ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
1.1 Історія розвитку інституту адміністративного судочинства в Україні
1.2 Погляди сучасних українських вчених на сутність адміністративного судочинства
1.3 Значення досліджень сутності адміністративної юстиції в Україні та їх місце в сучасній науковій діяльності
РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА З ТОЧКИ ЗОРУ ПРОФ. СЕЛІВАНОВА А.О.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Стаття 55 Конституції України проголошує, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом, а тому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб [1].
Соціальний, правовий, економічний захист громадян, забезпечення прав и свобод людини та громадянина - це найважливіша конституційна функція держави. Реалізація цього положення значною мірою залежить від державного управління та адміністративного судочинства. А, враховуючи, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, розробка питання адміністративного судочинства є надзвичайно важливою.
В даний період часу Україна знаходиться на етапі впровадження у практику нормативно регламентованих положень у сфері адміністративного судочинства. Конституція надає всі можливості для створення дійсно демократичної та незалежної судової системи, яка, в свою чергу забезпечує захист прав людини на державному рівні, тобто реалізує головні принципи будь-якої правової держави.
Питанням адміністративного судочинства значну увагу приділяли такі вчені як Н. Саліщева, В. Сорокін, Б. Лазарєв, Ю. Козлов, Ю. Старилов. Нові тенденції відображені у працях В. Авер'янова, А. Селіванова, В. Стефанюка, Ю. Педько, І. Бородіна, О. Кузьменка, В.Г. Перепелюка, М.М. Тищенка та ін..
Метою даного дослідження являється теоретико-методологічне та практичне обґрунтування мети та завдань адміністративного судочинства в Україні.
Виходячи з мети, завданнями дослідження є:
1) загальна характеристика історії становлення інституту адміністративного судочинства;
2) визначення поняття адміністративного судочинства з точки зору сучасних українських вчених;
3) виявлення завдань та функцій адміністративного судочинства;
4) аналіз поглядів доктора юридичних наук, професора Анатолія Олександровича Селіванова на сутність адміністративного судочинства.
Об’єктом дослідження виступає теоретично-правовий аспект адміністративного судочинства.
Предметом дослідження являються адміністративно-правові відносини, які виникають у зв’язку із провадженням адміністративних справ.
У ході дослідження застосовувалися такі методи дослідження: історичний, порівняльно-правовий метод, метод системного аналізу, узагальнення та систематизації.
Сьогодні проблеми становлення і розвитку адміністративного судочинства як складової адміністративного процесу є предметом активних дискусій, що безперечно свідчить про актуальність даної теми.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
Адміністративне судочинство є формою здійснення адміністративної юстиції. Інститут адміністративної юстиції являє собою один з найбільш демократичних інститутів адміністративного права, засіб захисту прав громадян притаманний правовим демократичним державам, до співтовариства яких прагне Україна.
1.1 Історія розвитку інституту адміністративного судочинства в Україні
Наша держава вже протягом досить тривалого часу намагається сформувати таку систему державного управління, яка стане близько до потреб людини, а пріоритетом її діяльності буде служіння народу, національним інтересам.
Ще Гетьман України Пилип Орлик, у своїй праці «Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорізького»(1710 р.), заклав ідею природного права і договірного походження держави, згідно з якою народ України укладає договір з гетьманом, передаючи йому частину своїх прав свобод заради забезпечення внутрішньої злагоди і зовнішньої безпеки держави. У документі сформульовано засади розподілу представницької і виконавчої влади та незалежності суду, який має підкорятися лише закону. Пізніше ідеї справедливості, свободи, рівності і братерства звучали в документах Кирило-Мефодіївського товариства (1845-1847). Наступні кроки до гармонійного суспільства зробили великі українці Михайло Драгоманов та Михайло Грушевський.
Першим кроком на шляху створення системи адміністративної юстиції України було прийняття у 1992 році Концепції судово-правової реформи. З 1996 року, робочою групою на чолі з Першим заступником Голови Верховного Суду України В. Стефанюком, почалась підготовка проекту Адміністративно-процесуального кодексу. Наукове обґрунтування цього важливого документу, забезпечували такі видатні українські вчені і фахівці своєї справи, як В.Б. Авер`янов, В.І Андрєйцев, Ю.П. Битяк, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, В.В. Копєйчиков, В.Г. Перепелюк та інші. Своїми дослідженнями, через огляд історичного становлення суті адміністративного судочинства, фахівці створили теоретичну базу інституту адміністративного судочинства в Україні як нової галузі права [2; с. 86].
Тривалий час основна дискусія виникала з приводу доцільності запровадження в Україні системи адміністративного судочинства. Проте після прийняття Закону України від 7 лютого 2002 р. „Про судоустрій України”, який визначив систему адміністративних судів в Україні, акценти цієї проблеми змістилися у напрямі дослідження процесуальних питань, які потребують вирішення, аби механізм адміністративного судочинства запрацював [3; с. 16]. Результатом багаторічної творчої діяльності колективу суддів, вчених-юристів, адвокатів, котрі були членами групи Кабінету Міністрів України з розробки першого Адміністративно-процесуального кодексу України, став остаточно підготовлений проект закону, який було внесено народними депутатами України на розгляд Верховної Ради України, за підсумками якого 6 липня 2005 р. його прийнято як Кодекс адміністративного судочинства України. Кодекс набрав чинності з 1 вересня цього ж року. З прийняттям цього нормативно-правового акта фактично завершився перший етап процесу правового забезпечення діяльності адміністративних судів України [2; с. 88].
1.2 Погляди сучасних українських вчених на сутність адміністративного судочинства
Серед гілок влади, які приймають участь у реалізації такої державної функції як забезпечення й захист прав і свобод людини, підкреслює Ю.М. Грошевий, центральне місце в усьому правозахисному механізмі відводиться суду. Реальність судового захисту, продовжує вчений, обумовлена справжньою самостійністю судової влади й незалежністю суддів як основи гарантій прав і свобод громадян.
В Україні питанням адміністративної юстиції взагалі, та адміністративного судочинства зокрема, присвячені праці таких науковців і практиків як: А.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, Ю.П. Битяк, В.Д. Бринцев, І.І. Веремеєнко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.М. Горшенев, Ю.М. Грошевий, С.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, А.П. Клюшніченко, Л.В. Коваль, В.В. Копейчиков, А.П. Коренєв, Є.Б. Кубко, В.М. Марчук, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришко, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, П.М. Рабінович, В.І. Ремньов, А.О. Селіванов, В.М. Селіванов, В.Ф. Сіренко, В.Д. Сорокін, В.С. Стефаник, В.Я. Тацій, Ю.А. Тихомиров, М.М. Тищенко, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, В.І. Шишкін та інші вчені.
Щодо функціонального призначення адміністративної юстиції, то у літературі в залежності від змісту і характеру виокремлюють:
– основні й додаткові функції адміністративної юстиції – до перших відносять правозахисну, до другої – правоохоронну;
– допоміжні – найвагомішою допоміжною функцією називають контрольну. Поряд з цим виокремлюють також право поновлювальну, превенційну, виховну і юрисдикційну;
– факультативні та специфічні – до них відносять консультативну, правотворчу, управлінського спрямування й політичну.
В.В. Скітович піддає сумніву, що у адміністративної юстиції є функція правосуддя. Інші автори не виключають існування цієї функції, хоча, все ж таки, саме в судовому контролі бачать специфіку адміністративного судочинства.
На думку більшості вчених, в першу чергу органи адміністративної юстиції (або такі, що виконують її функції) мають забезпечувати захист прав громадян і юридичних осіб, шляхом розв’язання адміністративно-правових спорів, чим, нарешті, забезпечується законність у сфері державного управління. Вони оцінюють правомірність актів та дій, застосовують право до встановлених юридичних фактів і виносять рішення щодо прав, свобод і законних інтересів осіб, а шляхом визнання акта незаконним і його скасування здійснюють контроль за діяльністю органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування.
Можливість здійснювати обидві функції – правосуддя і контролю – при чому у специфічній сфері – сфері державного управління й місцевого самоврядування – і обумовлює специфіку адміністративного судочинства. Адміністративне судочинство слугує як інтересам окремих осіб, так і інтересам держави, суспільства в цілому.
Сьогодні не виникає питання бути чи не бути адміністративній юстиції в Україні та щодо її організаційної форми. Найбільш проблемним і маючим найвагоміше значення залишається процесуальний аспект цього інституту.
Правова проблема, що безпосередньо стосується адміністративної юстиції, яку має сформувати держава, зазначає А.О. Селіванов, полягає у виборі необхідних правил процесуального характеру (це головна риса і відмінність адміністративно-судового розгляду).
Зміст інституту адміністративної юстиції, підкреслює Ю.С. Педько, передбачає відповідне судове провадження, в якому у визначеному законом процесуальному порядку здійснюється розгляд адміністративних спорів.