Але тріумф Ракоція був короткий: звідусіль почало підтягувати польське військо, й він мусів уступати з Варшави. До того ж шведський король старався перетягнути на свій бік козаків, особливо Ференца Раца. Князь почав відворот здовж лівого берега Вісли аж під Сандомир. У війську цілком упала дисципліна; переправа через ріку під Завихостом коштувала багато труду і втрат. Козаки показали тут своє знання, переправлялися через Віслу чай-ками, човнами, поромами і всякими іншими способами.
Дальше відворот вів на Замость, Томашів, Раву руську, Жовкву. Тут знову прийшло до боїв з поляками. Під Равою поліг полковник Ференц Рац; під Магеровом уславилася обороною сотня козаків; під Жовквою Ракоцій утратив частину таборів. Щасливо перейшли попри Львів і далі на Зборів, Тернопіль, Залізці до Чорного
Острова — на краю козацької території. Але тут Ракоція облягли поляки» і він мусів заплатити великий відкуп.
Так скінчився славний рейд полковника Ждановича. Перевів він своє військо уздовж і впоперек Польщі, побував у двох столицях і зі здобиччю повернувся додому. Але. політичної мети похід не осягнув, — козаки не змогли посадити Ракоція на польському престолі, чого так бажалося Хмельницькому. Ця невдача добила гетьмана. Він уже лежав хворий і, як дізнався про поразку Ракоція, так схвилювався, що дістав удар і за кілька день, 6 серпня 1657 р. покінчив життя.