На початку 1945 р., коли близькість перемоги над Німеччиною вже не викликала сумнівів, союзники вирішили зустрітися, щоб у світлі пової політичної і військової ситуації остаточно визначити основні риси післявоєнного світового устрою. Ці питання стали предметом переговорів на Ялтинській конференції (4-11 лютого 1945 р.), під час якої, як і в Тегерані, Сталін вправно грав на протиріччях між англійцями та американцями і на довірі, яку відчував до нього Рузвельт. Протягом тижня був вирішений, частіше за все на користь СРСР, ряд фундаментальних питань, що передусім стосувалися принципів діяльності ООН, засновницька конференція якої повинна була відкритися 25 квітня у Сан-Франциско. Радянський Союз, який вимагав для себе протягом усіх попередніх переговорів про формування цієї нової міжнародної організації, що проходили в Думбартон-Окс, 16 місць (по числу союзних республік), заявив, що задовольняється чотирма, а потім і трьома місцями (РРФСР, Україна та Білорусія). Він також погодився з американською пропозицією про те, що «жоден постійний член Ради Безпеки не може користуватися правом вето при розгляді конфлікту, в якому він бере участь». На думку Рузвельта, радянська позиція «була великим кроком уперед, який буде позитивно сприйнятий народами всього світу». В обмін на ці поступки, незначні в очах Радянського Союзу, але важливі для американського президента, що бажав до кіпця довести свій проект ООН як найважливішого елемент а нової рівноваги, реалістичного і мирного, для післявоєнного миру, радянська сторона домоглася бажаних результатів майже по всіх інших пунктах:
- Східний кордон Польщі пройде по «лінії Керзона». Люблінський комітет, до якого будуть додані «інші демократичні польські лідери в Польщі і за кордоном», складе ядро майбутнього уряду національної єдності. Цей уряд займеться найшвидшою організацією вільних виборів. Весь процес буде здійснюватися під наглядом - з Москви - комісії, що включає в себе Молотова і послів США та Великобританії в СРСР.
- Не викликав великих суперечок принцип військової окупації Німеччини. За пропозицією Черчілля Сталін погодився на виділення французької зони за рахунок англійської і американської окупаційних зон. Навпаки, питання про майбутнє Німеччини, про її можливе розчленування, по якому були розбіжності між Рузвельтом (за розділ) і Черчіллем (проти розділу), було передане на розгляд спеціальної комісії.
- Побоюючись можливого затягнення війни з Японією, Рузвельт запропонував Сталіну дуже вигідні умови в обмін на відкриття СРСР військових дій проти Японії через три місяці після капітуляції Німеччини: приєднання до СРСР Курильських осі ровів і південного Сахаліну, право на оренду Порт-Артура, інтернаціоналізація порту Дайрен і експлуатація залізничного комплексу Маньчжурії.
- Нарешті, західні союзники визнали обґрунтованість пред'явлених СРСР вимог по репараціях: 10 млрд. долл. (половина загального об'єму репарацій з Німеччини), отримання яких складалося б із вивозу товарів і капіталів, використання робочої сили. Однак надалі міжсоюзницька комісія, яка працювала в Москві, не змогла досягти угоди на цій основі.
За три тижні до відкриття Ялтинської конференції радянські війська розгорнули свій останній наступ, виручивши таким чином західних союзників, яких несподіваний німецький контрнаступ в Арденнах захопив зненацька. З перших же днів радянського наступу німецька оборона була прорвана на широкому фронті. На початку лютого Червона Армія зайняла Сілезію, а 10 березня форсувала Одер. Прикритий військами Рокоссовського на півночі і військами Конєва на півдні, Жуков 12 квітня кинув двохмільйонне угруповання на штурм берлінського укріпленого району, який захищали 1 мли. німецьких солдат. 25 квітня сталася зустріч радянських та американських військ на Ельбі. 30 квітня два радянських розвідники встановили Червоний прапор над рейхстагом. 2 травня генерал Чуйков прийняв капітуляцію берлінського гарнізону. За межами Німеччини останні значні бої сталися в Богемії. Оскільки Сталін домігся від американців, що їх війська не підуть далі Пльзені, радянські частини увійшли до повсталої Прати, яку щойно залишили німці. За кілька годин до цього в Берліні в присутності радянських, англійських, американських та французьких представників фельдмаршал Кейтель підписав Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини.