Суттєві норми авторського права з’явилися в національному законодавстві за останні десять років. Приєднання до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення надало можливість застосовувати принцип національного режиму: охорона прав українським виконавцям, виробникам фонограм і організаціям мовлення надається за кордоном та іноземним виконавцям, виробникам фонограм і організаціям мовлення на території України. Приєднання до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограм передбачає охорону суб’єктів суміжних прав, а саме: виконавців і виробників фонограм на рівні охорони прав, що надається передовими країнами світу, що дозволяє ефективно здійснювати охорону прав українських та іноземних виконавців і виробників фонограм на території України. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право. (Інтернет – Договору), дозволяє ефективно здійснювати охорону прав на території України і за її межами українських та іноземних авторів художніх та літературних творів, у тому числі прирівняних до літературних творів комп’ютерних програм, баз даних. Законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав адаптоване до вимог Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності виконання яких є обов’язковими при вступі України в СОТ.[6]
Отже, можемо констатувати, що Українське законодавство в сфері захисту авторських прав в достатній мірі узгоджене із міжнародними стандартами.
Висновок
Сьогодні, аналізуючи вищезазначені особливості юрисдикційного захисту в Україні, ми приходимо до висновку, що шлях до ефективнішого захисту полягає в чіткому дотриманні існуючого законодавства про право інтелектуальної власності. При цьому орієнтуючими положеннями є матеріали судової практики. Первинний суб’єкт авторських прав наділений широкими повноваженнями для їх здійснення та захисту. Такі права знайшли широку регламентацію в межах національного законодавства та на рівні міжнародного законодавства.
Норми права різними засобами стимулюють осіб до створення об’єктів авторського права та надають широкі можливості по їх реалізації. Разом з тим надано реальні права особам, що залучаються до авторських правовідносин і використовують майнові права інтелектуальної власності.
Міжнародні засоби захисту авторських прав, що містяться в укладених нашою державою угодах та ратифікованих договорах дозволяють автору реалізувати право на захист через ефективні міжнародні правові інститути. Гармонізація національних і міжнародних засобів захисту авторських прав виконує кілька функцій. Головними з них є: наближення всієї правової системи до демократичних європейських стандартів та захист національних суб’єктів авторського права.
Але, нажаль, існування колізій в матеріальному праві, що провокують ситуацію невизначеності під час здійснення захисту особистих немайнових та майнових авторських прав суттєво гальмують розвиток правовідносин як на рівні первинних відносин щодо об’єктів права інтелектуальної власності, так і на загальному рівні в межах цілих інституцій. Проблема є актуальною і потребує залучення широкого загалу до дискусії навколо питання засобів захисту авторських прав.
Отже, беручись до вирішення проблем в забезпеченні реалізації прав інтелектуальної власності, необхідно неодмінно враховувати ряд факторів, зокрема міжнародний досвід, адже даний інститут в національному праві відносно новий і достатнього досвіду його регулювання в період трансформаційних перетворень правової системи не має.
Список використаних джерел:
1 Адміністративне право України Підручник за редакцією професора Ю. Є. Битяка Хрінком Інтер К: 2004 р.
2 Вісник Господарського Судочинства № 2, 2005 р
3 Гражданское право Украины в схемах. Е. А. Мичурин Юрсвит. Харьков: 2006 г.
Спасибо-Фатєєвої та В. Л Яроцького. К.: Юрінком Інтер 2007.
4 Кушніренко О. Г., Слінько Т. М., Веніславський Ф. В. Конституційне право України в схемах і дефініціях. – Харків 2003.
5 Президія Вищого Господарського Суду України. Рекомендації 10.06.2004 N 04-5/1107
6 Цивільне право України: навчальний посібник. Під редакцією В. І. Борисової, І. В.
7 Цивільне процесуальне право України: підручник. За редакцією професора В. В. Комарова. «Право» Харків: 1999 р.
8 Фрицький О. Ф. Конституційне Право України . – К.: Юрінком Інтер, 2006
9 http://www.telekritika.ua/news/print/9547
10 http://www.uacrr.kiev.ua/ukr/u_yur_sp/u_yur_sp.htm#j1
11 Кримінальний процес України в схемах і таблицях В. В. Вапнярчук Харків
12 Цивільний процесуальний кодекс України із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2007 р.
[1]Звіт про діяльність Державного департаменту інтелектуальної власності за 2000-2007 роки
http://www.sdip.gov.ua/rus/about/statistic/zvit07/
[2] Цивільне право України: навчальний посібник. Під редакцією В. І. Борисової,І. В. Спасибо-Фатєєвої та В. Л Яроцького. К.: Юрінком Інтер 2007. – С 412
[3] Звіт про діяльність Державного департаменту інтелектуальної власності за 2000-2007 роки.
[4] Узагальнення застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності (статті 51-2, 164-9 КпаП) 01.01.2006 верховний Суд України.
[5], 6 Лазуренко Ю. В.Вісник Господарського Судочинства № 2, 2005 р. С. 204
[6]Звіт про діяльність Державного департаменту інтелектуальної власності за 2000-2007 роки.