Юридичні колізії та способи їх розв’язання (стр. 2 из 2)

До суб'єктивних причин колізій відносяться такі, які залежать від волі й свідомості людей — політиків, законодавців, представників влади. Це, наприклад, низька якість законів, пробіли в праві, непродуманість або слабка координація нормотворчої діяльності, невпорядкованість правового матеріалу, відсутність належної правової культури, юридичний нігілізм, соціальна напруженість, політична боротьба та ін. Причому одні з них виникають й існують усередині самої правової системи — внутрішньо системні, інші привносяться ззовні — позасистемні. [13,469]

Варто погодитися з думкою, що «було б невірно списувати на об’єктивні причини ту чехарду в законодавстві, що є наслідком помилок і прорахунків у політиці, прямої або непрямої зневаги закономірностями правового регулювання».[18,37]

Існує кілька видів юридичних колізій і засобів їх розв'язання.

1. Насамперед юридичні колізії можна розділити на чотири групи: 1)колізії між нормативними актами або окремими правовими нормами; 2)колізії в правотворчості (безсистемність, дублювання, видання взаємовиключних актів); 3) колізії в правозастосуванні (різнобій у практиці реалізації тих самих приписань, непогодженість управлінських дій); 4) колізії повноважень і статусів державних органів, посадових осіб, інших владних структур й утворень.

2. Колізії між законами й підзаконними актами. Дозволяються на користь законів, оскільки закони мають верховенство й вищу юридичну чинність. Особливість даних протиріч у тім, що вони носять найпоширеніший, масовий характер і заподіюють інтересам держави й громадян найбільшу шкоду.

3. Колізії між Конституцією й всіма іншими актами, у тому числі законами. Розв'язуються на користь Конституції.

На рівні практичного правозастосування відповідні органи й посадові особи при виявленні колізій звичайно керуються наступними правилами:

а) якщо суперечать один одному акти одного й того самого органа, але видані в різний час, то застосовується останній за принципом, запропонованим ще римськими юристами: пізніше виданий закон скасовує попередній у всьому тому, у чому він з ним розходиться;

б) якщо колізійні акти видані одночасно, але різними органами, то застосовується акт, що має більш високу юридичну чинність (наприклад, закон і указ, указ і урядова постанова, постанова Уряду й акт галузевого міністерства), тобто за основу береться принцип ієрархії нормативних актів;

в) якщо розходяться загальний і спеціальний акти одного рівня (колізії по горизонталі), то застосовується останній; якщо різного рівня (колізії по вертикалі), те загальний. Подібні акти або норми іноді називають конкуруючими.

3. Способи розв'язання юридичних колізій.

У цілому способами розв'язання колізій є:

1) тлумачення; 2) прийняття нового акту; 3) скасування старого; 4) внесення змін або уточнень у діючі; 5) судовий, адміністративний, арбітражний розгляд; 6) систематизація законодавства, гармонізація юридичних норм; 7) переговорний процес, створення погоджувальних комісій; 8) конституційне правосуддя. Деякі з цих способів використовуються одночасно. Існують також міжнародні процедури усунення конфліктів.

Особливо слід зазначити роль Конституційного Суду в розв'язанні досить частих і серйозних колізій, що виникають у сфері взаємодії галузей влади, реалізації прав громадян, здійснення різними органами й посадовими особами своїх повноважень, суперечок про компетенцію, відповідності видаваних нормативних актів Основному Закону країни. Це найбільш авторитетний і високопрофесійний рівень розгляду конфліктних ситуацій.

При цьому в кожному разі шлях усунення юридичних колізій, навіть самих гострих, повинен бути правовим, а не силовим. Протиріччя повинні розв'язуватися законним, цивілізованим методом, тому що сила, як відомо, народжує силу - проблема зберігається. Іншими словами, мовою гармат колізію зняти не можна, її можна лише загнати вглиб або тимчасово приглушити.

Що стосується тлумачення як способу розв'язання колізій, то воно нерідко породжує нові, ще більш гострі колізії, тому що найчастіше ті самі акти, факти, події інтерпретуються різними офіційними й неофіційними структурами, суспільними групами, лідерами й громадянами по-різному, що, у свою чергу, є й вираженням їхнього протистояння, а в остаточному підсумку розколу суспільства. У зв'язку із цим тлумачення може бути й упередженим, залежати від соціально-політичних орієнтації й пристрастей осіб, що тлумачать, рівня їхньої правосвідомості, культури, місця в ідеологічному спектрі. По-різному, наприклад, трактується сучасне законодавство про приватизацію, вибори, податки, власності, підприємництво. Сама Конституція викликає далеко не однакові оцінки з погляду її загальної концепції й легітимності. Причому суперечливість трактувань того, що відбувається в правовій сфері спостерігається не тільки серед населення, рядових громадян, але й у вищих ешелонах влади.

Також в Конституційному Суді, покликаному тлумачити відповідні юридичні норми й акти, немає єдності думок, і деякі його судді офіційно заявляють про свою особливу позицію по тому або іншому питанню. У широкому розумінні під сумнів нерідко береться певною частиною суспільства весь курс реформ. Звідси розкид у розумінні законів, спрямованих на реалізацію цього курсу.

Висновки

В основі багатьох юридичних колізій лежать політичні колізії (порушення принципу поділу влади, вихід різних держорганів за межі своїх повноважень, взаємне їхнє вторгнення в компетенцію один одного, амбіції й суперництво лідерів, війна компроматів, лобізм, популізм, кон'юнктура й т.д.). У таких умовах приймається безліч суперечливих і неузгоджених один з одним актів. [13,469-474] Адже юридичний конфлікт — це «активне протистояння сторін, викликане полярністю їхніх інтересів або різним відношенням до цінностей і норм громадського життя».[8,214]

Останнім часом особливу гостроту набули протиріччя між законами й указами (законотворчістю й «указотворчістю»). Верховенство ж закону - найважливіша ознака правової держави.

У протистоянні законів й указів нерідко беруть гору міркування престижу, «гри на випередження», «перехоплення ініціативи» й інші мотиви в дусі популізму й конфронтації галузей влади. Особливо це стосується соціальної сфери (хто раніше візьметься за рішення тієї або іншої проблеми, хто першим піклується про «благо людей» і т.д.).Позначається відсутність чітких механізмів прийняття відповідальних державних рішень. У результаті - страждають інтереси справи.

Юридичні колізії, політичне безладдя підривають основи порядку й стабільності в суспільстві, деформують правосвідомість людей, створюють критичні ситуації, соціальну напруженість. Подібні катаклізми - ознака невисокої правової культури, що процвітає на всіх рівнях юридичного нігілізму. Тому їх необхідно по можливості не допускати, профілактувати, а якщо вони все ж таки виникають - вчасно знімати за допомогою вироблених для цього механізмів. У даному зв'язку варто всіляко вітати зародження в рамках правознавства нової важливої науки — конфліктології, що відтепер буде займатися зазначеними проблемами. Перші активні кроки в цьому напрямку вже зроблені.[13,475]

Отже, колізія — це стан і дія кількох правових актів чи їх норм, як правило нормативного характеру, що прийняті одним або різними суб'єктами правотворчості, які спрямовані на регулювання одних і тих же суспільних відносин, а застосування кожного з них окремо дає різні зокрема, протилежний результат. Колізійні правові акти і норми є контроверзними, бо розбігаються за результатами їх регулятивної дії на суспільні відносини.[10,20]

Список використаної літератури:

1. п. 7 ст. 79 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»

2.Бабкіна О.В., Волинка К.Г. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. Посіб.- К.:МАУП,2004.

3. Ведєрніков Ю.А., Грекул В.С. Теорія держави і права: Навч. Посіб. – Дніпропетровськ: ЮА МВСУ, 2005.

4. Волинка К. Г.Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2007.

5. Галаган И.А., Василенко А.В. К проблемам теории правоприменительных отношений//Государство и право. – 1998. - №3

6. Гегель Г.-В.-Ф. Философия права. – М., 1990.

7. Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права?//Право України. – 2001. - № 7.

8. Кудрявцев В.П., Казимирчук В.П. Современная социология права. - М., 1995.

9. Лазарев В.В. Применение советских правовых норм.- Казань, 1972.

10. Лилак Д. Колізія і конкуренція законів//Право України. – 2001. - № 4.

11. Лукич Р. Методология права. – М., 1981.

12. Мурашин О. Правозастосовчі акти прямого народовладдя //Право України. – 1999. - №8.

13. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М., 2008.

14. Тихомиров Ю.А. Коллизионное право: Учеб. и науч.-практич. пособ. – М.,2000.

15. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. – М., 1994.

16. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия: власть и правопорядок//Государство и право. – 1994. - №1

17. Тодика Ю.М. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології // Правова держава. Наукове видання Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Щорічник наукових праць. – 1997. – Вип. 8.

2000.

18. Топорнин Б.Н. Правовая реформа и развитие высшего юридического образования в России//Государство и право. - 1996. - № 7.

25.01.08.