Реферат
на тему:"Нумізматика та нумізматичні джерела"
Зміст
1. Вступ. Нумізматика як допоміжна історична дисципліна
2. Виникнення нумізматики, оформлення її в наукову дисципліну
3. Виникнення грошей, їх роль в суспільстві. Види грошей
4. Нумізматичні джерела
Список використаної літератури
1. Вступ. Нумізматика як допоміжна історична дисципліна
Нумізматиканаука про монети, що вивчає історію грошового обігу по його матеріальних залишках. Нумізматику також цікавлять історія техніки монетної справи, розвиток медальєрного мистецтва і інші питання, повязана зі специфічним виглядом історичних джерел монетами, медалями, жетонами. До нумізматики також традиційно відносять і вивченняпаперових грошей (боністику).
Як допоміжна історична дисципліна нумізматика дає важливий матеріал для розвязання проблем історії, археології, політичної економії, мистецтвознавства, мовознавства і інших наук. Завдяки широкому обхвату багатьох проблем вона висунулася серед допоміжних історичних дисциплін. У деяких випадках, наприклад в дослідженні товарно-грошового обігу, нумізматика придбала, на думку ряду дослідників, значення самостійної науки (І.Г.Спасський, В.Л.Янін).
Нумізматика з”ясовує грошові системи старовини і їх еволюцію в процесі історичного розвитку. У цьому відношенні вона тісно поєднується з іншою допоміжною історичною дисципліною метрологією, оскільки монети є мірою вартості.
Основними задачами нумізматики є вивчення історії монетної справи, грошово-вагових систем і грошового обігу. Багато які важливі проблеми історії економіки і торгівлі неможливо вирішити без спеціального аналізу нумізматичних даних. Процес. нумізматичного дослідження багатогранний, він включає в себе всебічне вивчення самих монет,зображень, написів, ваги, розміру, складу металу, а також складу і топографії монетних скарбів. Аналіз поширення знахідок окремих монет і скарбів створює можливості для важливих висновків по історії економіки, грошового обігу, торгівлі і торгових шляхів. Вивчення ваги монет (грошова метрологія) може виявити грошові реформи, про які немає абсолютно ніяких відомостей в письмових джерелах.
Ведучу роль у вивченні грошового обігу грають монетні скарби, що є в цей час основним об”єктом нумізматичного дослідження. Монетним скарбом називається будь-який комплекс монет від декількох примірників до десятків тисяч, заритий в землю умисно з метою збереження або випадково, що попав в неї.
Нумізматика, як будь-яка наука, виробила свою термінологію: аверс - лицьова сторона монети (звичайно має зображення герба або портрета правителя держави, що карбував монету); реверс - оборотна сторона монети; гурт - оброблений край (ребро) монети (розрізнюється гурт гладкий, мальований і з написами; гурт ускладнює підробку монети); монетне полеповерхня лицьової або оборотної сторони монети;
легенда напису на монеті; номінал - позначена вартість монети; лігатура - домішка недорогоцінного металу в срібних, золотих і платинових монетах, виражена в процентному відношенні до загальної ваги монети; монетний прибуток - різниця між номіналом монети і вартістю її виготовлення (включаючи вартість металу, з якого вона зроблена; монетний прибуток - належить державі, що випускає монету); монетна стопа - співвідношення між вагою металу в монеті і певною вагою того ж металу як товару (залежить від номіналу монети і вартості дорогоцінних металів як товару); псування монети - зменшення кількості металу в монеті (або збільшення лігатури) при збереженні номіналу; монетний тип - сукупність зовнішніх даних монети.
Тут приведені лише деякі з нумізматичних термінів, найбільш загальні по значенню. З іншими поняттями, що відносяться до окремих розділів нумізматики, можна ознайомитися в процесі використання рекомендованої літератури.
2. Виникнення нумізматики, оформлення її в наукову дисципліну
Термін „нумізматика” походить від латинського numizma „монета”. Першим етапом розвитку допоміжної наукової дисципліни було любительське колекціонування монет. Збирачів захоплювали різноманітність типів монет, порівняно часті знахідки старовинних примірників, відносна легкість визначення і класифікації і, нарешті, зручність зберігання. Вже в епоху середньовіччя в багатьох містах Європи існували великі приватні збори монет переважно античної епохи. Колекціонування сприяло збереженню старовинних монет від знищення. По мірі накопичення стало питання про їх вивчення. Власники великих колекцій самі або за допомогою вчених почали досліджувати і описувати монети, складати каталоги, підбирати серії аналогічних примірників. З”явилися спеціальні, сховища великих колекцій „мюнцкабінети”.
Наступним етапом була наукова класифікація монет і поява перших досліджень нумізматичного матеріалу. Родоначальником наукової нумізматики вважається віденський колекціонер і вчений І. І. Еккель (1737 - 1798).
Перші відомості про колекціонування монет в Росії припадають на другу половину XVII ст. Але вже на початку XVIII ст. збирання монет стає модою. У першому російському музеї Кунсткамера, заснованого Петром I в Петербурзі, була велика колекція монет і медалей. Пізніше Кунсткамера неодноразово поповнювалася, а потім експозиція передана в Ермітаж. У цей час нумізматична колекція Ермітажа одна з найбільших в Європі.
Перші праці по російській нумізматиці нарівні з цінними спостереженнями містили багато наївних тлумачень і фантастичних відомостей про ті або інші монети. Лише в 1834 р. зявилася книга А. Д. Черткова „Опис древніх російських монет”. Вона поклала початок наукової класифікації давньоруських монет.
Великий внесок у вивчення монет Росії вніс А. В. Орешников. Залишені ним праці по нумізматиці Північного Причорномор”я і фундаментальна робота „Російські монети до 1547 р.”, що вийшла в 1896 р., досі служать посібником для дослідників.
Після жовтневого перевороту нумізматика міцно увійшла в коло допоміжних історичних дисциплін. У 1924 р. розділ по нумізматиці був вміщений в книзі А. М. Большакова „Допоміжні історичні дисципліни”. У подальші роки в численних роботах по вітчизняній і зарубіжній нумізматиці, серед яких велике місце займають праці А. Н. Зографа, І. Г. Спаського, В. Л. Яніна, розглянуті важливі теоретичні питання, введені в науковий оборот нові матеріали.
У радянській історіографії нумізматику умовно ділять на античну, візантійську, східну, західну і російську (включаючи радянську). Вивчення кожного з перерахованих розділів має свої специфічні межі.
Грунтовно з розвитком російської нумізматики в радянський час знайомить стаття: І. Г. Спаський „Нумізматичні дослідження (Росія, Україна, Білорусія) в 1917 - 1967 рр.”.
3.Виникнення грошей, їх роль в суспільстві.Види грошей
Серед численних функцій грошей в суспільстві основною є їх роль як коштів обміну. Поява обміну йде корінням в глибоке минуле. Археологічно зафіксований обмін в епоху верхнього палеолита. Про це ж свідчить энтография. Спочатку зародився примітивний міжплемінний обмін. Його стимулювали неоднакові умови навколишнього середовища, що оточувало первісну людину. Предметами обміну могли служити: риба (у жителів морського побережжя), плоди, хутра, слоняча кістка (у лісових мисливців), кремінь, метал і інші види дефіцитної сировини для виготовлення знарядь (у жителів гір).
Первинні форми обміну „товар за товар” виключають вживання грошей, але дуже незручні. Поступово в процесі мінових операцій, виявляється якийсь товар або декілька видів товару, найбільш поширених при обміні. Такий товар стає еквівалентом інших.
Поширеною формою грошей були худоба і шкури тварин. Про це свідчить лінгвістика. Худоба і гроші називаються однаково в багатьох древніх мовах. У окремих випадках це простежується і понині; так, англійське „тресипюіз” (бідний) походить від латинського „ресита” (гроші), утвореного в свою чергу від „ресиз” (худоба). Значить, „тресипюіз” з урахуванням аналізу може бути переведено як „безскотний”. Таке слово, як „капітал”, походить від латинського„сари” і„сарна” (голова, голови) і повязане з древнім підрахунком майна по головах худоби.
Крім худоби, широко відомі як товар-посередник раковини каурі, що мали розповсюдження на побережжі Індійського океану аж до XVIII в. У деяких місцях навіть були вироблені своєрідні грошові системи на основі раковин. Так, на західному побережжі Африки грошова одиниця „шнур” складалася з нитки з 40 нанизаними раковинами каурі. 50 шнурів складали „голову” (2000 каурі); 10 голів складали „мішок” (20000 каурі); у зовнішній торгівлі 3 голови прирівнювалися до 1 долара.
Крім худоби і раковин, роль грошей відігравали: зв”язки зубів акули в Меланезії, черепи корів на Кілімантані, шиті пояси вампум у індіанців Північної Америки, слоняча кістка і бруски солі в Африці, тютюн в Вірджінії, цегельний чай в Монголії і багато які інші товари. Людство перепробувало, сотні видів грошей, поки не прийшло до найбільш зручних - металевих.
Ваговий метал в злитках різних форм швидко входить в товарообмін, оскільки має важливі переваги перед іншими видами грошей. По-перше, метал не псується і займає мало місця, його зручно зберігати, перевозити і т. д. По-друге, метал легко розділити на рівні частини, що дуже важливо при обміні.
Поступово ведучу роль в торгівлі займають вагове срібло і золото. Щоб перешкодити можливому обману, тобто вживанню в торгівлі низькопробних або неповновагових шматків металу, люди почали ставити на повновагових злитках клейма, що гарантують їх якість. Так з”явилися перші монети. Батьківщиною їх вважається маленька держава давнього світу Лідія, розташована в Малій Азії. Час появи перших монет припадає на VII ст. до н. е.
4. Нумізматичні джерела
Першу появу монет на територї нашої держави пов’язують з грецькою колонізацією Північного Причорномор’я, що розпочалася у VII-VI ст. до.н.е. До початку колонізації греки Малої Азії ще не знали карбованої монети. Учені довели, що найдавніші монети відливалися переважно з електру (сплаву золота і срібла), а в Північно-Західному Причорномор’ї найдавніші монети виготовляли із бронзи (сплаву міді з оловом). Покровителем іонійців, які заснували більшість грецьких поселень на теренах Південної України, був Аполлон Дельфіній. Тому не випадково в Ольвії спершу почали виготовляти бронзових дельфінчиків, які, власне, ще не буди монетами, але вже виконували функцію не лише оберегів, а й грошей, вага котрихінодісягала 100г і більше. До другої половини 6 ст. до н.е. центром античної держави в Нижньому Побужжі було поселення на о.Березань. В Ольвії в цей час, як і на всьому північно-західному Причорномор'ї, в якості грошових знаків існують так звані монети-стрілки - бронзові кінчики стріл.