Рада Безпеки дуже часто, особливо в останні роки, використовував такий інструмент, як санкції – економічні, політичні, дипломатичні, фінансові й інші примусові міри, не зв'язані з використанням збройних сил, здійснені за рішенням Ради Безпеки З метою спонукати відповідна держава чи припинити утриматися від дій. Погроз, що представляють собою, світу, порушення чи світу акт агресії.
Для контролю за здійсненням санкцій Радою був створений ряд допоміжних органів, наприклад Рада керуючих Компенсаційної комісії і Спеціальна комісія із ситуації у відносинах між Іраком і Кувейтом, Комітети із санкцій у відношенні Югославії, Лівії, Сомалі, Анголи, Гаїті, Руанди, Ліберії, Судану, Сьерра-Леоне й ін. Результати застосування Радою проти них санкцій є далеко не однозначним. Так, прийняті Радою проти расистського режиму Південної Родезии економічні санкції сприяли у відомій мері ліквідації расистського режиму, досягненню народом Зімбабве своєї незалежності, вступу цієї країни в 1980р. у члени ООН. Цінність санкцій як засобу врегулювання конфліктів наочно проявилася і при врегулюванні інших конфліктів, наприклад, в Анголі, Гаїті, Південній Африці. Разом з тим не можна не визнати, що в більшості випадків застосування санкцій бути сполучено з цілим поруч негативних наслідків для населення й економіки країн – об'єктів санкцій і оберталося величезним матеріальним і фінансовим збитком для сусідніх і третіх держав, що дотримують рішення Ради по санкціях.
Рада Безпеки активно використовував у своїй миротворчій діяльності і такий інструмент, як пост-конфліктне миростроительство, - сукупність дій держав і міжнародних організацій, спрямованих на усунення корінних політичних, економічних, соціальних, гуманітарних і інших причин суперечки, приведшему до збройного конфлікту, запобігання поновлення конфлікту, виявлення і підтримка структур, призначених для зміцнення світу і відновлення найважливіших елементів інфраструктури і цивільних інститутів держави.
Такі дії нерідко включалися в мандат проведеної Радою Безпеки ООН операції по підтримці світу(наприклад, у Камбоджі Анголі, і ін.) і передбачали, зокрема, реінтеграцію колишніх комбатантів у продуктивне цивільне життя, відновлення діяльності цивільних інститутів, розмінування, проведення виборів і т.д.
Так, Рада Безпеки у своїй резолюції (1037-1996р.) надав ВАООНВС мандат, що полягають в організації виборів, наданні сприяння в їхньому проведенні і посвідченні дійсності результатів виборів. Одна з особливостей миростроительства полягає в тому, що в країні, зруйнованою війною, чи поновлення, по вкрай мері, координацію діяльності в області миростроительства приходиться спочатку доручати багатофункціональної операції по підтримці світу. В міру досягнення такою операцією успіху в справі відновлення нормальних умов обов'язку, що виконувалися персоналами операції, передавалися різним програмам, фондом і установою системи ООН, що займається видами діяльності, з яких складається миростроительство, а сама відповідальність Ради Безпеки за прийняття рішень переходив до Генеральної чи Асамблеї іншим міжурядовим органам, що несуть відповідальність за продовження цивільного миростроительства. Саме так обстояло справу при проведенні операцій ООН по підтримці світу в Мозамбікові, Сальвадору й ін.
Рада Безпеки прибігав до таких новаторських методів впливу на держави, як установи міжнародних карних трибуналів як свої допоміжні органи. Рада заснувала у відповідності зі своєю резолюцією 808(1993р.) від 22 лютого 1993р. Міжнародний трибунал для судового переслідування облич, відповідальних за серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, зроблені на території колишньої Югославії з 1991р. 8 листопада 1994р. Рада Безпеки у своїй резолюції 955(1994р.) ухвалив заснувати Трибунал для судового переслідування облич, відповідальних за геноцид і інші подібні порушення, зроблені в період з 1 січня по 31 грудня 1994р. у Руанді. Створення такого роду трибуналів на основі рішення органа ООН (а не угоди між державами) з міжнародно-правової точки зору є далеко не безперечним.
Відповідно до Статуту ООН, Рада Безпеки повинна функціонувати безупинно і здійснювати "швидкі й ефективні" дії від імені членів ООН. З цією метою кожен член Ради Безпеки повинний завжди бути представлений у місці перебування ООН. Відповідно до правил процедури, проміжок між засіданням Ради Безпеки не повинний перевищувати 14 днів, хоча на практиці це правило не завжди дотримувалося. У середньому Рада Безпеки проводили 77 офіційних засідань у рік.
Велике значення має і, що одержав в останній час широке поширення в діяльності Ради Безпеки метод проведення гострих міжнародних переговорів на рівні держав і урядів і міністрів іноземних для держав – членів Ради Безпеки. 31 січня 1992р. відбулася перше в історії засідання Ради Безпеки на вищому рівні, що дало могутній імпульс міжнародному обговоренню ролі ООН у підтримали міжнародного світу і безпеки в нових умовах і послужило відправний точний поступального процесу висування початківця і розробок нових підходів у сфері миротворчества. 7 вересня 2000р. відбулося друге в історії засідання Ради Безпеки а вищому рівні, головною темою якого було зміцнення центральної ролі ООН у XXI столітті.
Багатогранна й ефективна діяльність Ради Безпеки на протяг усієї другої половини XX сторіччя дає всі підстави думати, невідчужувана легитимизирующая роль Ради Безпеки і ступінь і масштаби його доброчинного впливу на стан і розвитку справжньої безпеки стабільності на планеті не тільки зберігається, але і будуть поступально підсилюватися і зміцнюється на благо світу і процвітання всього людства в XXI в.
Міжнародний суд.
Важливе місце в структурі ООН займає Міжнародний суд. Він складається з 15 незалежних суддів, обраних поза залежністю від їхнього громадянства, з числа облич високих моральних якостей, що задовольняють вимогою, пропонованим у їхніх країнах для призначення на вищі судові чи посади являющиеся юристами з визнаними авторитетом в області міжнародного права. Судді обираються Генеральної Асамблеї і Радою Безпеки на термін у дев'ять років із правом переобрання. При цьому для обрання Радою Безпеки кандидату досить одержати в голосів (всі інші рішення вимагають більшості в 9 голосів). Кандидатури для обрання в суд висуваються національними групами членів Постійної Палати третейського суду (по 4 члени в кожній групі). Місцеперебування Суду –гаага.
До дійсного часу 62 держави – члена ООН заявили про свою згоду з обов'язковою юрисдикцією суду у відповідність з п.2 ст.36 його Статуту, причому багато заяв супроводжуються такими застереженнями, що роблять ця згода власне кажучи ілюзорним.
За час існування суду на його розгляд державами було винесено більш 70 споровши і запитано понад 20 консультативні висновки суду. Рішення суду вважаються обов'язковим для держав – сторін у суперечці. У випадку невиконання який – або стороною в справі зобов'язання, покладеного на неї рішенням Суду, Рада Безпеки на прохання іншої сторони "може, якщо визнає це необхідним, зробити чи рекомендації вирішити об уживання заходів для проведення рішення у виконання" (п.2 ст.94 Статуту ООН).
Крім судової, Міжнародний суд здійснює і консультативну юрисдикцію. Згідно ст.96 Статуту ООН, Генеральна Асамблея і Рада Безпеки можуть запитувати в Міжнародного Суду консультативні висновки по будь-якому юридичному питанню.
У Декларації тисячоріччя ООН лідери всіх країн світу заявили про свою рішучість зміцнювати Міжнародний Суд, для того, щоб забезпечити правосуддя і верховенство права в міжнародних справах.
Міжнародний суд покликаний стати одним із ключових компонентів у стратегії мирного рішення споровши і розбіжностей між державами і забезпечення правопорядка і законності у світі.
Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОС).
ЕКОСОС складається з 54 членів, що обираються Генеральною Асамблеєю терміном на три роки відповідно до процедури, передбаченої Статутом (ст.61), причому щорічно обираються 18 членів, трирічної термін для заміни тих 18 членів, трирічний термін діяльності яких минув. Рішення в ЕКОСОС приймаються простою більшістю голосів присутніх і беруть участь у голосуванні.
ЕКОСОС здійснює координацію економічної і соціальної діяльності ООН і її 16 спеціалізованих установ, а також інших інститутів системи ООН. Він служить центральним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і для вироблення рекомендації у відношенні політики по цих проблемах для держав і для системи ООН у цілому. Велика робота в рамках ЕКОСОС проводиться по підготовці досліджень, складання доповідей з міжнародних питань в економічній, екологічній і соціальній областях, у сфері культури, утворення, охорони здоров'я, заохочення, поваги і дотримання, прав людини й основних воль.
ЕКОСОС проводить організаційну сесію в Нью-Йорку на початку року й основну сесію влітку кожного року по черзі в Женеві й у Нью-Йорку. Багато уваги ЕКОСОС приділяє огляду світового економічного і соціального стану і розгляду такої важливої проблеми, як сприяння створенню сприятливих умов для розвитку, включаючи оцінку останніх подій і перспектив у розвитих країнах, країнах з перехідною економікою, що розвиваються країнах, а також аналізу положення в області міжнародної торгівлі і потоків фінансових засобів.
Протягом року робота Ради проводиться в його допоміжних органах, що регулярно збираються і представляють доповіді Раді. ЕКОСОС має 9 функціональних комісій: Статистичну, Комісію з народонаселення і розвитку, Комісію соціального розвитку, Комісію з прав людини, Комісію з положення жінок, Комісію з запобігання злочинів і Карному розслідуванню, Комісію з наркотичних засобів, Комісію з науки і техніки з метою розвитку і Комісію зі стійкого розвитку.