Протягом переломної епохи Відродження було нарощено потужний соціально-економічний, науково-технічний та культурний потенціал. Досягнення у області космографії, картографії, навігації, морського суднобудування, а саме удосконалення астролябії та компасу, поява бистрохідної каравели дозволило європейським мореплавцям вийти на простори Світового океану. Так було покладено початок епохи Великих географічних відкриттів, яка одночасно стала епохою колоніальної європейської експансії у країни Америки, Африки, Азії.
На кінець XV ст. Іспанія переживала переломну епоху. Розклад феодальних відносин, розвиток мануфактур та торгового капіталу, посилення союзу іспанських міст, зародження буржуазії зумовило двояких характер конкісти та строкатий склад заморських експедицій – це були і дрібні, і середні обіднілі дворяни ідальго, різноманітні авантюристи та шукачі пригод. Усі соціальні та політичні структури Іспанії були зацікавлені у нових джерелах збагачення та грабунку заморських країн: королівська влада, католицька церква та духовно-лицарські ордени, збідніле мілке дворянство, що десятиліттями займалося воєнним промислом та склало воєнну основу майбутніх експедицій, міська буржуазія, крупні банкіри та ін.
Дійсно переломним моментом історії іспанської експансії були відкриття здійснені Христофором Колумбом. З падінням Гранади раптом виявилося, що невірних, котрих треба вбивати, більше немає й немає з ким більше боротися за торжество хреста. Бойова машина кабальєро раптово зупинилася. Саме в цей момент на сцені з'явився Христофор Колумб. Цей генуезький мореплавець у віці приблизно тридцяти років залишив море й осів у Лісабоні. Він женився на португалці, родич якої, відомий морський капітан, залишив їй всі свої папери, можливо навіть судові журнали. З їхньою допомогою Колумб не тільки виготовляв і продавав карти, але й переконався, що, пливучи на захід, умілий мореплавець може виявити короткий шлях в Індію; він навіть плекав надію, що за Західним океаном лежать невідомі землі. У 1475 – 1480 роках Колумб зробив першу спробу організувати подорож. Його запит адресувався купцям рідної Генуї, але вони відмовили йому у спорядженні експедиції. У 1483 Колумб запропонував свій проект королю Португалії Жуану ІІ, але він також відхилив його. 30 квітня 1492 року королева Ізабелла дала добро на здійснення експедиції. Правда, гроші на спорядження експедиції він повинен був шукати сам. Але Колумбу допоміг Мартін Алонсо Пінсон – він за власний рахунок спорядив "Пінту", і дав Колумбу грошей у борг на спорядження ще одного корабля. У період між 1492 та 1504 роками Колумб здійснив 4 експедиції. 3 серпня 1492 року з іспанського порту Палое в далеке плавання через Атлантичний океан відправилися три каравели Христофора Колумба з метою відкрити західний шлях в Індію й у Східну Азію. Не бажаючи загострювати відносини з Португалією, іспанські королі Фердинанд і Ізабелла спочатку вирішили приховувати дійсну мету цієї подорожі. Колумб призначався "адміралом і віце-королем всіх земель, які він відкриє в цих морях-океанах", із правом утримувати у свою користь одну десяту частину всіх доходів від них, "будь те перли або дорогоцінні камені, золото або срібло, пряності й інші речі й товари". Також відомо, що екіпаж першої експедиції Колумба було підібрано з ціллю зав’язати торгові відносини з якою-небудь нехристиянською країною, а не для завоювання значних територій. 12 жовтня о 2 години опівночі було помічено землю, а 13 жовтня Колумб висадився на землю, яка виявилася нині відомим островом Сан – Сальвадор з групи Багамських островів. Також відбувся перший контакт з тубільцями. 15 березня 1493 року Колумб повернувся у Іспанію, привізши з собою трохи золота, невідомі рослини, а також тубільців.
Друга флотилія Колумба складалася вже з 17 судів. Флагман - "Марія-Галанте" (водотоннажність 200 тонн). За різним даними, експедиція складалася з 1500-2500 чоловік. Тут уже були не тільки моряки, але й ченці, священики, чиновники, служиві дворяни, придворні. Із собою везли коней і віслюків, велику рогату худобу й свиней, виноградні лози, насіння сільськогосподарських культур, для організації постійної колонії.
У ході експедиції здійснене повне скорення о. Еспаньйоли, почато масове винищення місцевого населення. Закладено місто Санто-Домінго. Прокладений найбільш зручний морський шлях у Вест-Індію. Відкрито Малі Антильські острови, Віргінські острови, острови Пуерто-Рико, Ямайку, майже повністю досліджено південне узбережжя Куби.
Після цього було здійснено ще дві експедиції, у ході яких було відкрито берег Центральної Америки. 30 липня 1502 року було відкрито о. Гуанаха, що на північ від сучасного Гондурасу. Сам того не відаючи, великий мореплавець виявився буквально за два кроки від тих казково багатих "східних царств", побачити які він так довго мріяв під час своїх багаторічних плавань. Прямо на захід від нового острова, у якій-небудь сотні кілометрів, знаходились квітучі торгові центри майя Ніто й Нако, куди стікалися товари з доброї половини Центральної Америки. А за ними, на північ, лежала велика й багатолюдна країна, жителі якої побудували в джунглях кам'яні міста, винайшли точний календар і струнку систему писемності за півтори тисяч років до появи там європейців. Колумбу вдалося лише захопити пірогу індіанців майя. Багато іспанських хроністів XVI-XVII ст. (Ов’єдо, Еррера, Бартоломе Колумб) наводять у своїх працях великий список товарів, виявлених в індіанському човні: тонкі бавовняні тканини, мідні сокири й дзвіночки, боби какао, кинджали із кременя, дерев'яні мечі з лезом з обсидіану, маїс (кукурудза) і багато інших товарів. Можна зробити висновок, що човен робив звичайний торговельний рейс із приморських міст Табаско або Кампече (на узбережжі Мексиканської затоки) у Гондурас, навколо всього Юкатанського півострова. У всякому разі, капітан індіанського корабля, що був досить багатим торговцем, під час бесіди з Колумбом часто показував рукою на захід і повторював, що походить із землі "Майям", тобто що він і члени його екіпажа - майя.
Таким чином, Христофор Колумб став першим іспанцем, який "офіційно" відкрив Новий Світ. Сам того не відаючи, він став першим іспанським конкістадором. Можна сказати, що на цьому початковому етапі контакту європейців з корінним населенням не відбулося масштабних взаємовпливів однієї цивілізації на іншу, відбувалося, так би мовити, зондування іспанцями нововідкритих земель.
Дев’ять років по тому майя знову зустрілися з таємничими бородатими тубільцями, але вже за інших, трагічніших обставин. В 1511 році судно з конкістадорами, що направлялися до Ямайки, потерпіло катастрофу. Урятувалося два десятки людей. На шлюпці й майже без припасів вони плили по морю 13 днів. Половина з них загинула від голоду й спраги, а головне - від безвихідності, але інші досягли землі.
Вона в ту пору залишалася невідомою. Тепер її назва - півострів Юкатан. Зустрівши на березі індіанців, іспанці постаралися зав'язати з ними дружні відносини. Спочатку все складалося як не можна краще: прибульців напоїли, нагодували й привели до місцевого князька. Він розпорядився готувати урочисту церемонію. Конкістадори були щасливі. Їх тільки насторожувала постійна сувора охорона, мало схожа на почесну варту.
Нарешті, наступив урочистий день. На площі зібралася величезна юрба. Жерці вивели з хатини прибульців, віддаючи їм знаки їм почесті. А далі відбулося щось досить несподіване для європейців, що привело їх у сум'яття й жах. Одного за іншим іспанців валили на кам'яне ложе. Верховний жрець кремінним ножем під крики юрби розрізав жертві груди й виривав пульсуюче серце.
Так було вбито кілька людей. Тіла їх розчленували, зварили в великих казанах і влаштували каннібальський бенкет.
Конкістадори, що залишились в живих, зважилися на відважний крок. Коли їх зв'язали й замкнули в хатині, вони зуміли перегризти мотузки, зробити підкоп і втекти в ліс. Після декількох днів у дорозі їм зустрілося інше індійське плем'я. Змученим іспанцям довелося здатися в полон. Місцевий князь дав їм притулок, зробивши своїми рабами.
Тільки двоє конкістадорів вижили після всіх колотнеч. Один, Херонімо де Агиляр, постійно молився й продовжував дотримувати християнських свят (він зберігав, як зіницю ока, молитовник). Інший, Гонсало Герреро, вивчив мову індіанців, проколов вуха, зробив татуювання, став поклонятися ідолам і навчати підданих князя військовій справі.
Так проходили рік за роком. Тим часом на Кубі зібралося багато "безробітних" солдатів, які були не проти відправитися на пошуки легендарної країни золота Ельдорадо. Великий загін очолив Франциско Ернандес Кордова. Серед учасників експедиції були й освічені, грамотні люди. Один з них – Берналь Діас дель Кастильйо – пізніше він написав хроніку експедиції: "Правдиву повість про завоювання Нової Іспанії", де повідомив і про підкорення Мексики. Експедиції відплила на трьох кораблях, і головною її ціллю було захоплення рабів для праці на копальнях. Хроніст того часу зазначає, що експедиція іспанців була досить слабо підготовленою, харчів було мало, але кожен учасник взяв з собою скляне намисто для обміну з тубільцями.