Дебати – це обговорення, побудоване на основі заздалегідь підготовлених і зафіксованих виступів представників двох протилежних за позицією груп. Завдання учасників – висунути свої аргументи „за” і „проти” і в такий спосіб переконати решту учасників, не демонструючи свого вміння нападати на опонента.
Круглий стіл –вид дискусії, під час якої відбувається бесіда невеликої групи (не більше 5 учнів), які на рівних обговорюють визначене питання, спілкуються як один з одним, так і з рештою учнів класу, що складають аудиторію круглого столу [4, 131].
Дискусія-симпозіум – це вид дискусії, який об’єднує лекцію і групову роботу. Обговорення думок проходить у формі виступів членів групи із заздалегідь підготовленими повідомленнями, які відбивають їхні точки зору, після чого виступаючі відповідають на запитання класу. Така дискусія дозволяє не проводити тривалі лекції і особливо корисна тоді, коли йде обмін думками чи презентація результатів роботи.
Панельна дискусія (засідання експертної групи) – обговорення дискусійного питання в групі з 4-6 учнів із заздалегідь призначеним головою. Відбувається в два етапи: 1) обговорення означеної проблеми всіма учасниками групи; 2) виклад позиції групи у вигляді невеликих (2-3 хв.) виступів кожного її члена перед усім класом. Обговорення цієї позиції з класом не передбачається.
Концентричні кола – дискусія невеликої групи учнів, котру залучають до спілкування інші учасники. Група обговорює дану тему, інші слухають, потім здійснюється обмін позиціями. Концентричні кола рекомендується використовувати в роботі з великими групами (15-30 уч.). Така дискусія проводиться два рази по п’ятнадцять хвилин [10, 7-9].
Дискусія з елементами ігрового моделювання (урок – судове засідання, дискусія у стилі телевізійного ток-шоу) –різновид дискусії, суть якої полягає у тому, щоб розглянути проблему не тільки з власної позиції, а й з позиції „учасників подій”. Елемент гри дає можливість моделювати взаємодію людей у процесі досягнення різних цілей – навчальних, виховних, політичних, оскільки групові вправи у виробленні рішень в штучно створених умовах імітують реальну ситуацію. Групи у такій дискусії, як правило, доволі великі, тому доцільно давати завдання учням по рядах [5, 15].
Наведені види дискусії близькі за змістом, але мають свої особливості. Для того, щоб їх виявити, ми спробували відобразити їх основні ознаки у порівняльній таблиці (Таблиця № 2).
Таблиця № 2
Особливості деяких видів дискусії
| Діяльність учасників | Види дискусії | ||||||
| Круглий стіл | Засідання експертної групи | Дискусія-симпозіум | Концентрич- ні кола | Дебати | Дискусія з елементами ігрового моделювання | ||
| Підготовча робота | Призначення голови | - | + | - | - | + | - |
| Підготовка виступів | - | - | + | - | - | - | |
| Розподіл ролей | - | - | - | - | - | + | |
| Діяльність робочої групи | Обговорення | + | + | - | + | + | - |
| Виступ | - | + | + | - | + | + | |
| Діяльність аудиторії | Пасивне сприйняття | - | + | - | + | - | - |
| Обговорення запитання | + | - | + | - | + | + | |
| Виступає в ролі робочої групи | - | - | - | + | + | - | |
Аналіз таблиці свідчить про те, що обговорення учнями суперечливих питань складається з двох етапів: підготовчого і безпосередньо дискусії. Під час першого етапу призначається голова (засідання експертної групи, дебати), готуються виступи (дискусія-симпозіум) та розподіляються ролі (дискусія з елементами ігрового моделювання). Другий етап тісно пов’язаний з груповою роботою. Всі наведені види дискусії передбачають поділ класу на робочу групу, члени якої дискутують, і аудиторію , де в одних випадках учні виступають у ролі спостерігача (засідання експертної групи), а в інших беруть активну участь у дискусії (дебати, 6х6х6, дискусія з елементами ігрового моделювання).
Отже, можна зробити висновок, що основними ознаками дискусійних методів є:
- наявність проблемної ситуації, створеної за допомогою дискусійного питання;
- змістовна спрямованість самореалізації учнів, спілкування заради поглибленого вивчення проблеми під час пошуку різних засобів для вираження власних думок;
- комунікативна основа, здобуття учнями знань під час спілкування один з одним та вчителем, заради роботи в певній групі для виконання спільного завдання, під час вироблення загального групового підходу та дотримання правил спільної пошукової діяльності;
- логічна побудова методу: теза → аргумент → спростування або доведення тези;
- організаційна завершеність: створення проблемної ситуації → її обговорення → прийняття узгодженого рішення → підбиття підсумків.
ЛІТЕРАТУРА
1.Бабанский Ю.К. Педагогика – М.:Просвещение, 1988. – 974 с.
2.Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологии. Учебно-методическое пособие для преподавателей и аспирантов вузов. – М.: Гуманитарн. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 303 с.
3.Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.
4.Кларин М.В. Инновации в обучении: метафоры и модели Анализ зарубежного опыта – М: Наука, 1997- 223 с.
5.Короткова М.В. Методика проведения игр и дискуссий на уроках истории. – М.: Изд.ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 256 с.
6.Курилів В. Методика викладання історії: Навчальний посібник. – Львів, Торонто, Світ. – 2003. – 248 с.
7.Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций. Учебное пособие для студентов пед.уч.заведений и слушателей ИПК и ФПК. – М.:Юрайт, 1999. – 464 с.
8. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.метод.посібник. – К.: А.С.К., 2003. – 192 с.: іл..
9 Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1980. – 1600 с.
10. Учение об обществе и государстве. 9 класс. Пособие для учителя. –DАS, 1996. – 144 с.
11. Ягупов В.В.Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002. – 506 с
Barsun J. Begin here: The forgotten condition of teaching and learning. Chicago 1991. – 56 p.