З початку 30-х років процеси національного розвитку в місцях компактного проживання українців згортаються. Закриваються школи, технікуми, газети, театри. Починаються масові репресії. Взагалі репресії, які відбувались в Російській імперії і СРСР, завжди були джерелом переселення і освоєння величезних територій Сибіру і Далекого Сходу. Але за радянських часів репресії, набули надзвичайного, небаченого розмаху.
В 20-ті роки з України висилали колишніх солдат українських армій, махновців, діячів українських урядів 1917-1920 років. З кінця 20-х років репресують стару українську інтелігенцію. Але основна маса репресованих – українське заможне селянство – куркулі („кулаки” ).
У січні 1930 року політичним керівництвом СРСР був розроблений план ліквідації заможного селянства. 30 січня 1930 року була затверджена постанова: „Про заходи в справі ліквідації куркульських господарств в районах суцільної колективізації.” За цим документом власники господарств, що підлягали ліквідації, поділялись на три категорії. До першої категорії належали учасники антирадянських виступів – їх чекала в`язниця або концтабір. До другої – ті, хто чинив „менш активний опір”. Разом із сім`ями їх депортували у віддалені райони півночі і сходу. До третьої категорії зараховувались всі, хто не опирався розкуркуленню. Вони отримували клаптики землі за межами колгоспних ланів. За цією постановою, з України, в першу хвилю колективізації в 1930 році, вислано до півночі і Сибіру сімдесят п`ять тисяч сімей, з березня по червень 1931 року – двадцять три тисячі сімей.
Українські історики до цього часу, достеменно не підрахували кількість депортованих українців. За підрахунками американських дослідників з РСФСР і України депортували більше п`яти мільйонів селян. Більшість з них ніколи не повернулась на Батьківщину і залишились в тих далеких краях. До кінця 30-х років ХХ століття потік переселенців із Східної України в інші райони СРСР зменшується.
Але в 1940 – навесні 1941 років починається масова депортація українців з тільки-но приєднаної Галичини і Західної Білорусії. Польські історики називають цифру близько двох мільйонів депортованих, російські і українські – трохи більше мільйону. За даними митрополита А.Шептицького з Галичини було депортовано чотириста тисяч українців.
Процеси насильницького переселення з Західної України відновились в 1944 році. Вони продовжувались до початку 50-х років, до закінчення боротьби радянської влади з ОУН – УПА. Важливою причиною міграції українців, за роки радянської влади, стала їх участь в будівництві об`єктів народного господарства, економічного освоєння східних районів СРСР. Сотні тисяч українців приймали участь у будівництві металургійних комплексів Кузнецька, Красноярська, Магнітогорська, Норильська; залізниці – БАМ; освоєнні нафтових і газових родовищ Тюмені і Уренгою.
На освоєння цілинних земель в Казахстані, в 1954-1956 роках, виїхало вісімдесят тисяч молодих українців віком від вісімнадцяти до двадцяти п`яти років. Ряд нових сіл майже повністю з формувався з переселенців з України. А до нафтогазових районів західного Сибіру виїхало більше півмільйона українців. Активна міграція українців йшла протягом всього існування СРСР.
Радянська влада ніколи особливо не переймалась національно-культурним розвитком. Основним завданням влади і її політики стало формування особливої спільноти „совєтский” народ. Тому національні особливості мали поступово зникати, мала панувати єдина мова і культура, активно розвивались процеси русифікації.
Після розпаду СРСР, на перший погляд, склались сприятливі умови для національно-культурного розвитку серед українців колишнього Радянського Союзу. Але зрусифіковані українці не виявляють особливої активності, а у російського уряду багато інших нагальних справ. Допомогти українцям Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану, Поволжя згадати свою мову і культуру могли-б українці незалежної України, але за бідністю одних, скупістю „нових українців”, нерозумінням з боку державної влади важлива справа допомогти залишається на рівні т.зв. урядових програм і кількох концертів. Натомість російський уряд використовує становище росіян і їхні удавані проблеми в Україні для політичного і економічного тиску на керівництво української держави.
Історія української еміграції – складова частина історії України. За різними оцінками, від одинадцяти до п`ятнадцяти мільйонів українців живуть поза межами сучасних кордонів України. Українці в діаспорі вносять вагомий внесок у розвиток народів країн, в яких вони живуть. Зарубіжні українці є можливим джерелом знань про Україну. Ось чому українська держава і її керівництво повинні не словом, а ділом допомагати діаспорі.
Завдання для самоперевірки.
1. Дайте визначення поняттям „діаспора”, „еміграція”, „міграція”
2. Визначіть основні причини формування української діаспори
3. З яких районів України відбувалась еміграція та переселення?
4. Визначіть етапи формування західноукраїнської діаспори
5. В які країни Західної півкулі була направлена перша хвиля еміграції з України:
а) США, Канада, Казахстан;
б) Аргентина, Бразилія;
в) США, Канада;
г) Аргентина, Бразилія, США, Канада.
6. В які країни була направлена друга “хвиля” еміграції з України:
а) США, Канада, країни Європи;
б) Уругвай, Парагвай, Чілі;
в) Казахстан, Росія, країни Північного Кавказу.
7. Дайте визначення поняттям „остарбайтери” і „переміщенні особи”
8. Визначіть особливості:
а) першої хвилі західної еміграції;
б) другої хвилі західної еміграції;
в) третьої хвилі західної еміграції.
9. Назвіть і проаналізуйте форми громадського об`єднання українців в діаспорі
10.*Дайте визначення і проаналізуйте явище рееміграції
11.*Проаналізуйте сучасний стан західноукраїнської діаспори
12.*Проаналізуйте явище т.зв. четвертої хвилі еміграції
13. Визначіть основні етапи формування східноукраїнської діаспори
14. Населення яких районів склало основу східноукраїнської діаспори
15. Дайте визначення таким поняттям як „Малиновий клин”, „Сірий клин”, „Зелений клин”
16. Визначіть основні центри української діаспори на Сході.
17.*Як пов’язана аграрна реформа П.Столипіна з формуванням української діаспори
18. Які особливості шляхів формування східноукраїнської діаспори за радянських часів можна відмітити?
19.*Як пов’язані такі явища радянського життя як „вахтовий метод”, „цілинні землі”, „комсомольський набір”, „комсомольська путівка”, „БАМ” з українською діаспорою
20.*Проаналізуйте сучасне становище східноукраїнської діаспори.
21.*Визначить відмінності в шляхах формування, розвитку між Західною і Східною українською діаспорою
22.*Що означає автохтонне українське населення ряду Європейських країн? Визначить ці країни. Проаналізуйте становище українців в цих країнах.
* Завдання підвищеної складності.
Теми рефератів.
1. Сучасне становище західноукраїнської діаспори
2. Перші українські переселенці: історія переселення
3. Історія освоєння українцями російських земель
4. Сучасне становлення східноукраїнської діаспори
5. Особливості переселення за радянської доби
6. Українська художня література про еміграцію
7. І.Франко про еміграцію
Література.
1. Трощанський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі – К.: Видавничий дім „Альтернативи”, 1999
2. Заставний Ф.Д. Географія: У 2-х книгах – Львів: Світ, 1994
3. Заставний Ф. Українська діаспора. Розселення українців у зарубіжних країнах – Львів: Світ, 1991
4. Заставний Ф. Східна українська діаспора. Розселення українців у колишньому СРСР – Львів: Світ, 1992
5. Зарубіжні українці. С.Лазебник (кер. авт. кол.), Л.Лещенко, Ю.Макар та ін. – К.: Видавництво „Україна”, 1991
6. Бугай М. Депортація населення з України (30-50 роки)//УІЖ.*-1990- №№10,11.
7. Євтух В., Ковальчук О. Українські канадці: проблеми соціально - демографічної інтеграції//УІЖ.-1991-№8
8. Чернявський С. Американці українського походження: демографічна і соціально-економічна характеристика (за оцінкою вчених СЩА)//УІЖ.-1991-№4
9. Качараба С. Еміграція галицьких селян у Російську імперію в кінці ХІХ ст.//УІЖ-1990-№9
10. Вівчарик М. Українці в світі: східна і західна діаспора//УІЖ.-1993-№№11,12
11. Лендьєл М. Участь американських українців у функціонуванні органів державної влади та політичних структур США (1945-1991рр.)//УІЖ.-1998-№4
12. Попок А. Громадсько-політичне життя українців на далекому Сході в ХХ ст..//УІЖ.-1998-№6
13. Траф`як М. Сірий клин//Сучасність.-1993-№12
14. Траф`як М. „Завербовані на лісозробки”//Сучасність-1994-№9
15. Траф`як М. Зелений клин//Сучасність-1996-№№3,4
16. Траф`як М.Українці на Донщині//Сучасність-198-№3
17. Лаврів П. Українці в Центральному Казахстані//Сучасність - 1998-№4
* УІЖ. Український історичний журнал