6. Музичне мистецтво
Різновидом творчої діяльності та спілкування людей є музичне мистецтво, яке відображає дійсність у художніх звукових образах. У XIX ст. в багатьох європейських країнах виникли національні музичні шкоди - норвезька (Е. Гріг), польська (Ф. Шолен), чеська (Б. Сметана, А. Дворжак), угорська (Ф. Ліст), фінська (Я. Сібеліус). Одним із найбільших центрів світової музичної культури була Віденська придворна опера. Австрія вза- галі славилася з XVIII ст. оперними виставами. Якщо попервах переважали італійські опери, то в XIX ст. на сценах Австрії ставилися твори австрійських, італійських, німецьких, французьких композиторів. У Віденській опері виконувалися твори Моцарта, Бетховена, Ватера, Верді, Штрауса, Чайковського.
Німецький композитор Людвіг ван Бетховен (1770-1827): дитинства відмінно грав на багатьох інструментах. Відзначавсь волелюбністю і войовничим демократизмом. У 22-річному віл: назавжди переїхав з Бонна до Відня, брав уроки у визнаних. композиторів Моцарта і Гайдна. Швидко завоював популярність віртуозного піаніста, а згодом і композитора. Його твори стали неоціненним внеском у світову музичну культуру. Вони зумовили піднесення всіх жанрів музичного мистецтва, розширили його зміст і творчі межі. Бетховен вирізнявся надзвичайною працездатністю Великий композитор поєднував у собі обдарованість, бездоганне знання музики, громадянську позицію мужньої й самовідданої людини. Після 27 років життя у Бетховена прогресувала глухота, але це не могло зупинити творчості геніального композитора. У розквіті сил віт: написав прекрасні сонати - "Місячну", "Крейцерову", "Героїчну", а в зрілі роки - знамениту Дев'яту симфонію.
Л.Бетховен
Італійський скрипаль і композитор Нікколо Паганіні (1782-1840) був одним з основоположників музичного романтизму. Дав безліч концертів у багатьох європейських країнах. Його феноменальний талант викликав шалене захоплення у слухачів. Паганіні написав понад 200 п'єс для гітари та низку концертів для скрипки з оркестром і соло. Джузеппе Верді (1813-1901) - видатний італійський композитор. Яскраво виявив свою обдарованість уже в семирічному віці. Опери Верді здобули визнання в середині XIX ст. Романтичні тенденції ранніх опер композитора поступилися яскравим образам простих людей, драма яких пов'язана з суспільно-політичними потрясіннями. Опери "Трубадур", "Травіата", "Аїда" ввійшли до скарбниці світового оперного мистецтва. Водночас Верді уславився в історії музичної культури і як реформатор. Він рішуче змінив структуру і характер італійської опери, наповнив її неповторним вокалом, драматизмом, мелодійністю. Зусиллями Дж. Верді, а також Дж. Россіні, Р. Вагнера, Ш. Гуно, Ж. Бізе та інших в Європі розвивалися різні жанри опери.
Д.Верді
Творчість французького композитора й диригента Ектора - Луї Берліоза (1803-1869) належить до течії романтизму. За духом його твори близькі до творів В. Гюго в літературі та £. Делакруа в живопису. Суперечності романтизму - загальнодоступність, близькість до народу, героїка, але й крайній Індивідуалізм - були властиві й творчості Берліоза. Від захоплення революційними подіями в європейських країнах він перейшов до академізму, оспівування сюжетів релігійної та античної історії. У творчості митця відобразилися перипетії епохи, а узагальнені суб'єктивні переживання, покладені на музику, вивищилися до апогею музичної культури.
Л.Берліоз
Елементи музики слов'янських народів, у тому числі українського, увібрала творчість дивовижного польського композитора й піаніста Фредеріка Шопена (1810-1849). Він був творцем нових стилів і жанрів фортепіанної музики, написав десятки творів, що склали осібну епоху у світовому музичному мистецтві.
Ф.Шопен
Неперевершеним майстром втілення в музиці російської поезії був Михайло Глинка (1804-1857). Досі виконуються його блискучі романси, героїчна опера "Іван Сусанін" ("Життя за Царя"), опера "Руслан і Людмила", пісні, які постійно входять до репертуару українських митців і виконавських колективів.