Високою майстерністю і героїзмом наголошувалися в роки другої світової війни льотчики - українці. Вони виконали тисячі бойових вильотів, вийшли переможцями в сотнях поєдинків з літаками супротивника. Найвидатніший з них – ас номер один радянських ВВС, тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб (62 повітряних перемоги) і двічі Герой Радянського Союзу Сергій Гріцевец (40 перемог).
Але це було б неможливо, як би не вітчизняні вчені та конструктори, що створювали прості але потужні літаки. У даній роботі розглядається історія розвитку української авіації під час другої світової війни і вплив інших держав на вітчизняне літакобудування.
1. Плани застосування авіації у майбутній війні
До цих пір історією доказово не спростована гіпотеза підготовки Сталіним удару по Німеччини в липні 1941 р. Саме виходячи з припущення про планування сталінського нападу на Німеччину (і далі для "звільнення" країн Заходу), прийнятому на "історичному" пленумі ЦК КПРС в серпні 1939 року і здається зрозумілим цей неймовірним для того часу факт продажу в СРСР передової німецької техніки і технології. Велика делегація радянських авіаціонників, двічі виїжджала до Німеччини незадовго до війни та отримала в свої руки винищувачі, бомбардувальники, системи наведення і багато іншого, що дозволило різко просунути рівень вітчизняного літакобудування. Було прийнято рішення про збільшення бойової потужності авіації, адже саме з серпня 1939 року СРСР почав приховану мобілізацію і готував удари по Німеччині та Румунії.
У серпні у Москві відбувся взаємний обмін інформацією про стан збройних сил трьох держав – Англії, Франції і СРСР. Були представлені нові технології, знаходили застосування нові види матеріалів, за верстати стали жінки і підлітки.
Для фронту мали своє значення і поставки по ленд-лізу. Протягом усієї другої світової війни було поставлено 4-5 відсотків загального виробництва літаків і іншого озброєння, виробленого в США. Крім того США та Англія постачали ряд матеріалів і обладнання, що було унікальним і незамінним для Росії (лаки, фарби, др. хімічні речовини, прилади, інструменти, обладнання, медикаменти і т.і.), що складало велику допомогу.
2. Становлення вітчизняної авіації під час війни
Перелом у роботі вітчизняних авіазаводів настав приблизно у березні 1942 року. Одночасно з цим ріс бойовий досвід наших льотчиків. Тільки за період з 19 листопада по 31 грудня 1942 в боях за Сталінград люфтваффе позбулися 3000 бойових літаків. Наша авіація почала діяти більш активно і показала всю свою бойову міць на Північному Кавказі. З'явилися Герої Радянського Союзу. Це звання присвоювалося як за збиті літаки, так і за кількість бойових вильотів.
В СРСР була утворена ескадрилья "Нормандія-Неман", укомплектована добровольцями-французами. Льотчики воювала на літаках ЯК.
Середньомісячна виробництво літаків піднялося з 2,1 тис. у 1942 році до 2,9 тис. у 1943 році. Усього в 1943 році промисловість випустила 35 тис. літаків на 37 відсотків більше, ніж у 1942 році. У 1943 році заводи виготовили 49 тис. моторів, майже на 11 тис. більше, ніж у 1942 році.
Ще в 1942 році СРСР перегнав Німеччину у випуску літаків – позначилися героїчні зусилля наших спеціалістів та робітників і "заспокоєння" або неготовність Німеччини.
У Курській битві влітку 1943 року, Німеччина застосовувала значні кількості авіатехніки, однак міць ВПС вперше забезпечила панування в повітрі. Так, наприклад, тільки протягом години в один з днів операції завдавали удар силою 411 літаків і так трьома хвилями протягом дня.
До 1944 фронт отримував близько 100 літаків щодня, у т.ч. 40 винищувачів. Модернізувалися основні бойові машини. З'явилися літаки з поліпшеними бойовими якостями ЯК-3, ПЕ-2, ЯК 9Т, Д, ЛА-5, ІЛ-10.
Але німецькі конструктори також модернізували літаки. З'явилися "Ме-109Ф, Г, Г2" і т.д.
До кінця війни з'явилася проблема збільшення дальності винищувальної авіації – аеродроми не встигали за фронтом. Конструктори запропонували встановлення додаткових бензобаків на літаках, почала застосовуватися і реактивна зброя. Розвивався радіозв'язок, в ППО знайшла застосування радіолокація. Все сильнішими ставали бомбові удари. Так, 17 квітня 1945 бомбардувальники 18 повітряної армії в районі Кенігсберга за 45 хвилин зробили 516 бойових вильотів і скинули 3743 бомби загальною вагою 550 т.
У повітряній битві за Берлін з боку супротивника взяло участь 1500 больових літаків, що базувалися на 40 аеродромах під Берліном. В історії це став самий літаконасичений повітряний бій, при цьому слід врахувати найвищий рівень бойової підготовки обох сторін. В "Люфтваффе" воювали аси, збили по 100, 150 і більше літаків (рекорд - 300 збитих бойових літаків). Німці застосували реактивну авіацію, що значно перевершує вінтомоторну у швидкості – Ме-262 та ін. Проте і це не допомогло. Наші льотчики в Берліні зробили 17,5 тис. бойових вильотів і повністю розгромили німецький повітряний флот.
3. Аналіз вітчизняної та зарубіжної авіаційної техніки періоду війни
Аналізуючи військовий досвід можна зробити висновок, що наші літаки, розроблені в період 1939-1940 рр., мали в своєму розпорядженні конструктивні резерви для подальшої модернізації. Слід зазначити, що в СРСР не всі типи літаків приймалися на озброєння. Наприклад в жовтні 1941 року було припинено виробництво винищувачів МіГ-3, а в 1943 році - бомбардувальників ІЛ-4.
Авіаційна промисловість СРСР виготовила у 1941 році 15 735 літаків. У важкому 1942 році, в умовах евакуації авіаційних підприємств, випущено 25 436 літаків, за 1943 рік – 34 900 літаків, за 1944 рік – 40 300 літаків, за перші половину 1945 випущено 20900 літаків. Евакуйовані з центральних областей СРСР за Урал і в Сибір, вони повністю освоїли виробництво авіаційної техніки та озброєнь. Більшість цих заводів на нових місцях в 1943 і 1944 роках давали продукції в кілька разів більше, ніж до евакуації.
Німеччина, до того ж, володіла крім власних ресурсів ресурсами підкорених країн. Але за 1944 німецькі заводи випустили 27,6 тисячі літаків, а наші заводи давали в той же період 33,2 тисячі літаків. У 1944 році випуск літаків в 3,8 рази перевищив цифри 1941 року.
У перші місяці 1945 авіапромисловість готувала техніку до завершальних боїв. Так, Сибірський авіаційний завод N 153, що випустив під час війни 15 тисяч винищувачів, у січні-березні 1945 року передав фронту 1,5 тис. модернізованих винищувачів.
Успіхи тилу дозволили зміцнити ВПС країни. На початок 1944 року ВПС мали 8818 бойових літаків, а німецькі - 3073. За кількістю літаків СРСР перевершував Німеччину в 2,7 рази. До червня 1944 ВПС Німеччини мали на фронті вже тільки 2 776 літаків, а наші ВПС - 14 787. До початку січня 1945 наші ВПС мали 15 815 бойових літаків. Конструкція наших літаків була набагато простіше ніж американських, німецьких чи англійських машин. Це почасти й пояснює таку явну перевагу за кількістю літаків.
Нажаль не вдається зробити порівняння надійності, довговічності і міцності наших і німецьких літаків, а також провести аналіз тактичного і стратегічного застосування авіації у війні 1941-1945 рр. Мабуть ці порівняння були б не на нашу користь і умовно зменшили б таку разючу різницю в чисельності. Проте, мабуть, спрощення конструкції було єдиним виходом за відсутності кваліфікованих кадрів спеціалістів, матеріалів, обладнання та інших компонентів для випуску надійної і доброякісної техніки в СРСР, тим більше, що, нажаль, в російській армії традиційно беруть "числом", а не умінням.
Окрім літальних апаратів удосконалювалося і авіаційне озброєння. В 1942 році була розроблена великокаліберна 37 мм авіаційна гармата, пізніше з'явилася і гармата калібру 45 мм.
До 1942 В.Я. Клімовим був розроблений двигун М-107 замість М-105П, прийнятий для установки на винищувачі з водяним охолодженням.
Греффоат пише: "Розраховуючи на те, що війна з Росією, як і війна на Заході, буде блискавичною, Гітлер передбачав після досягнення перших успіхів на Сході перекинути бомбардувальні частини, а також необхідну кількість літаків назад на Захід. На Сході повинні були залишитися авіаз’єднання, призначені для безпосередньої підтримки німецьких військ, а також військово-транспортні частини і деяка кількість винищувальних ескадр... "
Німецькі літаки, створені в 1935-1936 рр. на початку війни можливості корінної модернізації вже не мали. На думку німецького генерала "Росіяни мали ту перевагу, що при виробництві озброєння і боєприпасів ними враховувалися всі особливості ведення війни в Росії та максимально забезпечувалася простота технології. У результаті цього російські заводи випускали величезну кількість озброєння, яке відрізнялося великою простотою конструкції. Навчитися володіти такою зброєю була порівняно легко ... "
Друга світова війна повністю підтвердила зрілість вітчизняної науково-технічної думки і це, в кінцевому підсумку, забезпечило надалі прискорення впровадження реактивної авіації.
Тим не менше кожна з країн йшла своїм шляхом у конструюванні літаків. Розвиток вітчизняного літакобудування був тісно пов’язаний із розвитком та технологіями літакобудування у інших провідних країнах. Саме тому доцільно розглянути історію розвитку конструювання літаків у інших країнах.
4. Авіація інших держав що приймали участь у війні
У США в роки війни було випущено 297 тис. Літаків (з них 14 тисяч були призначені для СРСР).
Найвідомішим літаком США у другій світовій війні був В-17 "Літаюча фортеця". Цей унікальний за конструкцією літак разом з "Ліберейтором" становив основу бомбардувальних сил США. "Літаюча фортеця" – надважкий бомбардувальник далекої дії. Вага машини складала 50 тонн, літак мав чотири двигуни потужністю по 2 тис. к.с. кожен. Такий літак брав на борт кілька тонн бомб і ніс їх на відстань 2-2,5 тис. км. Саме такий літак "Енола Гей" скинув першу атомну бомбу на міста Японії в 1945 році.