[4] Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посібник / За ред. В. Кременя. – Тернопіль, 2004. – С. 71-72
[5] За французькою історіографічною традицією період „модерної історії” охоплює 1500-1789 рр., лише інколи розширюється до 1815 р., хронологічні межі „сучасної історії” ХІХ ст. – 1939-45 рр. Наступним періодом займаються історики міжнародних відносин, хоч зараз з’являється особлива спеціалізація: „історія теперішнього часу”.
[6] Вибрані публікації Ж. Беора: Економічна історія сіл. // Спец. номер журналу „Історики та географи”. – 2002. - № 378.- С. 189-202; Земельний ринок в переддень Революції. - Париж, 1984; Нерухомість і Революція. Ринок каміння і міські зміни 1770-1810. – Париж, 1994; Ціна, виробництво, сільськогосподарська продуктивність. // Історія і вимірювання. – 1996. - №3/4 (номер за ред. Ж. Беора); Людина і земля (Франція – Великобританія ХVІІ-ХVІІІ ст.): Вибрані статті. – Париж, 1998; Умови життя і міський простір // Історія і вимірювання. – 1999. - №3/4 (номер за ред. Ж. Беора); Аграрна історія Франції ХVІІІ ст. – Париж, 2000.
[7] Вибрані публікації Р. Шартьє: Шартьє Р., Жулія Д., Компер М. Виховання у Франції від ХVІ до ХVІІІ ст. – Париж, 1976; Нова історія / За ред. Р. Шартьє, Ж. Ле Гоффа, Ж. Ревеля. – Париж, 1978; Історія французького виховання / За ред. Р. Шартьє, Х.-Ж. Мартина: В 4 т. – Париж, 1982-86; Інтелектуальна історія чи історія соціокультурна? Французькі напрямки // Сучасна європейська інтелектуальна історія. Переоцінки і нові перспективи / За ред. Д. Ла Капра і С. Л. Каплана. – Нью-Йорк, 1982. – С. 13-46; Читацькі практики / За ред. Р. Шартьє. – Марсель, 1985; Історія приватного життя / За ред. Ф. Ариєса, Ж. Дюбі. – Т. 3 Від Ренесанса до Просвітництва / Редактор Р. Шартьє. – Париж, 1986; Читачі і читачки Франції Старого режиму. – Париж, 1987; Звичаї друку ХV-ХІХ ст. / За ред. Р. Шартьє. – Париж, 1987; Культурна історія. Між уявленнями та практикою. – Кембридж, Ітака, 1988; Культурні начала Французької революції. – Париж, 1990; Листування. Звичаї листів у ХІХ ст. / За ред. Р. Шартьє. – Париж, 1991; Початки книги. Читачі, автори, бібліотекарі в Європі між ХІV і ХVІІІ ст. – Прованс, 1992; Історія читання. Підсумок досліджень / За ред. Р. Шартьє. – Париж, 1995; Писемна культура і суспільство. Порядок книги (ХІV-ХVІІІ ст.). – Париж, 1996; Від борту до скелястого берега. Історія між впевненістю і хвилюванням. – Париж, 1998; Читачі і читання в епоху електронної текстуальності // Текст. Текст в часи Інтернету / За ред. Г. Оріггі і Н. Аріка. – Париж, 2003. – С. 17-50; Чи існує нова культурна історія? // Зошити Центру історичних досліджень. – 2003. - №31. Погляди на культурну історію. – С. 13-24.
[8]Заярнюк А. Про те, як соціальна історія ставала культурною // Україна модерна. – Число 9. – К.-Львів, 2005. – С.255
[9] Зацікавлення до культурної історії у Франції виявляє не лише Р. Шартьє, хоч, звичайно, його рефлексії найбільш знані поза межами Франції. У 1997р. вийшов своєрідний маніфест цілого ряду істориків на захист культурної історії, що містив теоретичні міркування навколо цього нового напрямку - «За культурну історію» - „Pourunehistoireculturelle” (Париж, 1997). Авторами праці були К. Поміан („Історія культурна. Історія семіофор”), А. Прос („Соціальне і культурне”), Ж.-П. Ріу () ,Ж.-Ф. Сірінеллі (), М. Со() тощо. У 1997-98 рр. за редакцією Жана Франсуа Сірінеллі та Жана Поля Ріу вийшла 4-томна книга „Культурна історія Франції”. Автори праці в цілому погоджуються з визначенням предметного поля культурної історії як феноменів передачі культурних норм і цінностей, вірувань та ідей, необхідних для сприйняття реальності. Ж. Ф. Сірінеллі особливо перспективним вважає симбіоз політичної та культурної історії, результатом чого має стати „культурна історія політичного”. Це буде не лише історія великих людей, подій, ідеологій, але й механізмів вираження, передачі і сприйняття політичних ідей, їх побутування на інфраполітичному рівні.
[10] Серед останніх робіт Ж. Ревеля: Ревель Ж., Ун Л. Історії. Французька конструкція минулого. – Нью-Йорк, 1995; Конструювання соціального / За ред. Ж. Ревеля. – Париж, 1996; Історичні науки // Епістемологія соціальних наук / За ред. Ж.-М. Бертело. – Париж, 2001. – С. 21-76; Коментар на Д. Б`єна „Зображення гугенотської меншості у Франції Старого режиму” // Структура меншин. Випадки для порівняння з різних часів та різних народів / За ред. А. Бург`єра і Р. Грея. – Видання Мічиганського ун-ту, 2001. – С. 89-97; Політичні звичаї минулого / За ред. Ж. Ревеля, Ф. Артога. – Париж, 2001; Політичні звичаї минулого: Нещодавній середземноморський досвід / За ред. Ж. Ревеля і Дж. Леві. – Портленд, 2002.
[11] Серед останніх робіт А. Фарж: Говорити і говорити недобре: суспільна думка у ХVІІІ ст. – Париж, 1992; Фарж. А., Дофін С. Спокуса і суспільство. Історичні підходи. – Париж, 2001; Біла ніч. – Париж, 2002; Браслет пергаменту: Текст про себе у ХVІІІ ст. – Париж, 2003.
[12] Репина Л. П. История женщин сегодня. Историографические заметки // Человек в кругу семьи: Очерки по истории частной жизни в Европе до начала нового времени. / Под ред. Ю. Бессмертного. – М., 1996. – С. 38-39
[13]Н. Фуше науковий видавець праць: Французька еміграція: вивчення випадків: Алжир, Канада, США. – Париж, 1985; Вічний рух. Американська лікарня Парижу: від заснування до наших днів. – Тулуза, 1991; Ен Морган, публічне читання і Франція. Повільне просування американського культурного впливу, 1917-1969 // Зошити Університету Карла V. – 2000. - №28 (листопад). – С. 59-96; серед її останніх творів: Бенджамін Франклін і Томас Джеферсон: до витоків франко-американської дружби. – Париж, 2001; Рамки наукового прийняття джазу у Франції: Музичний журнал, 1920-39 рр. // Французький журнал американських студій. – 2001. – жовтень. – С. 38-52; Століття спільного життя: яка своєчасність для жінки? // Матеріали до історії нашого часу. – 2003. - №69. – С. 45-48
[14]Праці П. Вейна: Чи вірили греки в свої міфи? – Париж, 1983; Хліб і цирк. Історична соціологія політичного плюралізму. – Париж, 1976; Історія приватного життя / За ред. Ф. Ариєса, Ж. Дюбі.. – Т. 1. Від язичницького Риму до Візантії / П. Вейн. – Париж, 1987; Опис різниць. – Париж, 1976; Римська еротична елегія. – Париж, 1983; Рене Шар в своїх поемах. – Париж, 1990; Римське суспільство. – Париж, 1991; Сенека: життя стоїка. – Роутледж, 2002
[15] Вибрані роботи Е. Убера: Міський простір і спосіб життя в Римі від Х до кінця ХІІІ ст.. – Рим, 1990; Рим в ХІІІ і ХVІ ст. П’ять етюдів. – Рим, 1993 (наук. видавець); Земля і нерухомість. Форми поділу нерухомого майна в містах Франції та Італії (ХІІ-ХІХ ст.). – Рим - Мілан, 1995 (наук. видавець разом з О. Фароном); Прикордонний регіон в середні віки: Долини Турано і Сальто. – Рим, 2000 (наук. видавець); Дім і домашній космос в середземноморських народів в середні віки. – Мадрид – Рим, 2000 (наук. видавець разом з А. Баззана); „Інкастеламенто” в Центральній Італії. Влада, територія і заселення долини Турань в середні віки. – Рим, 2002
[16] Вибрані праці М. Озуф-Маріньє: Формування округів. Уявлення французької території в кінці ХVІІІ ст.. – Париж, 1989; (у співавторстві) Атлас Французької революції. – Т. 4. Територія (1). Реальність та уявлення. – Париж, 1989; Там само. – Т. 4. Територія (2). Адміністративні кордони. – Париж, 1989; Географи і практика. Територія, книга, Місто / За ред. М. Озуф-Маріньє, Г. Бодель, М. Робік. – Рен, 2001; М. Озуф-Маріньє, Ж. Еффер Економічна історія і соціальні науки // Історики і географи. – 2002. - №380, жовтень. – С. 239-247
[17] А. Лакло долучилася до створення наступних його томів: «Освіта» (1987), «Територія» (1989), «Медицина і здоров`я» (1993), «Населення» (1995), «Економіка» (1997), «Париж» (2000).
[18]Основні праці Ж.-К. Шмітта: Смерть єресі. – Париж, Нью-Йорк, 1978; Сенс жестів на середньовічному Заході. – Париж, 1990; Привиди. Живі та мертві в середньовічному суспільстві. – Париж, 1994; Тіло, обряди, сон, час: Есе середньовічної антропології. – Париж, 2001; Зміст зображень: Есе щодо візуальної історії в середні віки. – Париж, 2002; Історія молоді на Заході / За ред. Дж. Леві, Ж.-К. Шмітта. – Т. 1. Від античності до модерної епохи, Т. 2. Сучасна епоха. – Париж, 1996; Єва і Пандора. Створення жінки / За ред. Ж.-К. Шмітта. – Париж, 2002.
[19]Український переклад: Шмітт Жан-Клод Сенс жесту на середньовічному Заході.- Харків., 2002
[20]Див. рецензію на український переклад книги: Собуцький М. Ще один вимір знакового простору // Український гуманітарний огляд. - Вип. 8. – К., 2002. – С.75-86
[21] Репина Л. П. Историческая память и современная историография // Новая и новейшая история. – 2004. - №5. – С. 41
[22] Уваров П. История, историки и историческая память во Франции //
[23] Ревель Ж. Исторические и социологические науки во Франции. На примере эволюции школы Анналов // Новая и новейшая история. – 1998. - №6. – С. 84
[24]Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Французька історіографія ХХ ст. – Львів, 2001. – С. 49
[25]Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Французька історіографія ХХ ст. – Львів, 2001. – С. 56
[26]Найвідоміші праці А. Буро: Золота легенда. Наративна система Жака де Воражина. – Париж, 1984; Орел. Політичні хроніки емблеми. – Париж, 1985; Єдине тіло короля. Неймовірна сакралізація вищого француза. ХV-ХVІІІ ст. – Париж, 1988; Папеса Іоанна. – Париж, 1988; Історії історика. Канторовіч. – Париж, 1990; Інша історія. Есе експериментальної історії. / За ред. А. Буро і Д. Міло. – Париж, 1991; Священне королівство у християнського народу / За ред. А. Буро і К. Інгерфлома. – Париж, 1992; Подія без кінця. Розповідь і християнство в середні віки. – Париж, 1993; Листування. Моделі написання листів від середніх віків до ХІХ ст. / А. Буро, Р. Шартьє, С. Дофін. – Кембрідж, 1997; Камінь Жана Оліві. Схоластична думка, францисканське інакомислення і суспільство / За ред. А. Буро і С. Пірона. – Париж, 1999; Теологія, наука і цензура в ХІІІ ст. Випадок Жана Пекама. – Париж, 1999