Одночасно йому необхідно повідомити Державний департамент інтелектуальної власності України (далі – Держдепартамент) про наміри здійснити таке патентування.
Основним нормативним документом, що визначає порядок подання повідомлення до Держдепартаменту про наміри здійснити патентування в іноземних державах, є «Інструкція про розгляд заявки про наміри здійснити патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах», що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 червня 1995 р. за №163/700.
Для цього до Держдепартаменту надсилається заявка, у якої зазначаються: заявник в Україні; держави патентування; процедура патентування; заявник в іноземних державах; мета патентування; наявність документа про передачу права на патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах.
До заявки додаються:
матеріали заявки на винахід (корисну модель) в обсязі, поданому до Укрпатенту;
документ, який засвідчує подання заявки на винахід (корисну модель) до Укрпатенту (розписка про прийняття заявки, рішення про встановлення дати подання заявки, повідомлення про можливість проведення експертизи по суті);
експертний висновок про можливість опублікування матеріалів щодо винаходу (корисної моделі) у пресі та інших засобах масової інформації згідно з Положенням про порядок підготовки матеріалів, призначених для відкритого опублікування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №419;
документ, що засвідчує повноваження довіреної особи чи правонаступництво.
У разі відсутності заборони протягом трьох місяців від дати надходження цього повідомлення до Держдепартаменту заявку на одержання патенту на винахід (корисну модель) може бути подано в орган іноземної держави. В необхідних випадках Держдепартамент може дозволити запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах раніше зазначеного строку.
Якщо національний заявник подасть заявку на видачу патенту на винахід (корисну модель) до Відомства іноземної держави без отримання дозволу на це Держдепартаменту, то патент України на той самий винахід (корисну модель) може бути визнано у судовому порядку недійсним.
Якщо патентування винаходу провадиться за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ) (далі – Договір) міжнародна заявка подається відповідно до правила 19 Інструкції до Договору до компетентного відомства-одержувача.
Виконання обов’язків відомства-одержувача щодо прийняття міжнародних заявок в Україні, передбачених Договором, виконує Укрпатент.
Установа є компетентним відомством-одержувачем для прийняття та реєстрації міжнародних заявок, якщо хоча б один із заявників є громадянином України або особою, яка проживає на її території, незалежно від того, чи є він заявником для всіх чи лише для деяких держав.
Фізична особа вважається громадянином України або особою, що проживає на її території, якщо вона є такою згідно із законодавством України.
Будь-яку особу можна також уважати як такою, що проживає в Україні, якщо вона є власником дійсного й ефективного промислового чи торгового підприємства в Україні.
Подання міжнародної заявки (міжнародна фаза) здійснюється відповідно до Закону та «Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель», що зареєстровані в Міністерстві юстиції України за №173/5364 від 27.02.2001. [2]
Все, що зроблено руками людини, колись було придумано винахідником і завдяки роботі реалізаторів винахідницьких новацій – інженерів, технологів, робітників та вливанню необхідних грошових ресурсів стало товаром.
Винахідники у світі, завдячуючи патентній системі, вже майже чотири сторіччя одержують можливість вигідно продавати свої права на використання винаходів, отримуючи нові стимули до подальшої творчої діяльності.
В Україні на сьогодні запатентовано 144 тис. технічних рішень (в т.ч. В‑90, КМ‑36, ПЗ‑18) і за поточний рік кожний місяць видається близько 600 патентів на винаходи, 1500 – на корисні моделі і 400 – на промислові зразки. Але лише 6‑ть із тисячі винаходів використовуються у виробництві. А за даними Державного комітету статистики України за 2007 рік підприємства й організації уклали ледь більше 500 ліцензійних договорів, це на зареєстрованих в країні близько 9‑ти тисяч великих і середніх, а також понад 35‑ти тисяч малих підприємств (Паладій М.). [13]
У сучасному світі Україна, на жаль, відноситься до технологічних аутсайдерів. Відсутність єдиної державної стратегії побудови конкурентоспроможної економіки, заснованої на інноваціях, спричиняє відсутність зацікавленості вітчизняних промисловців до впровадження світових новацій. Нині частка нашої країни у світовому обсязі торгівлі наукомісткою продукцією становить якихось 0,1 відсотка.
Вітчизняна продукція оновляється в середньому лише раз на п’ять років, а на цілком нову, вперше освоєну в Україні, припадає лише 4,1% серед усіх інновацій. А це свідчить, що технічний рівень нашої продукції здебільшого не відповідає вимогам сучасного ринку. Певною мірою це відіграло роль і в тому, що Україна посідає лише 95‑те місце за індексом залучення прямих іноземних інвестицій. Сьогодні в Україні біля 40 тис. винахідників і раціоналізаторів, у 80‑х роках – мільйон (Андрущук Г.).
Спад творчої активності українських генераторів ідей – сумний факт по відношенню до конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Зрозуміло, що без справжнього новаторства технології не вдосконалюються, отже, товари є неконкурентоспроможними.
Винахід, у зв'язку з тим, що він повинен відповідати трьом критеріям, проходить достатньо серйозну патентну експертизу. Тому, коли заявник вже отримав патент, оскаржити його вже досить складно.
До корисної моделі пред'являються лише два критерії: новизна і промислова придатність. Іншими словами: корисна модель – цей малий винахід. При оформленні патенту на корисну модель експертиза більш лояльна, в результаті – одержати патент стає простіше.
Термін дії патенту на винахід – двадцять років, термін дії патенту на корисну модель – десять років. Є ще поняття «сильний» і «слабкий» патент. Патент на винахід, на відміну від патенту на корисну модель, прийнято відносити до «сильних» патентів, і коштує він, відповідно, дорожче. [10]
Термін «корисна модель» можна розглядати як загальний по відношенню до термінів «малий винахід» (Австралія), «корисне нововведення» (Малайзія), «свідоцтво про корисність» (Франція) чи «короткостроковий патент» (Бельгія, Нідерланди), що використовуються в національних законодавствах країн світу для визначення менш значних винаходів, зокрема в галузі механіки (пристроїв, інструментів, побутових виробів тощо). Механізм здійснення правової охорони корисної моделі подібний до механізму правової охорони винаходу і так само полягає у видачі патентів (у деяких країнах, зокрема, Іспанії та Японії заявка на видачу патенту на винахід може бути перетворена на заявку на видачу охоронного документа на корисну модель і навпаки), але він більш простий, дешевий і швидкий. Завдяки цьому правова охорона корисних моделей відіграє значну роль для малого бізнесу, якому належить стратегічна роль в розробках та комерціалізації новацій відповідно до вимог ринку.
Оскільки патент надає його власнику обмежену монополію на використання об'єкту промислової власності, відносно якого його видано, суспільство зацікавлене у тому, щоб таку монополію отримували лише ті об'єкти, які є дійсно корисними та лише те заявники, які насправді створили ці об'єкти. Цим цілям слугує державна експертиза, в процесі якої встановлюється відповідність заявленого об'єкту умовам надання правової охорони. У патентному праві ці умови отримали назву «критерії патентоздатності». Якщо у результаті експертизи встановлюється відповідність заявленого об'єкта критеріям патентоздатності, такий об'єкт вноситься до державного реєстру і на нього видається правопідтверджуючий документ, яким є патент.
В основі патентного права лежить принцип територіальності згідно якого правова охорона винаходу надається лише у межах території країни, компетентним відомством якої було здійснено експертизу патентоздатності. Територіальний характер дії патенту переборюється завдяки укладанню міжнародних угод, наприклад, Конвенція про єдине патентне право країн ЄС.
Патент отримується шляхом подання заявки на патент до відповідного патентного відомства. Заявка не патент має містити опис винаходу та, у окремих юрисдикціях, докази його корисності.
1. «Світ інтелектуальної власності», №36, 2003
2. Інтернет-сайт «ВЯПат»
3. Ярослав Ващук «Системи патентування винаходів»
4. uk.wikipedia.org
5. http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/chiv_pravo/
6. Ярослав Ващук «Винахідник та інноваційна діяльність – шлях від ідеї до товару»
7. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №40, №41, №42, №43, №44, ст. 356.
8. Міністерство освіти і науки України №22 від 22 січня 2001 р «Про затвердження складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель» (зі змінами, внесеними згідно з Наказами МОН №154 від 26 лютого 2004 p., №223 від 14 квітня 2005 р.) // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №173/5364 від 27 лютого 2001 р.
9. Наказ Міністерства освіти і науки №469 від 20 червня 2001 р. «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі» // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №558/5749 від 4 липня 2001 р. (з наступними змінами).
10. «Мир Техники и Технологий», №10 (59), 2006 р.
11. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»
12. «Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель»
13. http://patent.km.ua/ukr/articles