ПЛАН
1. Поняття і основні властивості Конституції України
2. Конституціоналізм як загальна теорія Конституції
3. Основні етапи становлення Конституції України
4. Класифікація, форма і структура конституцій
5. Функції конституції
6. Реалізація конституції
7. Правова охорона Конституції України
8. Підготовка, прийняття та зміна конституції
1. Поняття і основні властивості Конституції України
Як я вже говорив, що, термін Конституція походить від лат.constitutio-устрій. Основний закон держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, основні права й обов’язки громадян, систему й принципи організації і діяльності державних органів, виборчу систему.
Конституція — категорія історична. Окремі її елементи були сформульовані в працях древньогрецьких філософів, зокрема Платона і Аристотеля, указах імператорів Стародавнього Риму, які мали силу джерела права, в актах конституційного типу — хартіях (Магдебурзьке і Любекське право 13—18 ст.).
Ідея створення Конституції виникла в Англії. У 17 столітті там були прийняті такі важливі конституційні акти, як Хабеас Карпус акт (1679 р.) Біль про права (1688 р.), "Форма правління державою Англії, Шотландії, Ірландії та володіннями, які їм належать. Знаряддя управління" (1653 р.).
Поява конституцій пов'язана з епохою буржуазних революцій.
Першими конституціями цього періоду вважаються конституції штатів Північної Америки: Декларація прав Віргінії (1776 р.), Біль про права Пенсільванії (1776 р.), Конституція Массачусета (1780 р.), Конституція Північної Кароліни (1776 р,), Біль про права Нью-Гемппшра (1776 р.), Конституція Меріленда (1776 р.), конституційні акти, прийняті в платах Нью-Йорк, Південна Кароліна, Нью-Джерсі, Джорджія.
Конституція США 1787 р. була розроблена установчими зборами і згодом ратифікована конституційними конвентами штатів.
Крім Конституції США, першими конституціями вважаються конституції Пилипа Орлика 1710 р., Конституції Франції та Польщі 1791 р. Протягом першої половини 19 ст. конституції були прийняті майже у всіх країнах Західної і Центральної Європи, а в другій половині цього сторіччя — в країнах Латинської Америки, Канаді та Новій Зеландії.
Конституція — це, як правило, єдиний правовий акт або система таких актів, за допомогою яких народ, чи органи держави, які виступають від його імені, встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми безпосередньої демократії, визначають статус державної влади і місцевого самоврядування, механізм їх здійснення, закріплюють права й свободи людини і громадянина.
Конституція — особливий інститут правової системи держави, якому належить правове верховенство по відношенню до всіх її актів. Це не просто закон, а основний закон країни: закон законів. Конституція оформляє національну систему права, об'єднує діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в країні.
Соціальне призначення та роль Конституції знаходять своє втілення в її функціях, основними з яких є установча, правотворча, регулятивна, охоронна, політична, економічна, культурна, Інформативна та Інші. Основними рисами конституції є:
1) основоположний характер, оскільки предметом конституційного регулювання є фундаментальні, найважливіші політико-правові, суспільні відносини, які визначають обличчя суспільства;
2) народний характер, який полягає в тому, що конституція виражає Інтереси народу та має служити йому;
3) реальний характер, тобто відповідність фактично існуючим суспільним відносинам;
4) стабільність.
Юридичні властивості конституції такі:
1) конституція — це, насамперед, закон, тобто акт виняткової ваги і значення;
2) конституції притаманне юридичне верховенство, найвища юридична сила у порівнянні з іншими правовими актами: ні один акт не може перевищувати конституцію,
3) конституція є основою правової системи країни, її законодавства, поточне законодавство розвиває конституційні приписи, деталізує їх;
4) конституції властивий особливий порядок її прийняття і зміни;
5) існує досип» складний механізм реалізації конституції, оскільки її дія відбувається на двох рівнях: на рівні реалізації конституції в цілому та на рівні реалізації конституційних норм.
2. Конституціоналізм як загальна теорія Конституції
Конституціоналізм як наукову категорію можна тлумачити з двох позицій. У широкому плані він еволюціонізує, починаючи від міфологічних форм світорозуміння — параполітології IV—III тис. до н. е., коли найінтелектуальніші представники людства стали замислюватись над сутністю категорій добра і зла, правди і справедливості, рівності і нерівності, космосу і земних порядків, держави і суспільства, особливостями їх устрою, місцем і призначенням людини, методами і спробами завоювання і зміцнення влади, походженням і значенням права тощо, до раціонально-логічних форм мислення, тобто до ознак теоретичного знання, виникнення політико-правової науки.
Конституціоналізм — це теорія і практика конституційного будівництва. Він становить собою особливу систему конституційно-правових відносин, які опосередковують у загальному вигляді повновладдя народу, його суверенітет. Конституціоналізм поняття значно ширше, ніж сама конституція.
Важливою складовою конституціоналізму є теорія, доктрина, у відповідності з якою проводиться конституційне будівництво, формуються найважливіші суспільні та державні інститути. Як специфічна форма відображення об'єктивної реальності конституціоналізм справляє значний вплив на конституційну свідомість, а відтак є реальним засобом захисту і оновлення суспільних і, перш за все, конституційних відносин.
Конституціоналізм уособлює передові фінансові, політичні, економічні та інші ідеї, які виступають могутнім фактором суспільного прогресу.
Конституціоналізм є барометром прогресу і розвитку всього суспільства. Криза суспільства — це, перш за все, криза його конституціоналізму, головним виявом якої є істотні розходження між фактичною та юридичною конституцією, між конституційною правосвідомістю і офіційною політико-правовою доктриною.
Елементами конституціоналізму є:
фактична і юридична конституція,
конституційна теорія,
конституційні відносини,
конституційна правосвідомість,
конституційна законність і правопорядок.
Вихідним в теорії конституції є вчення про її сутність. Сутність конституції — це її внутрішня основа, смисл, найбільш важливі якості і властивості, які визначають всі структурні та функціональні характеристики Основного Закону суспільства й держави.
Слід зауважити, що нова Конституція України відображає тенденції і закономірності розвитку світового конституціоналізму.
Найважливішими з таких тенденцій є:
- цілеспрямоване регулювання й перебудова внутрідержавних і міжнародних відносин;
- загальна демократизація конституції, політичних режимів, правового статусу особи, виборчого права;
- інституціоналізація багатопартійності;
- закріплення основних характеристик (рис)правової держави, розподіл влад;
- впровадження ідей парламентаризму;
- запозичення досвіду конституційного будівництва інших країн;
- орієнтація на людину і загальнолюдські цінності;
- правове зміцнення основ громадського суспільства, розвиток механізмів узгодження інтересів різноманітних соціальних, національних, мовних і релігійних груп;
- зниження ідеологічної конфронтації й посилення виховної, морально-етнічної ролі конституції;
- розширення масштабів і сфер конституційного регулювання тощо.
Конституція України, відповідаючи загальнолюдським конституційним стандартам, втілює в життя конституційні ідеали: здорове екологічне середовище, соціальну захищеність, відповідний рівень життя, право на користування надбанням людства в сфері політики, економіки, культури тощо.
В конституційному праві розрізняють фактичну і юридичну конституції.
Конституція фактична — це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об'єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, політичні, соціальні та інші характеристики суспільства. Іншими словами, фактичну конституцію складають економічна, політична та соціальна основи суспільства, які органічно взаємозв'язані між собою.
Фактична конституція має місце в будь-якому, в тому числі безкласовому суспільстві.
Юридична конституція є офіційним визначенням фактичного порядку речей, засобом правового впорядкування реальних суспільних відносин. Фактична конституція існує незалежно від того, знайшла вона своє юридичне закріплення чи ні.
Фактична і юридична конституції — цілком самостійні явища і ототожнювати їх не можна. З іншого боку, юридична конституція може вважатись похідною від фактичної конституції.
Напередодні прийняття нової Конституції України (в 1991—1996 рр.) фактична конституція значно випереджала юридичну конституцію, яка стала гальмом розвитку основоположних суспільних відносин.
Тому приведення юридичної конституції у відповідність з конституцією фактичною було першочерговим завданням конституційного будівництва.
Якщо фактична і юридична конституції збігаються, то конституційна система є реальною. Якщо ж вони не збігаються, існують самі по собі, то конституційна система є фіктивною, нереальною. "За таких умов юридична конституція і реальний конституційний лад надмірно політизуються. Виникає атмосфера, в якій слова політиків разюче розходяться з практикою, а конституціоналізм як наука приходить до занепаду" .
В юридичній науці розрізняють також формальну і матеріальну конституцій
Формальна конституція становить собою закон, або кілька законів (конституція Швеції складається з трьох конституційних актів, Конституція Фінляндії - з чотирьох органічних законів).