Суд, який видав виконавчий документ за наявності обставин, що ускладнюють виконавче рішення або роблять його неможливим, за заявою державного виконавця або сторін може надати відстрочку або розстрочку виконання, а також змінити спосіб і порядок виконання (ст. 33 Закону).
У разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, суд, який видав такий виконавчий документ за заявою державного виконавця і осіб, які брали участь у справі, може роз'яснити таке рішення (ст. 215 ЦПК, ст. 28 Закону).
На підставі ухвали суду державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій (ч. 1 ст. 32 Закону).
У випадках відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, а також про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про оголошення розшуку боржника або дитини (ст. 42 Закону).
При виконанні рішення про відібрання дитини, у разі потреби, державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу (ст. 78 Закону).
Захист прав стягувача забезпечується встановленням ст. 87 Закону штрафної відповідальності боржника за невиконання без поважних причин рішення, яке зобов'язує його виконати певні дії, котрі можуть бути виконані лише боржником.
Гарантією прав і інтересів сторін та інших осіб під час провадження виконавчих дій є встановлена ст. 88 Закону відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення Закону «Про виконавче провадження».
За порушення вимог Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, подання або неподання неправдивих відомостей про доходи й майновий стан боржника, а також про неповідомлення боржника про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб накладається штраф від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом (ст. 18813АПК).
При наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає його до суду з поданням про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Гарантією захисту прав відповідача є поворот виконання.
Поворот виконання є цивільно-процесуальною гарантією майнових прав відповідача, яка полягає у поверненні позивачем (стягувачем) відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим рішенням. Правове регулювання повороту виконання проведене в статтях 420-422 ЦПК. Для настання повороту необхідно: 1) одержання позивачем (стягувачем) майна або грошових сум у порядку виконання рішення суду; 2) скасування такого рішення суду і закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, або відмова у задоволенні позову чи зміна рішення шляхом задоволення позовних вимог у меншому розмірі, або скасування рішення з поверненням справи на новий розгляд, при якому позовні вимоги задовольняються у меншому розмірі чи має місце відмова в їх задоволенні.
Питання про поворот виконання вирішується судом вищої інстанції (який розглядає справу в касаційному порядку або переглядає її у порядку нагляду), котрий скасовує або змінює рішення, чи судом, рішення якого було скасоване, при новому розгляді ним справи. Якщо поворот виконання не був вирішений зазначеними судами, відповідач у межах загальних строків позовної давності може звернутися до суду першої інстанції, в якому знаходиться справа, з заявою про повернення майна, стягнутого з нього за скасованим рішенням. Суд розглядає заяву з викликом сторін і постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена. При неможливості повернення майна в натурі відшкодовується вартість останнього в розмірі суми, одержаної від його реалізації (статті 206, 420 ЦПК).
Поворот виконання з окремих категорій справ має свої особливості, передбачені ст. 422 ЦПК.
У справах про стягнення на користь члена колективного сільськогосподарського підприємства плати за працю в ньому, про стягнення винагороди за використання авторського права, права на відкриття, винахід, на які видано авторське свідоцтво, раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, а також втратою годувальника, поворот виконання допускається, якщо рішення скасоване у порядку нагляду або у зв'язку з нововиявленими обставинами, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
У справах про стягнення аліментів, заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, незалежно від того, в якому порядку скасоване рішення, поворот виконання допускається лише у випадках, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Процесуальне правове регулювання повороту виконання рішення, постанови арбітражного суду має певні особливості, встановлені ст. 122 АПК.
У разі, коли виконані рішення або постанова були змінені чи скасовані і прийняте нове рішення про повну або часткову відмову в позові або провадження у справі припинено або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішеннями, постановою.
Повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості проводиться за наказом арбітражного суду, який видається за заявою боржника, до якої має бути додана довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Гарантією захисту прав сторін є обов'язок державного виконавця здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним виконанням судових рішень про стягнення періодичних платежів із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших виплат боржника, які видаються підприємствами, установами, організаціями, а також за надходженням відрахованих сум стягувачам (ч. 6 ст. 74 Закону).
Список використаних джерел
1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
2. Про виконавче провадження: Закон України вiд 21.04.1999 № 606-XIV остання редакцiя вiд 11.06.2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.kiev.ua. – Загол. з екрана.
3. Авер'янов В.Б. Принцип верховенства права – вирішальна засада реформування державної служби. – К.: Юрнаукацентр, 2000. – 410 с.
4. Білоусов Ю.В Виконавче провадження: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. – 192 с.
5. Горбунов А.К. Науково-практичний коментар до законів «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження». – К.: Юрінком інтер, 2006. – 320 с.
6. Кондратьев Я. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 267 с.
7. Сибилёв Д.М. Закон Украины “Об исполнительном производстве”: Научно-практический комментарий. – Х.: Легас, 2000. – 211 с.
8. Скомороха Л.В. Державна виконавча служба: історія і сучасність// Право України. – 2002. – №8. – С. 94-98.
9. Тітов В. Про деякі проблеми виконавчого провадження// Право України. – 1999. – № 11. – С. 64-68.
10. Федоренко Я.В. Исполнение решений арбитражного суда о взыскании денежных средств. – М.: ПРИОР, 1999. – 320 с.
11. Фурса С. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби// Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №8. – С. 81-85.
12. Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.
13. Щербак С.В. Виконавче провадження як одна з правозахисник функцій держави // Право України. – 2002. – №11. – С. 86-90.