Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний Університет
Імені Володимира Гнатюка
Кафедра нової та новітньої історії та методики викладання історії
Курсова робота
Структура та зміст родового циклу в бойків (XIX - поч. XX ст.)
Студента 42 групи
Історичного факультету
В.В. Клапків
Науковий керівник
кандидат історичних наук
Л.В. Костюк
Тернопіль - 2010
Зміст
Вступ
Розділ I. Передродовий період
1.1 Поводження "породіллі"
Розділ II. Родовий період
Розділ III. Післяродові обряди
Висновки
Список використаної літератури
Актуальність теми дослідження визначається місцем і роллю обрядів у житті бойківської спільноти, становленні та розбудові їхньої родової обрядової традиції. У досліджуваний період родовий цикл бойків набув чималого досвіду пов’язаних з родовою обрядовістю. Так що говорячи про родовий період ми можемо сказати що саме цей процес був на протязі часу даного дослідження розвивався найбільше, через свою природну закритість яка підтримувалася географічним розташуванням бойків і закритість його населення яке інколи не хотіло розказувати про свої звичаї і обряди - І ось через це ми маємо мало інформації про обрядовість бойків. Можемо сказати що у майбутньому ми вже не простежуємо таких випадків родової обрядовості у бойків, ось чому свідчення про родовий цикл бойків такий цінний, бо його як такого описаного не має.
Мета даного дослідження є комплексне вивчення власне родових обрядів бойків, розкрити основну їхню етапність.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
· визначити ступінь наукової розробки проблеми та з’ясувати питання, їхнього дослідження;
· провести аналіз власне передродових обрядів бойків;
· охарактеризувати родовий цикл обрядів;
· визначити етапність післяродових звичаїв бойків
Об’єктом дослідження виступає обрядовість української етнічної групи - бойків
Предметом дослідження є звичаї та обряди родового циклу бойків даного періоду, в контексті розвитку шлюбно-сімейних стосунків бойківської родини.
Історіографія даної роботи.
Першою узагальнюючою працею з даної теми є монографія “Бойківщина" (К., 1983). Однак родовий цикл там висвітлено досить побіжно і має швидше ознайомчий характер. Тут автори реконструювали сімейний побут бойків наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., висвітлили окремі аспекти звичаєвого права, які регламентували сімейні відносини.
При написанні роботи були використані праці Григорія Дем'яна - кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту народознавства НАН України у м. Львові (протоколи і рішення громад, сімейні обрядові дійства, шкільні посвідчення, особисті документи), які дозволили відтворити картину проведення сімейних обрядових процесів, крім цього торкнутися діяльності шкіл різних періодів: польського, австрійського, радянського.
В 30-х роках ХX ст. розпочали детальніше вивчати сімейну обрядовість Карпат. Саме їх досліджували Вачевський М.В., Скотний В. Г в працях “ Етнографічні відомості про Карпати ” (К., 2004) та “Карпатські обряди в Культурі Історії України”. В обох працях простежується певні відомості про карпатську загадкову обрядовість яка залежить від регіону. Також у цих працях простежується вплив громади на внутрішньо - сімейні стосунки бойків. Подібні проблеми, але в інший хронологічний відрізок часу, на основі архівних матеріалів висвітлює в своїй монографії Ю. Гошко.
Видатний карпатський етнолог Чорі Ю. у своїй книзі детально висвітлив структуру і функції родини, сімейні взаємовідносини та сімейну обрядовість гуцулів, бойків, лемків.
В ХХ ст. в історіографію додали Долішний М.І., Козоріз М.А. та польський дослідник Станіслав Вінценз. Мікловда В.П. у статті “ Племена бойків в Україні: перспективи розвитку внутрішньо сімейних обрядів бойків в сьогоденні ” найповніше дослідили питання трансформації обрядовості у Катпатській Україні. Гринів Л., Мацола В. у нарисі “ Розвиток в Українських Карпатах // Проблеми національної самосвідомості ” на основі шлюбно-майнових відносин довів існування пережитків "матріархату" на Закарпатті. Він свої дослідження грунтував на ролі Баби - повитухи.
бойківська етнічна група обряд
Методологічну основу курсової роботи становлять принципи історизму, об’єктивності, системності, порівняльно-етнографічний.
Методи дослідження. Роботу виконано з використанням таких методів як: проблемно-хронологічний, системний, історико-типологічний, ареально-географічний які дозволяють провести всебічний науковий аналіз проблеми.
Хронологічні межі дослідження визначені поч. ХІХ - 30-ми роками ХХ ст. Початок цього періоду пов’язаний з активним збором етнографічного матеріалу на території Бойківщини, який до цього часу майже не проводився, кінець його припадає на першу половину XX ст. - із приєднанням Західної України до УРСР, що спричинило радикальні зміни в духовній культурі бойків.
Географічні межі дослідження. Бойківщина знаходиться в гірській системі західної частини Українських Карпат. На основі етнографічних та мовно-діалектичних даних можна стверджувати, що на кінець ХІХ - початок ХХ ст. бойки проживали між рікою Ломницею на Сході і верхів’ям Сяну на Заході, північну межу становлять передгір’я Карпат південніше Дністра, південну - Полонинський хребет між верхів’ями рік Ужа і Тересви на Закарпатті. За сучасним адміністративним поділом вказана територія охоплює південно-західну частину Рожнятівського і майже весь Долинський райони Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і більшу частину Старосамбірського районів Львівської області, північну частину Межигірського і Великоберезнянського районів та весь Воловецький Закарпатської області.
Наукова новизна полягає у відображенні маловідомих, мало досліджуваних фактів, та аспектів структури родової обрядовості бойків, та у її актуалізації на сучасних етапах незалежності України. А також у розкритті теоретико-методологічних основ його наукового вивчення і виявлення основних напрямків для практичної діяльності даного дослідження.
Теоретичне значення. Дане дослідження розкриває родовий обряд бойків. Тому воно може слугувати доповненням до інших наукових праць.
Практичне значення. Полягає у можливості її застосування для створення науково - узагальнюючих праць про бойківську обрядовість, для дослідження специфіки в обрядовості Карпатського регіону, доповненням до навчальних досліджень, при розробці доповідей, статей, рефератів.
Структура курсової роботи складається з вступу (містить історіографічні матеріали які були використані у даному дослідженні), трьох розділів, висновку, та списку використаних джерел.
Родові обряди бойків відображають епоху давніх вірувань. В їх основі лежить трудова обумовленість, розкривається глибина народної психології - яка передавалась з покоління в покоління.
За народними традиціями, вагітна жінка, в основному, виконувала посильну домашню роботу на свіжому повітрі, на городі, в хаті. Важливого значення набувало спілкування молодої вагітної жінки зі своєю мамою, бабусею, рідними та близькими жінками, вона засвоювала за якимось рукоділлям дитячий фольклор, зокрема колискові, розмовляла зі своєю майбутньою дитиною, призвичаюючи її до світу, у який вона мала увійти [1, с.233].
Загалом, перед пологові звичаї були покликані сприяти нормальному перебігу вагітності, нормальному самопочуттю жінки, забезпечити фізичну та духовну повноцінність новонародженого, тобто природну обдарованість [9, с.51].
Так, вагітній жінці заборонялося споживати певні продукти, не дивитись на деяких тварин, обходити стороною калік, сліпих та інших хворих людей. Щоб негативні дії й вади оточуючих людей не перейшли на породіллю, жінку охороняли від нервових потрясінь, переляку, сварок. Сама жінка, як правило, приховувала свою вагітність якомога довше, щоб ніхто не наврочив на неї та її майбутню дитину, і щоб пологи не були тяжкими. За народними повір’ями, вагітна жінка не повинна була сваритись, гнівитись, підтримувати плітки, займатись крадіжками і т. ін., тому що всі ці негативні риси могли передатись її дитині [2, с.56].
Їй також заборонялося переступати через колючі та гострі предмети; сидіти на ріжку стола; білити і фарбувати оселю; ходити вночі під дощем; працювати у свята. Засуджувалося вживання спиртних напоїв, паління; лихослов’я, лукавство, бо за народними поглядами, усі ці якості могли передатися дитині. Дані обряди становили своєрідну систему табу та заборон щодо їжі, місця перебування майбутньої матері, занять чи видів праці, поведінки, які ґрунтувалися на основі давніх уявлень, збережених у численних забобонах [19, с.39].
Наприклад, вагітній жінці заборонялося стригти волосся, зупинятися на сакральних межах, що являлися рубежами між світами живих та мертвих, таких як поріг, ворота, перехрестя чи роздоріжжя, виходити з дому без оберегів [15, с.67].
Для захисту від нечистої сили й пристріту вагітним жінкам радили носити обереги: залізну голку або ніж, друзки від розбитого блискавкою дерева, вугілля, шматочок цегли від печі тощо. До речі, мішечок із глиною або попелом із печі одразу після народження прив'язували немовляті до ручки, як нині прив'язують бирочки у пологовому будинку [5, с.24].
Це робилося для того, щоб духи родинного вогнища оберігали і захищали маля, як і його матір під час вагітності. Цілителі кажуть, що якщо вагітна носитиме намисто з бурштину, то в неї пологи будуть легкими й вдалими, але він протипоказаний у разі гіпофункції (зниженої). Не доведи Боже здійснювати вагітній молодиці якійсь негативні вчинки! За давнім звичаєм, вагітній жінці не годилося з’являтися часто на люди, особливо в останні дні перед пологами, бо це мало глибокий психологічний і моральний тиск який переростав пізніше у депресію [18, с.132].