Про те пояснення належності висновку експерта з посиланням лише на те, що дані, які містяться у висновку експерта повинні бути об’єктивно пов’язані з матеріалами кримінальної справи є недостатнім, оскільки розкриває лише інформаційний аспект належності висновку експерта. Такий спрощений підхід проявляється в діяльності багатьох слідчих підрозділів, коли при розслідуванні кримінальних справ слідчі часто призначають експертизу, виходячи з того, що встановлення певних обставин справи, можливо лише з використанням спеціальних знань. При цьому не враховуються, яке значення для розслідування справи має та чи інша обставина, встановлена у висновку експерта. Як правило такими об’єктами, таких експертиз є предмети виявленні в процесі проведення обшуку.
Так, наприклад по кримінальній справі порушеній по обвинуваченню Ш. в незаконному зберіганні і збуті наркотичних засобів, при обшуку в квартирі обвинуваченого був виявлений саморобний мисливський ніж. Хоча в матеріалах кримінальної справи були відсутні дані стосовно виготовлення або збуту холодної зброї, була проведена криміналістична експертиза. Якою було встановлено обставину, необхідність доведення якої по даній кримінальній справі не мало сенсу.
Таке спрощене розуміння належності висновку експерта призводить до того, що при здійсненні провадження по кримінальним справам призначається велика кількість експертиз, які направлені на встановлення тих обставин справи, що не мають суттєвого значення для даної справи.
Тому доцільним є визнання, що у зв’язку з особливостями отримання висновку експерта, складності і довготривалості проведення експертизи, вимога про належність висновку експерта повина складатися з двох обов’язкових ознак:
1. Інформаційності – як відповідність відомостей, що містяться у висновку експерта і обставин кримінальної справи.
2. Суттєвості і значимості – це здатність відомостей, які містяться у висновку експерта дати певний результат у встановленні тих обставин, які мають суттєве значення для розслідування і вирішення конкретної кримінальної справи.[6]
Як ми зазначали чинний КПК України не дає визначення поняттю “належність” доказів, а тому при визначенні належності висновку експерта слідчий та суд повинні користуватися наступними положеннями:
1. Загальна вимога належності, зафіксована в ч. 1 ст. 65 КПК України: “Доказами в кримінальній справі є будь – які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно – небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи”. В даному визначенні в загальному вигляді сформульоване поняття доказів і поняття основних обставин, які необхідно встановити при розслідуванні кримінальної справи.
2. Серед усього переліку обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі слідчий, суд повинні визначити належність та значення тієї обставини по кримінальній справі для встановлення якої призначається експертиза. Перелік обставин предмету доказуваня в кримінальній справі, закріплений в ст. 64 КПК України.
3. Диспозиції статей КК України, по яким порушена кримінальна справа і в яких містяться конкретні склади злочинів. Диспозиція складу злочину досить докладно розкриває всі обставини справи, які необхідні для встановлення по конкретній кримінальній справі. В залежності від індивідуальних особливостей розслідування кожної кримінальної справи, з врахуванням випадків обов’язкового призначення експертизи слідчий або суд визначають, які обставини справи повинні бути встановленні в результаті проведення експертизи.
4. В слідчій практиці при провадженні кримінальних справ для встановлення певних обставин кримінальної справи вимагається обов’язкове проведення експертизи і наявність в кримінальній справі висновку експерта, крім тих обв’язкових обставин встановлення яких вимагає обов’язкове проведення експертизи (ст. 75 КПК України).
Допустимість висновку експерта.
Під допустимістю доказів в загальному розумінні необхідно розуміти їх правову придатність до використання у кримінальному процесі і як аргументів доказування. Допустимість доказів означає:
1. Фактичні дані як докази одержані уповноваженим на те суб’єктом.Так, відповідно до ч. 2 і ч. 7 ст. 75 КПК України: “як експерт може бути викликана будь – яка особа, що має необхідні знання для давання висновку експерта з досліджуваних питань. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі. Разом з тим закріплення процесуального становища експерта як єдиної особи, яка може дати висновок передбачає наявності у неї прав і обов’язків, які закріплені в ст. 77 КПК України, зокрема до них належать:
Особа, яка призначена експертом, зобов'язана з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання.
За злісне ухилення від явки до суду, до органів попереднього слідства або дізнання експерт несе відповідальність відповідно за частиною 2 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків - відповідно за статтями 384 чи 385 Кримінального Кодексу України.
Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи.
Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.[7]
2. Фактичні дані одержані з відомого, перевіреного та незабороненого законом джерела. Так, для висновку експерта джерелом фактичних даних буде виступати процесуальний документ який оформлений відповідно до вимог, які висуваються кримінально – процесуальним законом. Відомість походження висновку експерта, можливість його перевірки і оцінки, забезпечується наступними вимогами: у висновку експерта повинні бути вказані необхідні і повні дані про особу експерта, який здійснював дослідження і підписав сам висновок експерта (стаж роботи, кваліфікація і таке ін.).
3. Фактичні дані одержані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян, який виражається перш за все в порушеній кримінальній справі, законних підстав для проведення експертизи. Крім того кримінально – процесуальний закон передбачає єдиний спосіб в ході якого може бути отримано висновок експерта - це проведення експертизи результати якої закріплені у висновку експерта – процесуальному документі офрмленому відповідно до вимог ст. 200 КПК.
4. Фактичні дані та сам процес їх одержання належним чином закріпленні та засвідчені. Для проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову у якій крім даних зазначених у ст. 130 КПК України містяться вимоги передбачені ст. 196 КПК України. Складання протоколу про ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і ро’яснення його прав. В протоколі фіксуються результати дій слідчого, заяви і клопотання обвинуваченого і його захисника. Слідчий знайомить експерта з постановою про призначення експертизи, про що складається протокол в якому зазначаються клопотання висунуті експертом.
5. Зібрані докази та інші матеріали кримінальної справи в цілому дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності одержання фактичних даних.[8]
Достовірність висновку експерта.
Достовірність доказів в загальному розумінні означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди.
Доказуванням є дія по встановленню істинності будь –якого судження, положення (тези) на підставі інших суджень, істинність яких перевірена, за допомогою аргументів (посилок), істинність яких встановлена. Очевидно, що використання в доказуванні сумнівних, недостовірних данних може викликати помилкові висновки.
Логічно зробити висновок, що доказова інформація повинна мати ознаки достовірності. Тільки за такої умови вона може бути покладена в основу висновків у справі, використана як засіб доказування.
На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що достовірність висновку експерта полягає у відповідності результатів, які отримав експерт в процесі дослідження тим обставинам, що мали місце в дійсності. На основі наданих йому слідчим або судом матеріалів на дослідження і спеціальних знань, якими володіє експерт. При чому коло обставин, які йому необхідно встановити визначається слідчим або судом у формі запитань, які ставляться експертові.
Наступним блоком ознак, які характеризують висновок експерта як окреме джерело доказів є його собливості, що випливають з найбільш суттєвих особливостей форми і змісту. До них ми можемо віднести:
1. Наявність і використання спеціальних знань експерта – як необхідний елемент висновку експерта;
2. Проведення експертного дослідження і дача висновку лише по його результатам;
3. Безпосередньо висновок експерта – як окремий процесуальний документ, що має чітко визначену структуру і зміст;
4. Експерт – особа, яка формує дане джерело доказів процесуальний статус, якої закріплений в чинному КПК України;