2)Постійний (необмежений в часі) – в 70 рр. Японія входила на ринки.
3) Соціальний (низькій рівень витрат виробництва із-за низької заробітної плати і низьких витрат на екологію)
Сутність антидемпінгової процедури. В суд подають національні виробники аналогічної продукції на державу експортере. Береться країна аналог яка виробляє таку ж продукцію співставляються показники і утверджуються результати
5) Дискримінація імпорту.Податок на товари з однієї країни більш ніж з іншою.
Економічні методи стимулювання експорту:
1) пряме фінансування експорту виробництва
2) непряме фінансування експорту виробництва: держава датує – банки, а вони в свою чергу надають безвідсоткові або з низько відсоткові ставки кредиту, виробникам певного виду продукції.
3) зниження податкової ставки з експортерів
4) кредитування експорту: внутрішнє (кредитує власний виробник), зовнішнє (кредитує покупець), «зв’язаний кредит»
5) страхування експорту: внутрішнє (держава надає кредити страховим компаніям а вона фінансує витрати)
Не економічні методи:
1) адміністративні – угоди між країнами законодавчі акти між країнами (ембарго)
2) кількісні:
3) ліцензування – система письмових дозволів на експорт/імпорт товарів
4) квотування – визначення кількості товарів, що може дати експортовано/імпортовано
5) контингентування – визначення видів і кількості товарів вивоз / ввоз на визначені події (ярмарки, виставки)
6) імпортні заборонні списки
7) Спеціальні методи– технічні і інші спеціальні вимоги, міжнародні регіональні і національні стандарти, система сертифікації, інспекції якості продукції.
Міжнародні організації з регулювання торговельних відносин.
1) ГАТТ (Загальна угода з торгівлі і тарифів) – звід правил, закономірностей світової торгівлі, своєрідна її конституція.
2) СОТ (Світова організація торгівлі) – поч. дії з 1995 р. Займається проблемами світової торгівлі товарами і, крім того, регулюванням ринку послуг, питаннями навколишнього середовища, охорони прав інтелектуальної власності й ін.
3) ЮНКТАД (конференція ООН з торгівлі і розвитку) – створена в 1964 р. Основні функції: розробка багатосторонніх правових актів в сфері світової торгівлі, допомога в узгодженні політики урядів і регіональних угруповань в сфері торгівлі і розвитку, задоволення спеціальних потреб найменш розвинутих країн, сприяння їх розвитку через включення в міжнародну торгівлю.
4) Рада митного співробітництва (РМС) – створена у 1950 р. з метою узгодження й уніфікації митних систем, митних процедур, відповідного законодавства.
5) Міжнародна торговельна палата (МТП) – створена в 1922 р., займається встановленням і поширенням звичаїв, правил і норм міжнародної торгівлі, координує діяльність аналогічних національних палат. [11, с. 25–33]
2.3 Масштаби і основні тенденції міжнародної торгівлі в сучасних умовах
У 1995 р. об’єм експорту товарів становив 5,09 трил. доларів. На 2005 р. – 10 трил. Доларів (швидко зросла експортна квота). Сьогодні експортна квота – 18%, за 1997 рік Франція, Італія – 23%, Нідерланди – 53%, Японія – 9,5%, США – 11%, України – 57%. Імпортна квота: Франція – 22%, США – 12%, Японія – 8%, Україна – 45%.
Ефективність зовнішньоторговельного обороту обчислюється за формулою, базовою для складання розрахунків по інших формах зовнішньо-економічної діяльності:
Основні тенденції:
1) Збільшення питомої ваги продукції промисловості в порівнянні з сировиною – 80відсотків
2) диверсифікація поставок країн на зовнішні ринки.
На міжнародному ринку товари розподіляються на: Торгівельні – ті, які можуть переміщуватись між країнами. Не торгівельні – ті, які споживаються в тій же країні, що виробляються і не переміщуються.
1. зростає ємність ринків.
2. постійні географічні зрушення
3.поширюється торгівля інтеграційних угрупувань особливо внутрішньо-регіональних.
4.переваги промислово-розвинутих країн, як в експорті, так і в імпорті товарів.
5.зростання ролі ТНК.
6.зростання об’єму ринку послуг, ринку продукції індустрії розваг, ринку зброї.
7.регулювання МТ.
Міжнародний обмін технологіями. Інтелектуальна власність.
Технологія – це методи впливу на предмет праці, його обробки. Вона включає в себе технологію виробництва продукції і технологію управління виробництвом
Міжнародна передача технологій – це міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.
Трансфер технологій існує у:
Високому сенсі – це передача конструкторських рішень, знань, досвіду для виробництва товару.
У широкому плані – все попереднє + експорт обладнання, машин, комплексних технологічних рішень, які реалізують нові технологічні процеси.
Особливістю зв’язків є довгостроковість господарських відносин.
Основні причини, які обумовлюють розвитку ринку послуг (технологій):
1) нерівномірність розвитку країн
2) монополізація НТП крупними компаніями.
Форми продажу технологій:
Ліцензія – дозвіл на передачу технології фізичним або юридичним особами (ліцензіар) належного їм права на використання винаходу, промислового зразку, товарного знаку іншим юридичним та фізичним особам (ліцензіатам).
Винахід – технічне рішення, яке має суттєву новизну, неочевидність і виробничу корисність.
Патент – офіційний документ, який засвідчує монопольне право винахідника або його правоприємника на володіння, використання або розпорядження винаходом на визначений території і в визначений термін
Система видачі патенту:
– явочна
– перевірочна
Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в сфері художнього конструювання. Об’єктом промислового зразку можуть бути форма, рисунок, або розкраска, або їх сполучення, яке визначає зовнішній вид промислового виробу. Право власності ним засвідчує патент.
Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. У своїй країні він використовується визначений час якщо товар експортується, то товарний знак реєструється в країні імпорту.
1) COPYRIGHT– ексклюзивне право автора літературного, аудіо або відеотвору на показ та відтворення своєї роботи. Усі ці поняття є елементами, символами промислової власності (крім copyright). Промислова власність і відносини з приводу copyright це всеінтелектуальна власність. [6, с. 123–146]
Форми передачі технологій:
1) патентні угоди – це міжнародні угоди (торгові), при яких володарю патенту дає право на використання патенту покупця.
2) Продаж ліцензії (ліцензійні угоди) – це міжнародні угода, при якій власник винаходу дозволяє другій стороні використання у визначених межах свої права на технологію.
3) Система «ноу хау» – це продаж незапатентованих винаходів, інформації, яка має комерційну цінність.
4) Інжиніринг – специфічні консультації по передачі технології знань, які необхідні для придбання, монтажу, та використання закуплених або орендованих машин, обладнання.
5) Франчайзинг– це вид підприємницької діяльності, при якій одна фірма (франчайзер) надає право іншій (франшайзі) на використання товарного знаку, найменування фірми, технології, спеціальне обладнання, за що отримує систематичну плату.
Ліцензії бувають:
– Чисті (вони самі є предметом угоди)
– Супутні або супровідні – передаються в складі загального договору про постачання.
Ліцензійні угоди:
– про просту ліцензію – Ліцензіар може продавати ліцензію і іншим, і сам торгувати на цій території
– Виключна ліцензія – Ліцензіар може продавати ліцензію тільки одному суб’єкту і сам не може торгувати.
– Угода про повну ліцензію – практично продаж патенту.
2.4 Міжнародні системи валютних курсів
Золотий стандарт. Система золотого стандарту передбачає наявність фіксованого валютного курсу. Ретроспективний аналіз її функціонування і послідуючого краху важливі для розуміння функцій і деяких переваг й недоліків валютних систем з фіксованим курсом. Необхідно підкреслити, що і в нинішній час ряд економістів виступають на підтримку фіксованих валютних курсів, а деякі навіть закликають до повернення до міжнародного золотого стандарту.
Вважалося, що в країні прийнятий золотий стандарт, якщо вона виконує три умови:
1) встановлює певне золотий вміст своєї грошової одиниці.
2) підтримує жорстке співвідношення між своїми запасами золота і внутрішньою пропозицією грошей.
3) не перешкоджає вільному експорту і імпорту золота.
Якщо кожна країна встановлює золотий вміст своєї грошової одиниці, то різні національні валюти будуть мати фіксоване співвідношення між собою. Наприклад, США прирівнює вартість долару до, скажімо, 25 грамів золота, а Великобританія прирівнює вартість фунта стерлінгів до 50 грамів золота. Це означає, що 1 ф.ст. рівний 2 доларам. І причина тому зрозуміла: ніхто не заплатить більше 2 дол. за 1 ф.ст., оскільки можна завжди купити 50 грамів золота за 2 дол. в США, переправити його у Великобританію і продати за 1 ф.ст.
Система золотого стандарту має наступні переваги:
1) стабільні валютні курси сприяють зниженню невпевненості і ризику, завдяки цьому стимулюють зростання обсягу міжнародної торгівлі.
2) золотий стандарт автоматично вирівнює дефіцити і активи платіжних балансів. Якщо виникає дефіцит платіжного балансу, то неминучий рух золота викличе зміщення кривих попиту і пропозиції до їхнього перетину в точці, що відповідає фіксованому валютному курсу. Правила золотого стандарту роблять ці заходи автоматичними; жодні дискреційні заходи не вживалися. Немає нічого дивного в тому, що економісти, що виступають за золотий стандарт, як правило, не довіряють дискреційній політиці держави, тобто гнучкій політиці, незалежній від законодавчих органів і економічних умов.
Золотий стандарт також володіє двома недоліками: