из дневников // Дружба народов. — 1989. — № 12.

22. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу // Історія філософії України: Хрестоматія. — К.: Либідь, 1993.

23. Драгоманов М. Вибране. — К.: Наук, думка, 1991.

24. Михаила Грушевского // Государство и право. — 1992. — № 4.

25. Костомаров М. I. Книги буття українського народу. Дві руські народності // Історія філософії України: Хрестоматія. — К.: Либідь, 1993.

26. Литвинов В. Д. Исторические взгляды Станислава Ориховского // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сб. науч. трудов. — К.: Наук, думка, 1987.

27. Литвинов В. Д. Проблема государства в трудах Ст. Ориховского // Отечественная мысль эпохи средневековья: Сб. науч. трудов. — К.: Наук, думка, 1987.

28. Ничик В. М. Образ идеального властителя в сочинениях Петра Могилы // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов: Сб. науч. трудов. — К.: Наук, думка, 1987.

29. Оріховський-Роксолан С. Напучення польському королю... // Історія філософії України: Хрестоматія. — К.: Либідь, 1993.

30. Пащук А. І, Суспільний ідеал І. Вишенського // Від Вишенського до Сковороди: 36. наук, праць. — К.: Наук, думка, 1992.

31. Шульженко Ф. П. Держава і право в суспільно-політичній думці України: основні етапи розвитку. — К., 1995.

32. Стецюк Н. Конституция Украины как нормативно-правовой акт и политический документ (к характеристике свойств) / / Вестник Львовского института внутренних дел: Сборник / Гол.ред. В. Л. Регульский .- Львов: Львовский институт внутренних дел при навсего Украины, 2000 .- № 1. С.263-268

33. Стецюк Н. Права человека в конституционных проектах украинских ученых, общественных деятелей, политических партий и движений первой четверти ХХ века / / Вестник Львовского института внутренних дел: Сборник / Гол.ред. В. Л. Регульский .- Львов: Львовский институт внутренних дел при навсего Украины, 2000 .- № 2. С.58-64.

34. Таранов А. П. — Історія конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки. — Видавництво академії наук Української РСР. — Київ — 1957 р.

35. Українська Радянська Енциклопедія. — том. 5.-Головна редакції Української Радянської Енциклопедії. — Київ — 1980 р.

36. Дубина К. К. — История Украинской ССР. — том. 2. — Издательство «Наукова думка».-Киев — 1969 г.

37. Слюсаренко А. Г. , Томенко М.В. — Історія Української Конституції. — Київ — 1993.

38. Політичний словник. Редакція: В. К. Врублевський, В. М. Мазур, А. В. Мяловицький. Видання друге. Головна редакція УРЕ. Київ. 1976. стор. 258.

39. Шаповал В. Проблеми розвитку конституційної юрисдикції в Україні // Вісник Конституційного Суду України. — 1998. — № 2. — С. 45–53.

40. Шаповал В. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України. — 1998. — № 5. — С. 25–29.

41. Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції України // Право України. — 1997. — № 6. — С. 3–7.

42. Шаповал В., Баранчук В. Питання форми державного устрою в українській політико-правовій думці (друга половина XIX – поч. XX ст.) // Вісник Академії правових наук України. — 1996. — № 6. — С. 97–104.

43. Швидько Г. К. Історія держави і права України (Х – початок ХІХ століття): Навчальний посібник. — Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1998. — 176 с.

44. Шевчук В. П., Тараненко М. Г. Історія української державності: Курс лекцій. — К.: Либідь, 1999. — 478 с.

45. Шевчук С. Основи конституційної юрисдикції. — К.: Український центр правничих студій, 2001. — 299 с.

46. Шемшученко Ю. Проблеми розбудови української державності // Право України. — 1997. — № 1. — С. 26–29.

47. Шемшученко Ю. Теоретичні засади реалізації Конституції України // Вісник Академії правових наук. — 1997. — № 4. — С. 12–21.

48. Шемшученко Ю. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму // Віче. — 1997. — № 12. — С. 23–29.