Результатом стало введення адміністративних обмежень на валютному та кредитному ринках. Четвертий валютний коридор гривня отримала у лютому 1999 р. 3,4–4,6 грн/1 дол. Безпораднішими українські гроші були знову в серпні – вересні: вони знецінилася до 4,20/1 дол. Тоді НБУ за старою традицією заспокоював валютний ринок командними заходами. Останній валютний коридор здав свої позиції 23 лютого 2000 р., коли НБУ офіційно перейшов до політики плаваючого курсу. Методи регулювання залишися старими. Перший іспит гривня витримала у вересні 2000 р., коли у серпні–вересні не відбулося фінансової кризи. Тоді офіційний курс зупинився на вже звичній позначці 5,43 грн/1 дол. Зокрема, директор Департаменту валютного регулювання С. Яременко говорив: „Одна справа – робити прогнози в умовах стійких, розвинених економік. Інша – при перехідній економіці, яка дуже сильно залежить від зовнішніх умов.” – [463] Найстабільніша у світі //Галицькі контракти. – № 36. – 3–9 вересня 2001 р. – С. 14–15.
[476] [638] Указ Президента України від 25.08.1996 р. „Про грошову реформу в Україні”; Правила визначення платіжності гривні й монет. Затверджені Наказом Голови правління НБУ № 71 від 26.08.96 р.; [57] Готівковий обіг в Україні: 4–те вид. – К.: Компас, 2001. – 68 с. – Слід зауважити, що початок грошової реформи в Україні пов’язують із виданням Указу Президента України „Про реформу грошової системи України” від 7 листопада 1992 р.
Достатньо цікавим є досліження у сфері обігу гривні: [74] Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Дизайн і захист грошових знаків України. – Л., 2000. – 112 с.
У свою чергу, більшість пострадянських республік провели власні грошові реформи на протязі 1993 р. Зокрема були введені в обіг такі національні валюти, як: літ у Литві (25.07.93); лат в Латвії (01.03.93); сом в Киргизії (06.04.93); наприкінці 1993 р. введені національні валюти в Молдові, Азербайджані, Казахстані, Узбекистані.
[477] [16] Алисов Е.А. Валютные отношения в Украине. – Х.: Консум, 1998. – С. 31. Поняття цінних паперів неодноразово розглядалося в юридичній літературі. Див., зокрема: [388] Безклубий І. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики //Право України. – 2001. – № 9. – С. 33 – 38; [517] Телятник Л. Правовий аналіз цінних паперів як засобів грошового обігу, обігу позичкового капіталу //Право України. – 1997. – № 3. – С. 23 – 25; [422] Єфімов О. Правова природа індосаменту переказного та простого векселя //Право України. – 1999. – № 4. – С. 30 – 32; [503] Скотар М. Операції комерційних банків з векселями //Право України. – 1999. – № 1. – С. 36 – 38.
[478] [450] Лавринович И. Леонид Кучма о... //Бизнес. - № 6 (52). - 10 февраля 2003 г. – С. 12.
[479] Вимоги мінімальних резервів використовуються практично в усіх економічно розвинених країнах, за винятком Великобританії, Канади і Люксембургу. В Бельгії мінімальні резерви офіційно були введені лише у 1988 р. / [204] Шенаев В.Н., Науменко О.В. Центральный банк в процессе экономического регулирования. – С. 69.
[480] З 1.03.2002 р. НБУ знизив окремі нормативи формування банками обов’язкових резервів до 2 – 6 % залежно від виду залучених коштів із діючих 6–10%. Послаблення торкнулося лише коштів у нац. валюті. Норма резервування за короткостроковими коштами та депозитами фіз. осіб знижена із 10% до 6% (у валюті залишилася на рівні 12%). За довгостроковими – із 6% до 2% (у валюті – 10%). Вдвічі зменшилися обов’язкові резерви під довгострокові кошти та депозити фіз. осіб – із 8% до 4% (у валюті – 10%). Попередны рівні резервування 6 – 14% були встановлені з 10 грудня 2001 р. До того понад 9 місяців діяли ставки 9–15%. Перше грудневе зниження норм резервування вивільнило для банків майже 300 млн грн, останнє – повинно було додати ще 200 млн грн. Зменшення норми обов’язкових норм резервування дає можливість вирівняти падіння дохідності, яку ми маємо на різниці залучення і видачі кредитів, оскільки кредитні ставки поповзли донизу. Однак зменшення резервів знижує надійність банківської системи, а занадто велике збільшення ліквідності посилює ризик зростання інфляції. Див., зокрема: [440] Кошовий Д. Кабмін видавив із НБУ 200 млн грн для економіки //Галицькі контракти. – № 7.– 11–17 лютого 2002 р. –– С. 4–5.
[482] Див.: [53] Вступ до банківської справи /Під ред. М.І. Савлука. – С. 120; [268] Менкью Н. Макроэкономика: Пер. с англ. – М.: Издв-во МГУ, 1994. – С. 306; [283] Фридмен М. Если бы деньги заговорили…: Пер. с англ. – М.: Дело, 1999. – С. 124; [43] Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк і його операції: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 1997. – С. 39; [256] Гайгер Линдвуд Т. Макроэкономичкская теория и переходная экономика: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М., 1996. – С. 267-268.
[483] [162] Рудинская Е.В., Мартынюк Е.А., Квач Я.П. Банковская система Украины: Основные характеристики и стратегии развития. – Одесса: Астропринт, 2001. – С. 9.
[484] Ці показники неодноразово піддавалися критиці з боку банкірів. – Див.: [123] Матвієнко В. Держава і банки. – К., 1996. – С. 25. Аналогічний процес був зафіксований в той же час і в РФ, де ЦБ РФ встановлював ставки на рівні 240%, що негативно вплинуло на процес відтворення. – Див., наприклад: [163] Сабанти Б.М. Теория финансов: Учеб. изд. – М.: Менеджер, 2000. – С. 29.
[485] [547] Wie brauchbar sind Multiplik atorprognosen für die Geldmengesteuerung der Bundesbank?//Krelit und Kapital. Heft 2. – Berlin, 31 Jahrgang 1998; [24] Банки и банковские операции. – С. 77.
[486] Див., зокрема: [276] Ривуар Ж. Техника банковского дела: Пер.с фр. /Общ.ред. И.В.Широких. – М.: Изд.гр."Прогресс","Универс", 1993. – С. 52.
[487] [93] Колесников В.И.,Кроливецкая Л.П. и др. Банковское дело. – М.: Финансы и статистика, 1995. – С. 174; [158] Регулирование рынков ценных бумаг в США. – К.: ЮФИ, 1993. – С. 19 – 24.
[488] На цьому наголошували ті автори, що торкалися у своїх дослідженнях питання обігу грошей, конвертоаності валют та вартості національної валюти. Див., наприклад: [201] Шаров А.Н. Конвертируемость валют. – К.: Нива, 1995. – 295 с. [183] Усов В.В. Деньги. Денежное обращение. Инфляция: Учеб. пособие для вузов – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. – 544 с.; [138] Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения: Учебн. пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.; [30] Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник /За ред. А.М. Мороза та М.Ф. Пуховнікої. – К.: КНЕУ, 1999. – 368 с.;[124] Мандрица В.М., Рукавишникова И.В., Дружинин Д.Н. Финансовое право /Под ред. проф. В.М. Мандрицы. – Ростов н/д: Феникс, 1999. – 448 с.
[489] Див., зокрема: [212] Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навчальнй посібник. – К.: Тов-во “Знання”, КОО, 1999. – С. 9-10; Шаров А.Н. Конвертируемость валют. – К.: Нива, 1995. – С. 27; Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник /Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 1994. – С. 35-37; [264] Лэттер Т. Выбор режима валютного курса: Пер. с англ. – Лондон: Центр по изучению деятельнсоти центральных банков, 1996. – С. 5-6; [44] Валютный рынок и валютное регулирование: Учебное пособие /Под ред. И.Н. Платоновой. – К.: МАУП, 1997. – С. 4; [38] Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). – К.: Педагогіка, 1997. – С. 21-23.
[490] Аналогічний зміст закладають у ці визначення науковці, що здійснюють дослідження у сфері монетарної політики. – Див., наприклад: [260]Эдв. Дж. Долан, К. Д. Кэмпбелл, Р. Дж. Кэмпбэлл. Деньги, банковское дело и денежно–кредитная политика: Пер. с англ. – СПб.: Санкт–Петерб.оркестр, 1994. – С. 488; [197] Финансы. Денежное обращение. Кредит /Под ред. проф. Л.Н. Дробозиной. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С. 431–439; [9] Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки. – М.: Финстатинформ, 1995. – С. 124–129; [132] Наговицин А.Г., Иванов В.В. Валютный курс. Факторы. Динамика. Прогнозирование.. –-М.: ИНФРА–М, 1995; (Практикум банкира). – С. 27– 28.
[491][340] Островская О.М. Банковское дело. – С. 74, 81. Зокрема, в Україні в останні два роки АКБ „Фінанси і кредит” є найбільшим оператором на ринку постачання іноземної готівкової валюти (поряд із банками „Аваль”, „Укрсоцбанк”, „Приватбанк”). Адже 28 банків, які вже уклали з ним угоди на придбання євро, зв’язані з банком „Фінанси і кредит” лише звичайними договорами. Євро коштують при завезенні трохи дорожче ніж долари. Якщо, приміром, з долара сплачують 0,05% від суми, то з євро – 0,07%, хоча євро долають вдвічі меншу відстань, ніж долар – євро з Франкфурта, а долар – з Нью–Йорка. – [398] Галицька О. Україна залишиться без готівкових євро? // Галицькі контракти. – № 48. – 26 листопада – 2 грудня 2001 р. – С. 15.
[492] Приблизно таке розмежування використовується як в юридичних, так і в економічних дослідженнях. Див., зокрема: [54] Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998. – С. 320–321. В свою чергу компетенція державних органів в сфері валютного регулювання та валютного контролю розглядалася багатьма вченими, зокрема: [20] Артемов Н.М. Валютный контроль. – М., 2001. – 126 с.; [16] Алисов Е.А. Валютные отношения в Украине. – Х.: Консум, 1998. – 142 с.; [91] Козырин А.Н. Валютный контроль внешнеторговой деятельности. – М.: Новый юрист, 1998.
[493] Це питання досліджувалося в статті к.ю.н. Колісника В. „Золотовалютні резерви України та економічна безпека держави: законодавче врегулювання”. Автор. Зокрема, визначив в якості пріоритетних напрямів використання золотовалютних резервів для забезпечення стабільності грошової одиниці України та її платоспроможності: цільове спрямування, дозвільний характер, компетентність органів, додержання режиму державної таємниці, мінімальний ризик при проведенні операцій. Автором також запропоновано прийняти закон „Про валютні резерви України” //Право України. – 2001. – № 8. – С. 61 – 64. [435].