Факультет економіки та управління
Контрольна робота
з Історії України
Запоріжжя 2010
Зміст
1. Оборона Запоріжжя в 1941
2. «Новий порядок» - окупаційний період в Запоріжжі
3. Визволення Запорізької області від окупантів в1943році-на початку 1944році
4. Увічнення подій Другої світової війни в Запорізькому краї
1. Оборона Запоріжжя в 1941році
22 червня 1941 року нацистська Німеччина здійснила напад на Радянський Союз, розпочалася Велика Вітчизняна війна. Нелегкі випробування у роки Великої Вітчизняної війни випали на долю нашої Батьківщини. Не оминули вони і Запоріжжя, захисники і громадяни якого продемонстрували зразки героїзму, мужності, стійкості і самопожертви.
З початком війни у Радянському Союзі була оголошена загальна мобілізація дорослого чоловічого населення 1905-1918 років народження. У перші дні війни десятки тисяч запоріжців вступили до лав Червоної армії. У липні 1941 року у Запоріжжі почалося формування 274-ї стрілецької дивізії. Командиром дивізії був призначений полковник П. Немерцалов.
У містах і селах області для допомоги армії почали створюватися добровольчі підрозділи різного призначення. Формувалися загони протиповітряної оборони, які повинні були швидко ліквідувати наслідки авіаційних ударів. Для знешкодження німецьких розвідувально-диверсійних груп створювалися так звані винищувальні батальйони.
Широкого поширення набула практика організації загонів народного ополчення. Вони складалися з тих, хто з різних причин не підлягав мобілізації до діючої армії. У Запоріжжі до ополчення вступило 45 тисяч чоловік. Загонами Запорізького ополчення керував міський штаб на чолі з першим секретарем міського комітету партії П. Комаровим та головою міськвиконкому В. Скрябіним.
У серпні-жовтні сотні тисяч громадян Запорізької області будували оборонні укріплення. Збудовані запоріжцями протитанкові рови, траншеї з бліндажами і спостережними пунктами простягнулися на багато кілометрів на правому і лівому берегах Дніпра.
Запорізькі підприємства з самого початку війни почали працювати за принципом «Все для фронту! Все для перемоги!». На підприємствах постійно зростали обсяги випуску продукції військового призначення. Незважаючи на складні умови, значно розширив асортимент високоякісних сталей «Дніпроспецсталь». На заводі освоїли випуск сталі для авіаційної промисловості. Удосконаливши технологію виробництва, на швидкісні методи випуску сталі перейшов завод «Запоріжсталь». На випуск військової продукції переорієнтувалися всі машино будівні заводи міста. Моторобудівний завод з перших днів війни перейшов на 12-годинну зміну.
У серпні почалися запеклі бої на підступах До Запоріжжя. 18 серпня 1941 року німецьким військам вдалося прорвати оборону частин Червоної армії західніше Запоріжжя і захопити правобережну частину міста і острів Хортиця. Німецькі війська розпочали гарматно-мінометний обстріл лівобережної частини Запоріжжя, перш за все Дніпрогесу і промислової зони. Німецьке командування добре розуміло стратегічне та економічне значення Запоріжжя, тому спрямувало сюди значні військові сили, розраховуючи з ходу захопити місто і прорватись на Лівобережжя. Однак прорватися на лівий берег Дніпра німецькі війська не змогли.
Протягом 18 серпня у місті розгорнулися драматичні події. Від прямого влучення снаряда вибухнув міст, що з’єднував о. Хортицю з лівим берегом. Це полегшило завдання захисникам міста, адже тепер ворог міг прорватися до Запоріжжя лише через греблю Дніпрогесу. Атаку ворога на греблі вдалося відбити. Було підірвано греблю Дніпрогесу. Разом з підривом греблі було прийняте рішення про знищення генераторів гідроелектростанції. Підрив призвів до трагедії. Стіна води, що вирвалася на свободу, затопила прибережну смугу на десятки кілометрів вниз по Дніпру. У результаті все це призвело до значних жертв серед військових та мирного населення. У той же час хвиля води змила кілька ворожих переправ та знищила німецькі підрозділи, які опинилися у зоні затоплення.
Виведення з ладу Дніпрогесу паралізувало роботу промислових підприємств. Надалі електроенергія надходила з Донбасу, але її вистачало лише для потреб найважливіших підприємств. Припинилася подача води до міста.
З 18 по 21 серпня підрозділи 274-ї стрілецької дивізії, загони народного ополчення , бійці винищувальних батальйонів, співробітники НКВС під командуванням В. Леонова утримували місто, очікуючи підходу підрозділів 12-ї армії. Десятки учасників оборони міста були нагороджені орденами та медалями. Захисники міста не лише оборонялись, а й контратакували.
В ніч з 3 на 4 вересня радянські війська під прикриттям танків, форсували Дніпро і висадилися на о. Хортиця. Після триденних боїв радянські війська визволили о. Хортицю. Це значно послабило обстріл підприємств і місті.
Після подій 18 серпня евакуація промислового обладнання та населення з міста почала проводитися прискореними темпами. За короткий час вдалося вивести на схід 22 заводи союзного значення – металургійні, машинобудівні, 26 підприємств легкої та харчової промисловості. Вивезли у тил 9358 вагонів металу та обладнання цехів, учбові заклади та музеї та б. ін.
Своєю самовідданою працею запорізькі залізничники створили «зелену вулицю» для ешелонів с промисловим обладнанням. У вересні 1941 року кожної доби з Запоріжжя на схід відправлялось 620 залізничних вагонів, а у де які дні їх було до 900.
21 вересня керівництву країни було повідомлено, що по місту Запоріжжю усі заводи евакуйовані, евакуація проведена організовано. Це був справжній подвиг, який здійснили запорізькі робітники та інженерно – технічний персонал. Обладнання запорізьких підприємств, яке вивозили до міст Уралу та Сибіру, зразу ж монтувалось на старих та нових заводах, які виробляли продукцію для потреб оборони країни.
Героїчна оборона міста тривала півтора місяці. 4 жовтня 1941 року, за наказом Ставки Верховного Головнокомандування, Червона армія залишила Запоріжжя. Німецькі війська захопили місто, розпочався період окупації, який продовжувався більше 2 років.
2. «Новий порядок» - окупаційний період в Запоріжжі
На початку жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Запоріжжя. Ця окупація тривала 2 роки і 10 днів. У нашому місті встановили "новий порядок". Було встановлено жорстокий окупаційних режимів.
У місті лютували гестапівці, комендатура, поліцаї, жандармерія. Не було й дня, щоб не мучили і не вбивали людей. Ось як про це згадує один з очевидців:
"З квітня 1942 року німецько-фашистські загарбники планомірно знищували мирне населення міста Запоріжжя. Розстріли відбувалися на території радгоспів імені Сталіна, спочатку вечорами і вночі, а потім і вдень. На розстріл возили на машинах і гнали пішки, після чого підводили їх до краю яру і в упор розстрілювали ...
Частина приречених до смерті людей заставляли лягати на трупи в яру і зверху стріляли в них. Цей "новий порядок" розстрілу, введений німцями, доводилося нам бачити протягом 24-х місяців. Невдоволені розстрілами, карателі наводили своїх собак-вівчарок, які розривали тіла живих людей, привезених на розстріл. "
За два роки і десять днів окупації тут загинуло близько 35 тис мирних жителів, з Запоріжжя вивезено 58 тис чоловік. Усього місто втратило більше 100 тис осіб. Це були представники різних національностей, але все-запорожці. Фашистська помста знищувала людей гірше ніж чума, незалежно від того, діти це чи жінки, малюки або люди похилого віку. Німецький комендант оголосив по місту Запоріжжю, що "... той, хто спеціально зашкодить військові споруди або когось підштовхує на це, буде знищений, незалежно від того, буде це доросла людина чи дитина. "Щоб залякати радянських людей, фашистські влади в перші дні окупації провели масове затримання і розстрілювали ні в чому не повинних людей.
А незабаром, взимку того ж року, - ще категоричне залякування: "Згідно повідомлення військових властей, останнім часом почастішали випадки надання населення допомоги полоненим, які втекли з таборів. Військове командування вказується на неприпустимість подібних дій з боку населення. Забороняється подавати будь-яку допомогу їжею, одягом або подачею ночівлі. Порушення цього буде покарано або смертю. "
Але народ на рідній землі і смерті не боялися. Виховані комуністичної партією патріоти за власною ініціативою влаштовували підпільні організації. Після їх розстріляли. Але фашистам не вдалося навіть способами жорстокого терору позбутися нашої розвідки в Запоріжжі.
Навесні 1942 року сформувалося підпільна організація, якою керував комуніст М.Г. Гончар, минулий працівник "Запоріжсталі" підпільщики збирали зброю, готуючись до виступів на фашистів. При наближення наших військ, допомагали полоненим, біженцям, не давав фашистам розгорнути виробництво. Учасники підпілля рятували молодь від посилань в Німеччину. Все це - дії очолені М. Гончаром. Але 28 червня 1943год гестапівцям вдалося знайти підпільщиків і заарештувати більшу частину складу організації. Іншу частину підпільщиків фашисти розстріляли.
Влітку 1942 року сформувалася організація "Ревком". "Ревкомівців" спілкувалися з різними групами. Але в 1943 році гестапівці арештовують близько 50 чоловік, інші тікають.
Запорізькі плацдарми для німецько-фашистських військ мали велике значення, тому що на ньому тримався природний дніпровський кордон. Утримати Запоріжжя для німців означало зберегти під контролем середню течію Дніпра; через Запоріжжя забезпечувалися фашистські війська на Лівобережжі; на кінець утримати за собою економічні важливі райони. Значить не випадково Гітлер прибув сюди ще в лютому 1943 року, щоб саме в Запоріжжі позначити оборонну лінію і переформувати фронти. Саме тому оборонні споруди в Запоріжжі фашисти готували майже цілий рік. Всі завершувалося суцільними дротовим огорож. Довжина всієї оборонної споруди складала 18-25 км. Він був названий "Східним валом".