Міністерство освіти і науки України
Ніжинський держаний університет імені
М.В. Гоголя.
Реферат
На тему:
Роль Чернігівської громади у вивченні історії та культури краю
Ніжин 2011р.
Для України питання культури завжди мало вагоме значення. У Росiйськiй імперії заперечувалося існування української мови – її називали селянською говіркою, українська історія – це була частина історії Російської імперії. У той час кращi представники української нації своєю працею у царині культури та мистецтва доводили протилежне. Для України у її боротьбі за незалежність, окрiм антиукраїнської полiтики уряду, перепоною було зрусифiковане населення, яке висувало полiтичнi вимоги у руслi загальноросiйського демократичного руху i втрачало своє національне пiдґрунтя, та не усвiдомлення бiльшiстю населення своєї нацiональної окремiшностi. Політичні реалiї не давали можливостi українськiй iнтелiгенцiї зосередитися виключно на проблемах демократiї та соцiальної справедливостi. Тодi вони виходили в загальноiмперський простiр i втрачали зв’я зок з нацiональними реалiями. Виникнення нацiонально-культурного руху було зумовлене прагненням нацiонально-свiдомої iнтелiгенцiї вiдродити українську нацiю, показати самобутнiсть та оригiнальнiсть культури, її власну iсторiю.
Поняття нацiонально-культурний рух трактується як дiяльнiсть національно свiдомих людей (у своїй бiльшостi представників iнтелiгенцiї) задля збереження i розвитку народних традицiй, збагачення рiдної мови, лiтератури i мистецтва, розвитку нацiональної освiти. [1]
Проявом національно - культурного руху стала поява громад, до яких належали студенти, викладачі вузів, учителі, письменники, урядовці, ліберально настроєні поміщики та інші представники інтелігенції. Перша "Громада" виникла в Києві в 1859 р. До неї входили переважно студенти Київського університету (В. Антонович М. Драгоманов, П. Чубинський, К. Михальчук, П. Житецький, Т. Рильський та ін.), всього в 1861 -1862 рр. близько 200 чол.
У Петербурзі члени громади групувалися навколо редакції журналу "Основа" (М. Костомаров В. Білозерський, П. Куліш, брати Лазаревські та ін.). Наприкінці 50-х - на початку 60-х років громади виникли в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі та інших містах.
Вони були організаційно аморфними, не мали ні програм, ні статутів, ні чіткої структури, ні певного організаційно визначеного керівництва. За своїми суспільно-політичними поглядами переважна більшість членів громад належала до так званого ліберального напряму, але серед них були й демократично настроєні люди, які прагнули до радикальних перетворень.
Журнал "Основа" - перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал, який видавався в 1861- 1862 рр. у Петербурзі. Його редактором був В. Білозерський, активну участь у його виданні брали М. Костомаров П. Куліш, О. Кістяківський та ін. Навколо "Основи" згрупувалася значна частина письменників, літературознавців, істориків, етнографів, мовознавців, фольклористів України. Основне своє завдання вони вбачали у висвітленні національно-культурного руху. У журналі публікувалися українською і, частково, російською мовами наукові праці й джерела з історії й історіографії України, етнографічні матеріали, художні твори (вірші, повісті, оповідання та ін.) та рецензії на них, статті й замітки з питань освіти і шкільного життя, сільського господарства, про становище селян і стан поміщицького господарства, розвиток промисловості й торгівлі тощо.Громадівцям доводилося спростовувати натяки, ніби вони підбурюють селян на повстання. Члени "Громад", зокрема Антонович, доводили, що прагнуть потурбуватися про освіту народу і тоді усі питання можна буде вирішити без зброї, за допомогою науки.Широко висловлені програмні положення громад, їхні прагнення до ведення культурно-освітньої роботи серед народу, сподівання на проведення перетворень у суспільстві лише мирним шляхом, шляхом реформ, що їх мав далі здійснювати царський уряд, відображено в заяві київських громадівців під назвою "Відзив з Києва", опублікованій в "Современной летописи" - додатку до журналу "Русский вестник". Під цим відзивом стояв 21 підпис (В.Антонович, П.Чубинський, П. Житецький, Т. Рильський та ін.).
Автори передусім заявляли, що єдиний їх обов'язок "вжити всіляких зусиль з метою дати народові можливість освітитися", виховувати в ньому релігійність, віру в силу закону. Вони категорично відмежовувалися від революціонерів, ідеалізували реформу 1861 р., прославляли "високогуманні міркування" уряду. [2]
Чернігів наприкінці ХІХ століття був невеликим провінційне містом, про те він не залишився осторонь громадських процесів, які вирували у Києві, Полтаві тощо. У цей час у місті зібралася плеяда інтелігенції, яка прагнула дії — відродження української культури. Тому виникнення у Чернігові "Громади" було явищем закономірним, очікуваним. Для цього тільки була потрібна людина, яка б зуміла організувати розрізнені прагнення і сили тодішньої інтелігенції в одне - боротися за виокремлення української культури у самостійне явище, незалежне від російської.
Після закінчення Київського університету (1893р.) повернувся до Чернігова член Київської студентської громади Аркадій Васильович Верзилов, який особисто був знайомий з членами "Старої Київської громади" - О. Кониським, О. Пчілкою, М. Лисенком та М. Старицьким. Після обрання його секретарем Чернігівської міської Думи, А. Верзилов намовляє великого прихильника української культури, адвоката І. Л. Шрага, створити у Чернігові українську "Громаду". Останній запросив на нараду О.Тищинського - письменника, друга Глібова Л., та В. Андрієвського - активного громадського діяча, організатора революційного підпільного гуртка "Прогрес".
На цій нараді було схвалено створення Чернігівської "Громад". У тому ж 1893 році до "Громади" приєднався В.І. Самійленко, який прибув у Чернігів і обійняв посаду секретаря редакції "Черниговского земского сборника". У 1894 р. письменник Б.Д. Грінченко одержав посаду у Чернігівському губернському земстві і також став її членом. Незабаром до Чернігова приїхав О.О. Русов і поповнив громадівський осередок. До складу "Громади" з січня 1894 р. до червня 1902 р крім названих членів, входили вже: С.В. Василівський (директор селянського банку), О.Л. Глібов (директор земської друкарні), М.М. Грінченко, Г.О. Коваленко (письменник, діловод у міській думі), М.М. Коцюбинський, В.У. Коцюбинська, С.Ф. Русова І. М. Руденко (очолював сирітський будинок у Чернігові), В.П. Степаненко, Є.К. Тимченко (рахівник статистичного відділу Чернігівського губернського земства), В.І. Харченко (член міської думи), М.Ф. Чернявський (письменник, статистик статистичного відділу Чернігівського губернського земства) А.П. Шелухін (консерватор музею ім. В.В. Тарновського), Ф.С. Шкуркіна (учителька дівочого сирітського дому).Товариство було організацією нелегальною, через те людей до неї приймали обережно. Обирали тих, хто міг бути корисним для громадської діяльності. Так, М. Загірня згадує, що одного товариша, якого рекомендували О. Кониський та В. Антонович, не обрали до "Громади" за його балакучість та за схвалення фізичних кар у школах.Метою товариства була боротьба проти державного, соціально-політичного, культурного гніту, відстоювання і творення української культури. У його лавах об'єднується багато видатних талановитих людей, що спрямували свої зусилля на справу національного відродження українського народу, культури та політичного самовизначення.Спочатку діяльність членів товариства була обмеженою різними дискусіями та маніфестами з приводу діяльності "Громади", бо її склад за своїми поглядами був дуже різноманітним.
Проте згодом дiячi «Громади» взяли на себе чимало обов'язків: видання книжок для народу, розповсюдження книжок по губернії, проведення лекцій на різні теми, організація гуртків самоосвіти та театральних виступів тощо [3].
«Громада» зібрала велику і цінну бібліотеку, що складалася з найкращих творів українських, російських та зарубіжних письменників, якою користувалися молодіжні гуртки та всі бажаючі. Громада подбала і про те, щоб домогтися від Чернігівського губернського земського зібрання прийняти дар В.В. Тарновського - «Музей української старовини». Ця справа, покликана зберегти історичний скарб, зібраний кількома поколіннями родини Тарновських, викликала чималий супротив. Перебуваючи у Києві,
М. Коцюбинський довідався, що Київська «Громада» відмовилась прийняти колекцію Василя Васильовича Тарновського і, приїхавши у Чернігів, він сповістив про це Б. Грінченка та І. Шрага. Тоді було вирішено повернути колекцію на Чернігівщину і громадівці звернулися з проханням до губернатора виділити приміщення для музею. Губернатор погодився. Але довелось вести наполегливу боротьбу, бо значній частині гласних Земської управи ця ідея була не до вподоби. Незважаючи на труднощі, своєю наполегливою роботою Б. Грінченко, М. Коцюбинський та І. Шраг домоглися того, що справу було виграно. Б. Грінченко більше займався роботою практичного плану, а І. Шраг - юридичним оформленням. Завдяки Голові губернської земської управи Ф.М. Уманцю та Б. Грінченку дар В.В. Тарновського був перевезений до Чернігова і описаний подружжям Грінченків [1].
Поступово «Громада» українізувала і взяла під свій нагляд «Земський збірник Чернігівської губернії», де головував В. Самійленко і досить часто друкував твори членів цього товариства. Також «Громада» відіграла велику роль і у виданні газети «Черниговский листок», яка ставила своїм завданням надати можливість місцевим жителям мати свій друкований орган громадського життя й діяльності, здійснити всебічне й неупереджене дослідження українського краю і українського народу та усвідомлення його потреб. Ці завдання були співзвучними із завданнями, які поставили перед собою громадівці, усіма силами намагаючись втілити їх у життя.