Прем'єр-міністр Гейр Хаарде у звертанні до громадян попередив, що країна може стати банкрутом. Економічна ситуація в країні викликала масове невдоволення й протести, які привели 23 листопада 2008 року до масових безладь у Рейк'явіку. Поглиблення кризи підігрівало подальші безладдя, що привело до 25 січня 2009 року до відставки міністра торгівлі Ісландії Бьоргвина Сигурдссона, а 26 січня 2009 року прем'єр-міністр Ісландії Гейр Хорді оголосив про негайну відставку всього уряду країни.
1 лютого 2009 тимчасовий уряд очолила Йоханна Сигурдардоттир.
3 січня 2010 парламент Ісландії прийняв законопроект про виплату вкладникам з Великобританії й Нідерландів 3,4 млрд. дол., однак президент Ісландії Олафур Рагнар Гримссон (Olafur Ragnar Grimsson) наклав вето на законопроект. Парламент призначив на 6 березня всенародний референдум по прийняттю законопроекту про виплату вкладникам компенсації. Жителі Ісландії проголосували проти виплати компенсації.
У лютому 2009 року Голову Національного банку Ісландії Девіда Оддсона звинуватили у фінансовому банкрутстві країни. На ці закиди він відповів заявою на звільнення за власним бажанням. Що цікаве, заяву містер Оддсон написав за кілька хвилин до того, як парламент розглянув питання щодо його звільнення та призначення нового керівника Нацбанком. До речі, епопея зі звільненням тепер вже екс-керівника НБІ тривала майже місяць На початку лютого новий прем'єр-міністр країни Йоханна Сігурдардоттір заявила, що має намір виконати вимогу учасників багатоденних маніфестацій і звільнити Девіда Оддсона. Але чомусь голова Нацбанку затримався на своїй посади ще на три тижні. Додамо лише, що Ісландія через світову фінансову кризу зазнала чи не найсерйозніших втрат. Після кількох років підйому фінансова система країни опинилася на межі банкрутства. Влада країни, щоб врятувати ситуацію, націоналізувала три найбільші комерційні банки.
Рішення Ісландії приєднатися до ЄС головним чином виникло під руйнівною дією кризи ліквідності, котрої зазнала країна в жовтні 2008 року. Протягом лише декількох місяців після кризи державний борг Ісландії у 8 разів перевищив розмір внутрішнього валового національного продукту країни (ВВП).
"Це найісторичніше голосування в нашому парламенті після заснування республіки", - вважає Джоана Сігурдардоттір, Прем'єр-міністр Ісландії. Заяву Ісландії, ймовірно, розглянуть в Брюсселі протягом подальших двох років перед двома іншими кандидатами - Туреччиною та Хорватією, питання з якими повинно вирішитися до 2015.
"Я щасливий бачити, що перспективи розширення ЄС досягли також Північно-Західного кута Європи",[3] - сказав Олі Рейн, спеціальний уповноважений по розширенню ЄС.
"Вибір парламенту Ісландії показує "живучість" європейських програм, і видно, що з Європи прибуває надія", - заявив спеціальний уповноважений ЄС Жозе Мануель Баррозо.
З жовтня 2008 року ісландська крона втратила 85 відсотків своєї вартості по відношенню до євро. Ще до кризи кожен з трьох найбільших ісландських банків - Glitnir, Landsbanki і Kaupthing - мав непомірну кількість іноземного боргу. Нездатні сплатити борги у зв'язку з послабленням ісландської валюти, банки збанкрутіли, а за ними і весь ісландський фінансовий сектор потрапив у повне банкрутство.
Рішення приєднатися до ЄС пройшло певні протиріччя. Якщо воно буде схвалене, то Ісландія повинна буде розділити свої території рибного лову з іншими державами ЄС. Рибальство - безумовно, найбільша частина промислового сектора в Ісландії. Воно забезпечує 40 відсотків доходів країни.
До того ж, Ісландія відчуває нестачу в будь-яких інших важливих природних ресурсах. Проте замість того, щоб імпортувати нафту і газ, Ісландія компенсує 99 відсотків потреб енергії у вигляді електрики через поновлювані джерела - гідроелектричну та геотермічну енергії.
До економічної кризи за показниками Індексу розвитку людського потенціалу ООН розмістила Ісландію у списку розвинених країн під номером один. Вона також була 5-ою серед найпродуктивніших країн у світі з внутрішнім валовим продуктом у розмірі $54 858 на душу населення.
Для того, щоб боротися з інфляцією, що «знецінює» валюту країни, Ісландія підняла її процентну ставку до 18 відсотків у жовтні минулого року.
У 2009 році кількість туристів, що відвідали Ісландію, майже в 2 рази перевищила чисельність населення країни. «Немає лиха без добра» – в умовах кризи національної економіки з'являється гарна можливість для розвитку в'їзного туризму.
Ісландія вже більше року занурена у важку економічну ситуацію через банкрутства головних банків країни та необхідності повернення інвестицій іноземним компаніям і приватним особам, які вкладали кошти в ісландські фінансові інститути та різні сфери місцевого бізнесу в епоху економічного буму. Наслідком критичного становища в економіці стала різка девальвація національної валюти і через це – рекордний приплив туристів у 2009 році, що досяг рівня 566 тисяч чоловік. І це для країни з населенням трохи більше 300 тисяч!
Наприкінці 2008 року Ісландія вже пропонувала знижки туристам, тому 2009 став найбільш підходящим для відвідування країни гейзерів. Минулорічні статистичні дані підтвердили прогноз аналітиків – Ісландія продовжує залишатися досить «дорогий» країною, але вартість послуг і товарів в ній вже набагато нижче, ніж у її північних і, тим більше, південних європейських сусідів.
Ще три роки тому Ісландія вважалася, чи не найдорожчою країною Європи, але астрономічні ціни епохи «жирних корів» пішли в минуле, і тепер туристична поїздка сюди стала досить вигідною. Поки ісландську крону не чекає переоцінка, що разом з появою 12 нових авіамаршрутів, дає підставу припустити, що туристичні результати 2010 року в Ісландії будуть дуже хорошими. Для мандрівників настав чудовий період, щоб без особливої шкоди для свого гаманця насолодитися термальними басейнами і національними парками цій красивій північної країни.
Економічна криза дозволила Ісландії зайняти перше місце в списку найбільш привабливих для туристів країн, який щорічно складає видавництво Lonely Planet, що спеціалізується на випуску путівників.
Подорож до Ісландії, чия економіка сильно постраждала від світової кризи, стало значно доступнішою, зазначають укладачі рейтингу Best In Travel 2010, опублікованого 2 листопада 2009.
Ісландський уряд не буде оголошувати дефолт по національному боргу. Про це заявив міністр фінансів країни Стейнгримур Сигфуссон (Steingrimur Sigfusson), повідомляє Bloomberg. Заява міністра пролунала наступного дня після того, як Ісландія відмовилася виплачувати компенсації вкладникам потерпілий крах банку Icesave (інтернет-підрозділу провідної кредитної установи країни Landsbanki).[4]
5 січня агентство Fitch понизило суверенний рейтинг Ісландії до рівня "BB+", на один щабель нижче інвестиційного. У свою чергу, Великобританія, одна із країн, що зробили допомогу Ісландії, пригрозила останній заморозити її вступ у Євросоюз у майбутньому.
На виплату компенсацій по боргах Icesave повинне було бути виділене 3,8 мільярди євро з бюджету, так що на кожного жителя країни довелося б по 12 тисяч євро. У результаті ісландці виразили невдоволення цим рішенням парламенту. Під тиском суспільної думки президент країни Олафур Рагнар Гримссон наклав вето на відповідний законопроект. Тепер рішення про виплату компенсацій буде прийнято на всенародному референдумі.
Варто відзначити, що виплати по втратах від краху Icesave були однією з умов надання Ісландії стабілізаційного кредиту МВФ наприкінці 2008 року. Клієнтами Icesave були, у числі інших, 300 тисяч британців, загальна сума внесків яких досягала чотирьох мільярдів фунтів стерлінгів (близько 5 мільярдів євро).
Ісландія постраждала від світової фінансової кризи сильніше більшості країн світу. У вересні-жовтні 2008 року уряд змушений був націоналізувати три найбільших банки країни. Держава змогла запобігти можливий дефолт завдяки фінансовій допомозі з-за кордону, у тому числі й від МВФ. Серед можливих кредиторів Ісландії також називалася й Росія.
4. Допомога Росії для Ісландії
Росія погодилася допомогти Ісландії, маленькій острівній державі, надавши їй величезний стабілізаційний кредит за неймовірно низькою на сьогоднішній день ставкою. Що це - безглузда щедрість або далекоглядний геополітичний крок? І взагалі, 4 мільярди євро - це багато або мало? Доля Ісландії до недавніх пір росіян не хвилювала зовсім.
Тим часом, у Європі ісландська тема обговорюється вже давно. Ця «країна - хедж-фонд», країна-зразок ліберального економічного регулювання й зразкова модель економіки, що розвивається швидко, ще наприкінці 2007 року, першою у світі, зштовхнулася з повноцінною економічною кризою. Валюта Ісландії - крона - з початку 2008 року втратила вже третину своєї вартості стосовно євро. Провідні ісландські банки - Kaupthing, Glitnir і Landsbanki - впали жертвою атак міжнародних фінансових спекулянтів. Наприкінці вересня влади країни викупили (читай - націоналізували) банк Glitnir, 7 жовтня - Landsbanki, а банк Kaupthing у цей же день одержав від національного банку Ісландії кредит в 500 млн євро. Восени 2008 року стало очевидно, що Ісландія може виявитися першою у світі країною, доведеною поточною світовою кризою до стану країнового дефолта.
Чому так оглушливо лопається міхур ісландської економіки? Занадто швидко ріс - уважають у МВФ. За 2003-2007 роки внутрішній валовий продукт (ВВП) країни виріс на 25%, причому цей бадьорий ріст відбувався в основному за рахунок зовнішніх запозичень. Щоб залучити іноземні інвестиції, влади країни зміцнювали валюту й задирали процентні ставки (до початку 2008 року вони були найвищими в Європі - 15,5% річних). У результаті сформувався дивовижний дисбаланс: скромний ВВП, з одного боку, і величезні фінансові активи вкупі з дивовижними заборгованостями, з іншого. За підсумками 2007 року ВВП Ісландії становив усього $16 млрд., активи фінансового сектора - 1000% ВВП, зовнішній борг - 550% ВВП.