1.3 Соціалістична революція
25 жовтня (7 листопада) 1917 року в результаті найгостріших суперечностей як успадкованих від Лютого, так і нових, нашарувалися за час восьми ¬ місячного розвитку країни в умовах тривала імперіалістичної війни, в понівеченій Росії стався революційний переворот. На відміну від лютого цей був аж ніяк не стихійний вибух невдоволення мас, а досить продумане і організований виступ озброєних загонів робітників, солдатів та матросів, що завершилося взяттям Зимового та арештом членів Тимчасового уряду.
У результаті успіху збройного повстання Жовтневою революцією була здобута політична перемога – буржуазний Тимчасовий уряд, очолюваний есером А. Керенським, було повалено, а державна влада була передана Другому Всеросійському з'їздові Рад, що створив і затвердив робочий-селянський уряд, очолений лідером більшовиків – В. Леніним. Перемога Жовтневого перевороту, потрясла не тільки країну, але і весь світ, поставила питання: Чия влада і в ім'я чого утвердилася в країні, куди вона має намір повести Росію?
Сьогодні, як і багато років тому, про Жовтневу революцію пишуть багато і різне. Ми живемо в цікаве час, коли вітчизняних фальсіфі ¬ індикатором нашої історії і в першу чергу Жовтневої революції набагато більше, ніж їх було за кордоном за все післяжовтневі роки. Але самим сумним є те, що цим ганебним справою сьогодні зайняті не тільки напівписьменні та неграмотні політичні крикуни і ласі на синекуру журналісти, яким наука і совість завжди були чужі, але також остепенений політики і політологи, філософи і економісти, – вчорашні марксистські ортодокси, А сьогоднішні «марксоеди», – яких у жодному разі не можна запідозрити в незнанні і неписьменності. Навпаки, є грунтовні причини звинувачувати їх у свідомої брехні, продуманому обмані своєї пастви. Звичайно, коли в країні все ламалося, перебудовувалася і реформувалося, можна зрозуміти, що дехто, намагаючись «потрапити в ногу» з швидко мінливій ситуацією, невдало пристосовуючись до кон'юнктури, «поспіхом» наговорити зайвого, непродумане. Але тепер, коли після того, що сталося пройшло достатньо часу, щоб висвітити наслідки змін, і коли з минулих нотаток та виступів починають ліпити концепцію вітчизняної історії, а кон'юнктурники так і не покаялися, не виправили своїх фальсифікацій, які можуть потрапити в створюваному ¬ мий варіант історії як істин, Як раз час назвати речі своїми іменами.
Одне з головних місць серед «новаторських» підходів до вітчизняної історії, підходів, які загрожують бути «пересадженими» в історичні підручники, займає спосіб фальсифікації фактів вітчизняної історії, який я називаю просталінскім. У чому його суть? Як відомо, І. Сталін в «Питаннях ленінізму», що видавались одинадцять разів, а також у своєму «Короткому курсі», теж виходив багатомільйонними тиражами, виклав свою – фальшиву – версію Жовтневої революції, свій варіант думок і дій Леніна і більшовиків під час цього ключового історичної події. Наша вітчизняна наука не змогла або не встигла свого часу ґрунтовно викрити брехню цієї версії, яка не тільки продовжує жити в головах мільйонів громадян, але і служить предметом сьогоднішніх інсинуацій. Адже нинішні політичні крикуни, не будучи в змозі сперечатися з В. Леніним і фактами історії – та вони й не знають їх – переписуючи історію нашого вітчизни, спростовують не те, що було насправді, а саме цю освоєну ними за радянських часів сталінську версію поглядів і дій Леніна, подаючи свою метушню зі сталінськими спрощеннями як «повалення» Жовтня.
Щоб не бути голослівним, проілюструю сказане однієї великої сталінської брехнею і трьома малими обманами трьох, як я їх називаю, «Сталін ¬ ських ретрансляторів» з двох питань: Чому Ленін виступав за Жовтень ¬ ський переворот? Як він оцінював суть і перспективи Жовтня?
Вихідна сталінська брехня така. Повернувшись до Росії після лютого і перемоги буржуазної революції 1917 року, В. Ленін сходу відкинув меншевістскую догму про соціально-економічну незрілості Росії і вже на квітневих партійних конференціях націлив більшовиків на безпо ¬ відного перехід від буржуазної революції до соціалістичної, на пере ¬ няють першої у другу. Розгорнувши широку агітацію в масах, використовуючи невдоволення громадян триваючою війною, більшовики зібрали необхідні сили і вчинили Жовтневий переворот як класичну соціалістичну революцію: Вони повалили владу буржуазії, затвердили диктатуру пролетаріату і тим відкрили шлях для реалізації ленінського плану переходу до соціалізму.
Якщо ми звернемося до сьогоднішніх спорах про Жовтень, то легко переконаємося в тому, що і друзі і вороги жовтня найчастіше ведуть свої дискусії в рамках цієї сталінської версії. В результаті за межами дискусії залишається головна правда про Жовтневу революцію. Увійшовши в суспільну свідомість як зразок класичної соціалістичної революції, ця революція насправді такою не була: дозволяючи різнотипні протиріччя. Жовтнева революція була за своєю соціальною природою органічною сполукою різнорідних соціально-економічних процесів.
Нерозуміння цієї головної правди жовтня пронизує статті як тих, хто, захищаючи жовтня, сподівається відстояти «марксистсько-ленінську» (а на ділі сталінську) «правду» про Жовтень, так і тих, хто, спираючись на яке в'їлося в обивательську свідомість сталінську брехню, заявляє, що спростовує Леніна і «розвінчує» Жовтень. Це особливо добре видно, коли вихідну сталінську брехню «сталінські ретранслятори» трансформують у свою конкретну брехня і її ж спростовують, видаючи все це за «розвінчання» Жовтня. Звернімося до цих конкретних оманам.
Обман доктора економічних наук Г. Попова: Ленін і більшовики, на думку цього колишнього ортодоксального марксиста, швидко перетворився на марксоеда, не бачили і не хотіли бачити неготовність Росії до соціалістичним перетворенням, вважали, що вона дозріла для цього. Дослівно: «Ленін більшовики переконали себе і країну, що економіка дозріла і навіть перезріла для переходу до соціалізму».
Обман доктора філософських наук А. Ципко. Цей автор, неодноразово виступав проти Леніна і Жовтня, стверджує, що Жовтневий переворіт – продукт вузької купки змовників, що через небажання росіян здійснювати соціалістичну революцію, «жадав влади» Ленін викличу ¬ дав маси, використовуючи такі одвічні людські слабкості як ненависть і заздрість. Дослівно: «Можна, звичайно, писати сотні і тисячі розумних статей про Леніна, про Троцького, про Маркса, але, на мій погляд, не можна не бачити якийсь загальний тип людей, який свідомо експлуатував таке вічне людська якість як ненависть». І це, мовляв, було основою Жовтня. І далі: «Справа в кінці кінців не в Жовтневій революції як такої, справа в моральному оздоровленні суспільства».
А ось брехня письменників О. Адамовича та В. Солоухін. Згідно звинувативальному вироком першого, В. Ленін і більшовики – змовники-авант Рісто: Штовхаючи маси до штучно викликаної революції, вони нав'язали громадянську війну, що призвело до мільйонів жертв. Співзвучно цьому і фраза:
Жовтень – це «авантюра 1917 року, яка обійшлася народу в мільйони життів». У тому ж дусі міркує В. Солоухін, який, благословляючи дореволюційні порядки, таврує більшовиків-властолюбців:»… Тільки заради влади були пролиті ріки крові. А страждання людей неможливо обчислити».
Перш ніж приступити до розгляду цієї псевдодемократичні брехні, наведу деякі міркування з цього ж приводу демократа-історика А. Ківи. Приблизно в той же час, коли його процитовані вище колеги вже встигли «розплювався з комунізмом» і перетворилися на актікоммуністов, а О. Ківа ще тільки наздоганяв їх, він писав: «Спрощення завжди шкідливі… Як би там не було, не можна погодитися з спотвореним зображенням Жовтня. Наприклад, з твердженнями, що це був вузький змова… Тим більше сміховинні твердження, що Леніним керувало прагнення помститися за свого старшого брата…, навряд чи личить дивитися на жовтень очима династії Романових, ідеалізувати останніх. Бо це суперечить істині, правді життя».
Щоб повернутися до правди життя і спростувати не тільки згаданих, а й багатьох інших сучасних фальсифікаторів Жовтня, поглядів і дій У. Леніна під час Жовтня, слід на час знехтувати згаданими шився «сталінськими ретрансляторами і розглянути вихідну сталінську версію, її брехня, бо без її викриття не можна зайняти правильну позицію відправну для викриття більш конкретних фальсифікацій.
2. Російська інтелігенції і революція
Загальновідомо, що Російська революція 1917 року, зумовлена цілим рядом історичних обставин, була дітищем російської інтелігенції. І мова йде не тільки і не стільки про революціонерів у вузькому сенсі цього слова. Інтелігенція в цілому жила очікуванням радикальних змін, прагнула до них, обґрунтовувала їх необхідність, хоча і розуміла характер цих змін по-різному. Революція представлялася як тотальний переворот всієї соціальної системи, як повне очищення від старих цінностей, від «распутінщіни», як створення нового на «чистому місці». Цей щирий порив історико-циклічний творення, сповнений всіх тих же крайнощів і непомірності, зіткнувся з витверезною реальністю.
І цією реальністю став швидко зміцнився в Радянській Росії бюрократично-тоталітарний режим. Інтелігенція, щиро не відаючи того, привела його до влади, освятила цей шлях. Але вона ж в очах режиму виступала з самого початку його найпершим соціальним супротивником. Перш за все не влаштовували притаманні інтелігенції критичного ставлення до дійсності, незалежність думки і дії як така. Це була соціальна група, найважче підпорядковувалася зовнішньому, бо, як відомо, духовні цінності мають властивість високої.