Справа погіршувалася ще й тим, що в уряді не було спільної політичної лінії. Те, що перед тим об'єднувало членів уряду — боротьба проти гетьмана, — поступово зникало, а інших мотивів практично не було. До того ж боротьба з наслідками гетьманату інколи набирала форм, які не могли не викликати протесту. Існувала, наприклад, ідея ліквідації Української Академії наук як «витвору гетьманату». Декрети гетьманського уряду було анульовано. Права участі в політичному житті країни нова влада позбавила не лише поміщиків та капіталістів, а й професорів, адвокатів, лікарів, педагогів тощо [12].
Підвоядчи підсумки можем визначити, що згідно «Законам про тимчасовий устрій України», гетьман — голова держави і гарант «порядку». Відповідальний перед гетьманом уряд. Незалежна судова система. Місцеве земське і міське самоврядування. Повнота законодавчої влади визнавалася за представницьким органом влади — сеймом.
Зауважимо, що під час Гетьманату П Скоропадського уряди Української Держави змінювалися 4 рази. Крім того відмітимо один цікавий факт, що 29 квітня — 30 квітня 1918 Микола Миколайович Сахно-Устимович був призначений в.о. голови Ради Міністрів, однак уряд так і не був сформований.
Таблиця 2
Склади урідів Гетьманскої держави П. Скоропадського
| Посада | Дати скликання Уряду | |||
| 1 склад 30 квітня — 4 травня 1918 | 2 склад 4 травня — 24 жовтня 1918 | 3 склад 25 жовтня — 14 листопада 1918 | 4 склад 14 листопада — 14 грудня 1918 | |
| Голова Ради Міністрів | в.о.Микола Прокопович Василенко | Федір Андрійович Лизогуб | Федір Андрійович Лизогуб | Сергій Миколайович Гербель |
| міністр закордонних справ | Василенко М. П. | Дмитро Дорошенко | Стебницький П. | Георгій Афанасьєв |
| морський міністр | Максимов М. Л. | Максимов М. Л. | Андрій Покровський | |
| міністр внутрішніх справ | Вишневський | Лизогуб Ф. А. | Лизогуб Ф. А. | Ігор Кістяковський |
| міністр фінансів | Антон Ржепецький | Антон Ржепецький | Антон Ржепецький | Антон Ржепецький |
| міністр торгівліі промисловості | Сергій Гутник | Сергій Меринг | ||
| міністр праці | Вагнер Ю. М. | Вагнер Ю. М. | Максим Славинський | Володимир Косинський |
| міністр шляхів сполучення | Бутенко Б. А. | Бутенко В. А. | В.Є. Ландеберг | |
| міністр продовольства | Соколовський Ю. Ю. | Соколовський Ю. Ю | Леонтович В. | |
| міністр юстиції | Чубинський Н. П. | Михайло Чубинський | В'язлов А. | Віктор Рейнбот |
| міністр сповідань | Василенко М. П. | Лотоцький О. | Михайло Воронович | |
| міністр народного здоров'я | Любинський В. Ю. | Любинський В. Ю. | Любинський В. Ю. | |
| міністр землеробства | Василій Колокольцев | |||
| військовий міністр | Олександр Рогоза | |||
| міністр народної освіти | Василенко Н. П. | Володимир Науменко | ||
| державний контролер | Георгій Афанасьєв | |||
| державний секретар | Гижицький | Гижицький | ||
Таким чином, можемо побачити нестабільність діяльності Урядів Гетьманскої держави П. Скоропадського. При цьому окремі особистості призначалися на посади міністрів декілька разів. Наприклад, Антон Ржепецький був призначений на посаду Міністра фінансів всі 4 рази. Таким чином він є найстабільнішим членом Уряду. Кріім того, три рази був призначений на посаду Міністра народного здоров'яЛюбинський В.Ю. По два рази були призгначені такі міністри як Максимов М.Л., Вагнер Ю.М., Бутенко В.А., Соколовський Ю.Ю.
Можемо стверджувати, що за цасів Гетьманату П.Скоропадського політична ситуація в країні була не настільки стабільна, наскільки цього вимагав Гетьман, через це відбувалися постійні зміни складів Уряду. Однак саме за таких нестабільних умов адміністративного ресрсу час правління Гетьмана П. Скоропадського визначається як один із найспокійніших та стабільніших періодів існування Української державності 1900-1925 рр.
1. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління. - К.: Основи, 2006. -.С. 95.
2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник – К.: Видавничий центр "Академія", 2001.
3. Державне будівництво та місцеве самоврядування. – К.: НАДУ при Президентові України. – 2008. – 334 с.
4. Державне управління в Україні // Навчальний посібник. Авер'янова В.Б. – К., 2005.
5. Державне управління в Україні: підручник / За заг. ред. Нижник Н.М. – К. – 2007.
6. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. — К.: Знання-Прес, 2003. — 343 с.
7. Донців Д.І. Рік 1918, Київ: Документально-художнє видання / Упоряд.: К.Ю. Галушко. – К.: Темпора, 2002.
8. Лановик Б.Д., Матейко Р.М, Матисякевич З. М.: Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б.Д, Лановик. – 2-ге вид., перероб. – К.: Товариство "Знання", КОО, 1999.
9. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. – 2008. С. 7-8
10. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. -Луцьк: Ред. - вид. відд. "Вежа" Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - 558 с.
11. Масенко Л. "Феномен малоросійства: Павло Скоропадський" (з книги "Мова і політика"), 2000.
12. Рент О.І. Павло Скоропадський. – К.: Видавничий дім "Альтернативи", 2003.
13. Скоропадський П. Спогади (кінець 1917 – грудень 1918) – К.: Київ – Філадельфія, 1995.
14. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. – Харків: Вид-во Національ-ного ун-ту внутр. справ, 2002. – 653 c.
15. Kigro Felix A. and Nigro Lloyd G., Modern Public Administration. 7-th edition, 1989, New York: Harper and Row, Publishers.
16. White L. Introduction to the Study of Public Administration, 4-th edition. 1955, p. 8.