4. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ РИМА ІІІ-ІІ ст. до н.е.
У ході боротьби плебеїв з патриціями в умовах скорення Римом Італії мінявся соціальний лад Рима.
Важливе державне значення зборів плебеїв по територіальних округах – трибам (римська територія поділялися на 35 територіальних округів – триб, 4 міські і 31 сільську).рим державний устрій закон таблиця
Плебс поділявся на міський, зайнятий у ремеслі і торгівлі, і сільський, що представляє собою римське селянство. У сукупності ці два прошарки складали римське громадянство, тобто колектив римського поліса. У правовому відношенні громадянство не було єдиним. Воно поділялося на стани. Вищим був сенаторський стан, верхівка якого вважалася найбільш знатної, а тому іменувалося нобілітетом. Друга група рабо- і землевласників, що активно брала участь у фінансових і торгових операціях, але поступали в знатності першій, утворила стан вершників. Третім станом був плебес. У відмінності від вищих станів плебеї мали тільки активне виборче право.
На основі боротьби, що відбувалася в епоху ранньої Республіки, і перегрупування соціальних сил склалася римська республіканська конституція. Такого документа, власне, не було. Але опис римського державного ладу в цілому й окремих його елементах збереглося в добутках античних авторів.
Державна організація відрізняється від родової трьома особливостями: наявністю особливого апарата насильства і примуси (армія, суди, в'язниці, чиновники), розподілом населення не по кровному родству, а також податками, що збираються для армії, посадових осіб і т.д.
У Римі затверджена республіканська форма правління (V-І ст. до н.е.) після повстання місцевого населення Рима (наприкінці VІ ст.) яке ліквідувало монархію, було встановлено, що громадою надалі будуть керувати обрані щороку старійшини – магістрати.
Вищим державним органом вважаються – народні збори. У народних зборів були три види – комицій (від лат. слова соmіtіa – сходка):
· куріатні;
· центруріатні;
· трибунні коміції.
Їхні функції були розмежовані досить чітко, чим і користувалася у своїх цілях правляча верхівка Рима, представлена сенатом і магістратами.
Сенат – контролював і керував діяльність народних зборів у потрібному для нього напрямку, склад сенату поповнювався з відслуживших свій термін магістратів.
Магістратом могла бути обрана тільки багата людина. Вищими магістратами вважалися – цензори, консули і претори.
консул – командував армією.
претор – відправляли судову владу.
Магістрати і сенат користалися фактично всією повнотою державної влади в Римській республіці, що одержала яскраво виражений аристократичний характер.
Висновок
Повсякденна життєва необхідність відчувалася як негожа, як суперечна неясної, що порушується, але всюдисущій і виразній нормі – "вдачам предків", і це постійне зіставлення даного безпосереднє зримого, повсякденного буття з віддаленої, але непорушною парадигмою древніх санкцій і обмежень, чеснот і заборон складає одну із самих яскравих і специфічних рис римської культури. Життя і розвиток, співвіднесені з архаїчною нормою, пропонували або постійне її порушення і тому несли в собі щось кризове й аморальне, або вимагали зовнішньої відповідності їй усупереч природному ходу подій самої дійсності і тому містили щось хитре і лицемірне. Це була лише універсальна тенденція, що пояснює багато чого й у римській історії, і в римській культурі.
Наприкінці V в. Древній Рим як світова імперія перестала існувати, однак її культурна спадщина не загинула. Сьогодні вона є істотним інгредієнтом Західної культури. Римська культурна спадщина додала форму і було втілено в мисленні, мовах і установах Західного світу. Визначений вплив давньоримської культури проглядається як у класичній архітектурі суспільних будинків, так і в науковій номенклатурі, сконструйованої з коренів латинської мови; багато хто її елементи важко вичленувати, настільки міцно вони ввійшли в плоть і кров повсякденної культури, мистецтва і літератури. Ми вже не говоримо про принципи класичного римського права, що лежить у підставі правових систем багатьох західних держав і католицької церкви, побудованої на основі римської адміністративної системи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Крушило Ю.С. "Хрестоматия по истории древнегомира" Москва 1980г.
2. Струве В.В. "Хрестоматия по истории древнегомира" Москва 1975г.
3. Третий том истории древнего мира. Москва, 1980г.
4. Хрестоматия по истории Древнего Рима.Москва Высшая школа 1987г.
5. Немировский А.И. "У истоков исторической мысли" Воронеж 1979г.
6. Утченко С.Л. "Политические учения древнего Рима III-I вв. до н.э. Москва 1977г.
7. Кузищин В.И. " История Древнего Рима" Москва, Высшая школа 1982г.
8. Быт и история в античности / Под ред. Г.С. Кнабе. М., 1988.
9. История Древнего Рима / Под ред. В.И. Кузицин. М., 1982.
10. Ктбе Г.С. Древний Рим — история и современность. М., 1986.
11. Культура Древнего Рима / Под ред. Е.С. Голубцова. М., 1986. Т. 1 и 2.
12. Трухит И.11. Политика и политики "золотого века" Римской республики. М., 1986.