3. Розвиток медицини
Поступово накопичувалися знання та в галузі медицини та ветеринарії. Вже в епоху Хаммурапі вавілонська медицина ділилася на окремі галузі - хірургію, лікування очних хвороб і т. д. Анатомія була дуже слабо розвинена; лікарі при визначенні симптомів і при діагнози виділяли лише головні органи, наприклад, серце, печінку, нирки. Однак необхідність постановки діагнозу за допомогою встановлення низки симптомів була не тільки повністю усвідомлена, а й викликала перші спроби об'єктивного вивчення хвороб і реальної боротьби з ними. Так, вавілонські жерці вважали, що хвороба «не може бути заспокоєна пов'язками і жало смерті не може бути вирвано ... якщо лікар не дізнається її суті ». Медичні тексти, що відносяться головним чином до пізнього часу, містять опис симптомів різних хвороб шлунково-кишкового тракту, органів дихання (нежить, виділення харкотиння, кровотеча з носа), ревматизму. Часто описуються симптоми лихоманки: жар, холод, озноб, холодний піт; образно описуються симптоми «удару», що призвів до паралічу: «... губи ураженого зведені, око закривається ... рот скутий і він не може говорити». Вавілонські лікарі намагалися лікувати і інші хвороби: хвороби очей, вух, пухлини, нашкірних хвороби (проказа), хвороби серця, нирок, водянку, сечостатеві і жіночі хвороби, навіть нервові, можливо душевні хвороби, симптомом яких є «занепад духу внаслідок нещастя». Іноді в лікарських порадниках згадуються непритомність, коли людина «падає без свідомості» та «її очі темніють». Яскраво описується, особлива хвороба «скроневої жили», можливо пов'язана з припливом крові до голови, почасти до очей, і з помутнінням зору. Найважливіші симптоми цієї хвороби полягають у тому, що «у людини схоплює скроню, у вухах в нього шум, його очі мерехтять, його потилицю з'їдає ... його серце порушено і в ногах у нього слабкість».
У збережених медичних текстах можна виявити деяку, втім, дуже часто непослідовну, систематизацію. Так, наприклад, описи хвороб органів дихання об'єднані одним заголовком або, вірніше, вступними словами: «Коли (дихання) його рота утруднене». Так само об'єднані в особливі розділи опису хвороб печінки і жовчного міхура, нарешті, виділені в особливий трактат хвороби «великої жили», схожі за своїми описами на ревматизм або подагру. Для лікування всіх цих хвороб застосовувалися самі різні засоби, серед яких на першому місці стояли найрізноманітніші, деколи дуже складні ліки. Крім ліків застосовувалися притирання, компреси, масаж і промивання. На широке застосування в медицині води та олії вказує те, що слово «лікар» в буквальному перекладі означало «знаючий воду» або «знаючий олію».
Вагомих успiхiв досягла в Месопотамії народна медицина, символом якої служило зображення двох гадюк, обвитих навколо жезла,— прообраз емблеми сучасної медицини.
Вельми престижною була в Месопотамії професія баби-повитухи (шумери називали її «Та, хто знає материнське лоно»). Баба-повитуха, можна сказати, була спеціалістом на всі руки. Вона не лише приймала роди, а й здійснювала реєстрацію новонароджених.
Медичні послуги в Месопотамії коштували дуже дорого i були доступні далеко не кожному. Бідняки одужували чи помирали самі, без допомоги медиків. Геродот захоплено повідомляв, що тих болящих, кому послуги медиків були не по кишені, виносили прямо на вулицю, сподіваючись, що хто-небудь поділиться досвідом, як він зумів побороти такий самий недуг, адже пройти повз хвору людину й не запитати, на що вона скаржиться, у вавилонців було не заведено).
Медицина в Месопотамії ще не стала наукою. Було зроблено лише перші кроки щодо запровадження в медичну практику окремих раціональних методів лікування, які до того ж поєднувалися з цілим арсеналом магічних дій i заклинань, у цiлющi можливості яких населення вірило не менше, ніж у мазі, компреси, мікстури, хiрургiчне втручання. Причиною недуг уважали вселення в тіло «злих демонів», тому намагалися прогнати їх за допомогою всіляких сумнівних лiкiв.
4. Закони Хаммурапі
Певним підсумком розвитку політичної думки давніх стало оформлення письмових законів у Шумері, Аккаді, інших державах Месопотамії. Як цар–законодавець увійшов у світову історію Хаммурапі, який підпорядкував владі Вавилону все Дворіччя (XVIII ст. до н.е.). У Парижі, в Луврі зберігається “Стела Хаммурапі”. У її верхній частині – зображення самого царя, який одержує від Бога символи влади, а в нижній – вибиті клинописом закони. Велике місце серед них займає боргове право – позики, відсотки на борги, застава. Грошовою одиницею тоді був талант (слово, яке, змінивши значення, увійшло до сучасних мов). Регулюються сімейні стосунки: взяття шлюбу, покарання за невірність, майнові права чоловіків, успадкування, розлучення. Обумовлено, що раб – повна власність хазяїна. Судили жерці, вони могли викликати свідків, які приносили клятву. Покарання передбачалися суворі, існував смертний вирок (відсікання голови, закопування живцем у землю, саджання на кіл). Лікар за невдале лікування карався таким чином: “Якщо лікар, роблячи кому–небудь надріз бронзовим ножем, заподіє смерть цій людині або, знімаючи катаракту бронзовим ножем, пошкодить око цієї людини, то йому повинні відсікти руку”. Військо було регулярним, за службу отримували гроші і наділ землі. Вищу владу за всіма законами втілював цар.
Збільшення території держави призводило до ускладнення структури управління. В Асирії, знову ж уперше, виник чіткий розподіл на місцеві адміністративні одиниці – сатрапії. Потім його запозичила Персія.
Наведена характеристика не вичерпує перелік досягнень у галузі науки і мистецтва, які вперше з'явилися у народів Межиріччя, але вона дає уявлення про той високий рівень, якого досягла тут культура.
Висновок
Господарське життя Месопотамії вимагало певного рівня науково-практичних знань. Значних успіхів шумери досягли в математиці, астрономії, медицини, правових знаннях. Їм були відомі чотири арифметичних дії, вони вміли отримувати квадратний і кубічний корені, обчислювати площі геометричних фігур, знайшли примітивну систему дробів та ін.
Астрономія в Месопотамії була тісно пов'язана з астрологією. Саме з астрономічних досліджень в шумерський період з'явився перший, дуже важливий для іригаційного землеробства місячний календар, яким і зараз користуються мусульмани та іудеї.
Особливих успіхів досягла в Месопотамії медицина. Вавілонські медики приділяли велику увагу діагностиці. Діагноз встановлювали на основі вивчення симптомів хвороби. Одним із профілактичних засобів проти хвороб населення вважало дотримання правил власної гігієни. Хворих лікували травами, мазями, масажами, мікстурами, виготовленими з кухонної солі, неочищеної олії, молока, пива та ін.
Література
1. Авдеев В.И. История Древнего Востока. - М.: Госполитиздат, 1953.-758с.
2. Гриненко Г.В. Хрестоматия по истории мировой культуры. - М.: Юрайт, 1998.- 669с.
3. История Древнего мира. В 3-х тт. - М.: Наука, 1983.
4. Крижанівський О.П Історія Стародавнього Сходу: Підручник – 3-те вид., стереотип. – К.: Либідь 2006 – 592 с.