Смекни!
smekni.com

Юридичні ознаки задоволення статевої пристасті неприродним шляхом (стр. 7 из 8)

3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений ст. ст. 152 або 154;

4) щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153),

Та особливо кваліфікуючими:

1) вчинення злочину щодо малолітнього (малолітньої); 2) спричинення особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 153)[30].


Висновок

У демократичному суспільстві взаємини між людьми повинні грунтуватися на невід'ємних правах людини. За сучасних умов головним їх регулятором і гарантом виступає держава. Проте вона не може виконувати свої функції, не застосовуючи тією або іншою мірою насильства. Отже, держава повинна вдаватись до насильства, щоб підтримувати лад у суспільстві. Державне (політичне) насильство грунтується на законодавстві. Воно необхідне для нормального функціонування усіх державних інститутів, додержання законності. Варто нагадати, що згідно з однією з теорій держава виникла внаслідок насильства — підкорення одного народу іншим. Оскільки держава не тільки надає особі права, а й покладає на неї певні обов'язки, в разі їх невиконання вона вправі обмежити права особи.

Для більшості людей статеве життя є невід'ємною частиною їх буття. При цьому задоволення статевих (сексуальних) потреб людини має біологічний і соціальний аспекти. Право, в тому числі кримінальне, перш за все, має регулювати (охороняти) соціальний аспект статевого життя людини. Водночас, очевидно, в окремих випадках об'єктом правового регулювання (охорони) можуть бути і деякі біологічні (природні) елементи статевого життя, наприклад, статева зрілість. У чинному КК протиправні статеві (сексуальні) посягання передбачені статтями 152-156. Об'єктом цих посягань є права, свободи та інтереси людини в сфері статевого життя.

Юридичні склади всіх статевих злочинів передбачають як обов'язковий елемент потерпілого, виділяючи його за певними властивостями (ознаками) – зокрема, статтю, недосягненням певного віку чи стану, залежністю від суб'єкта злочину. Статеві злочини мають своїм об'єктом статеву свободу особистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв'язок) або статеву недоторканість неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, і розбещення неповнолітніх).

Об'єктивна сторона юридичних складів статевих злочинів характеризується діянням у формі дії. Суб'єкт статевих злочинів – як правило, спеціальний. Безпосереднім об'єктом насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом є статева свобода, а якщо потерпіла особа не досягла статевої зрілості – її статева недоторканість.

Статева свобода в цьому випадку означає право жінки самостійно і вільно обирати час, місце та партнера (партнерів) для природних статевих зносин, а статева недоторканність передбачає абсолютну заборону для кожного чоловіка вступати в природні статеві зносини з особою жіночої статі всупереч її дійсної волі або не беручи до уваги таку волю.

Причому ні моральне обличчя потерпілої особи, ні ганебний спосіб життя, ні аморальна поведінка, ні характер відносин з тим, хто притягується до відповідальності за її зґвалтування (подружні стосунки, наявність попереднього зґвалтування або добровільного статевого зв'язку тощо) не виключають, за доведеності інших ознак складу цього злочину, відповідальності за ст. 153. Віктимна поведінка потерпілої особи за жодних умов не може звільнити винного від відповідальності за ст. 153, проте може бути врахована при визначенні покарання насильнику.

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153) утворює злочин, якщо воно вчинене із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Ця стаття встановлює відповідальність за насильницькі гетеро-сексуальні та гомосексуальні дії щодо потерпілої особи. Цей злочин може виразитися:

1) в неприродних статевих зносинах з жінкою;

2) в мужолозтві, тобто педерастії чи інших видах чоловічого гомосексуалізму;

3) в лесбіянстві, тобто зносинах жінки з жінкою;

4) в інших сексуальних діях, спрямованих на задоволення статевої пристрасті.

Неприродні статеві зносини або інші сексуальні дії мають обов'язково супроводжуватися фізичним насильством або погрозою його застосування, або вчиняються з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Добровільна згода потерпілого на здійснення з ним дій, описаних в ст. 153, виключає кримінальну відповідальність. Однак, якщо таку добровільну згоду дала потерпіла особа, яка не досягла 16-ти років, особі, яка вже досягла повноліття, вчинене кваліфікується за ст. 156. Так само кваліфікується добровільне мужолозтво повнолітньої особи з підлітком, який не досяг 16-ти років.

Такі ознаки цього злочину, як фізичне насильство, погроза його застосування, використання безпорадного стану потерпілої особи, аналогічні з однойменними ознаками згвалтування і викладені при його характеристиці.

З суб'єктивної сторони цей злочин вчинюється лише з прямим умислом і з метою задоволення статевої пристрасті.

Кримінальна відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством, є крайнім засобом примусу, який застосовується за суспільно небезпечні діяння та форми задоволення статевої потреби, або порушення основних принципів статевої моралі. Кримінальне законодавство повинно забороняти будь-яке сексуальне поводження, пов’язане із зазіханням на особистість, з порушенням її законних прав та інтересів, нормального розвитку неповнолітніх.

Юридичний і психологічний аналіз правових норм про відповідальність за статеві злочини та вивчення судової практики боротьби з ними дають підстави для наукової гіпотези про недосконалість законодавчого вирішення питань, пов’язаних із встановленням покарання за ці злочини. Виникає думка, що у законодавця відсутня чітка концепція стосовно вибору міри покарання за статеві злочини, оскільки за абсолютно однакові за ступенем суспільної небезпеки злочини встановлені суттєво різні міри покарання.


Список використаних джерел:

1. Александров Юрій Валер'янович, Дудоров Олександр Олексійович, Клименко Вадим Арсенович, Мельник Микола Іванович, Навроцький В'ячеслав Олександрович. Кримінальне право України: Особлива частина:Підручник / Національна академія внутрішніх справ України ; Київський міжнародний ун-т / Микола Іванович Мельник (ред.), Вадим Арсенович Клименко (ред.). — К. : Юридична думка, 2004. — 655с.

2. Баулін Ю.В., Борисов В.І., Гавриш С.Б., Гуторова Н.О., Гродецький Ю.В., Дорош Л.В. Кримінальне право України. Особлива частина: підруч. для студ. ВНЗ / В.В. Сташис (ред.), В.Я. Тацій (ред.). — 3-тє вид., перероб. і доп. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 622с.

3. Борисов Вячеслав Іванович. Злочини проти волі, честі та гідності особи ; Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості: лекції 6 та 7 навч. дисципліни "Кримінальне право України:Особлива частина" / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. — 32с.

4. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2007.- 197с.

5. Воробей П. Загальне поняття кримінально-правового ставлення в вину // Право України. – 2007. – № 6. – 173с.

6. Всеволодов В. Проблема профілактики злочинності в законодавстві України // Нова політика. - 2008. - № 2 . - С.58

7. Злочинність в Україні: Стат. зб. / Державний комітет статистики України. - К., 2007. – 129с.

8. Игнатов А.Н. Ответственность за преступления против нравственности (Половые преступления). – М.: Юрид. лит., 2005. – 315с.

9. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2006. — 541с.

10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів.- К., 2008. – 264с.

11. Коржанський М.Й. Кримінально-правова охорона особи: вади і помилки.// Юридичний Вісник України.- 2005. - № 12. –С.51

12. Коржанский Н. Установление вины // Юрид. практика. – 2007. – № 3 (37). – февр. – 97с.

13. Косенко С. Захист новим кримінальним законом неповнолітніх від статевих злочинів // Право України . - 2008 . - №5. - 94с.

14. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К., 2005. — 945с.

15. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2006.- 630с.

16. Кримінальне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2006. — 419с.

17. Криміногенна ситуація в Україні. Оцінка, тенденції, прогноз. 2005 / Головний штаб МВС України. - К., 2006. – 55с.

18. Луняк М. Насильство як правова та філософська проблема //Право України. – 2006. - №7 - С. 99

19. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Канон. – 2008. – 1104с.

20. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. — К., 2008. — С. 766с.

21. Огляд стану по боротьбі зі злочинністю на території України за 2005 рік. - К., 2006. – 155с.

22. Сердюк П.П. Проблема визначення поняття насильства у кримінальному праві // Вісник ЗЮІ. – Запоріжжя, 2005. – № 4. – 416с.

23. Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие преступления против личности./ Сборник судебных решений по уголовным делам.- К., 2006. – 313с.

24. Судебные приговоры. Практика Верховного Суда Украины. – К., 2007 – 238с.

25. Тітов Микола Микитович, Ляш Андрій Олексійович. Кримінальне право: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна" / А.А. Музика (заг.ред.). — К. : Університет "Україна", 2005. — 544с.

26. Шеремет Антон Петрович. Злочини проти статевої свободи: монографія / Закарпатський держ. ун-т. — Чернівці : Наші книги, 2008. — 216с.