Тільки з оборотного фонду аграрної реформи Державного сільськогосподарського банку 21241 цивільному колоністові всіх чотирьох воєводств – Львівського, Станіславівського, Тернопільського і Волинського – від 1919 до 1935 р. було виділено позик на 46 млн. 213 тис злотих, тобто в середньому на одне господарство осадника понад 2 тис. зл. [16].
Із прийняттям нового аграрного закону від 28 грудня 1925 р., який мав намір урегулювати серед інших аграрних питань фінансові кредити, окружні земельні управління повинні були опікуватися тими осадницькими господарствами, що були боржниками Державного сільськогосподарського банку. Якщо осадник через певні обставини встиг стати клієнтом приватних фінансових структур, він виходив з-під нагляду земельного управління й у випадку погіршення свого економічного становища змушений був вдаватися до такого непопулярного заходу, як позика під заставу свого майна [17].
Стосовно осадників, які перебували під наглядом земельного управління, та з метою врегулювання іпотечного стану земельних наділів, що їх колоністи придбали з парцеляції, польський уряд був прийняв закон від 23 березня 1929 р., який звільняв такі господарства від іпотеки. Цей крок польського уряду колоністи сприйняли схвально [18].
Фінансово-економічне становище осадників уряд намагався поліпшити і тим, що з 1928 р. почав обмежувати видачу банківських позичок і увесь «фонд допомоги» й «пільговий кредит» перевів у розпорядження «привілейованих категорій покупців землі», до яких належали насамперед польські колоністи [19].
У квітні 1932 р. уряд Польщі розробив «Положення», що передбачало впорядкування фінансово-кредитної політики стосовно колоністів та інших категорій селянства. У першому параграфі цього документа було відзначено, що осадники, які не мають достатніх коштів на придбання наділу й заведення господарства, а також безземельні, котрі служили в маєтках і втратили засоби до існування через парцеляцію, та власники карликових господарств могли отримати фінансово-кредитну допомогу для купівлі парцелів через земельне управління за умови, що покупець погоджується отримати кредит на основі іпотеки (під заставу землі) [20].
Осадникам, які перед придбанням нової парцелі були власниками від 6 до 12 моргів власної землі, правила дозволяли отримання кредиту до 50 відсотків вартості даної парцелі. Купцям, які володіли не більш як 6 моргами, – до 75 відсотків вартості даної парцелі. Для безземельних кредит міг становити до 90 відсотків купівлі-продажу земельної ділянки. Колоністи, котрі мали у власності до 12 і більше моргів землі, кредит надавали щонайбільше 50 відсотків вартості нової парцелі й лише у випадку, якщо покупець набував землю у місцях, далеких від комунікацій і шляхів сполучення. Прибульцям у східних воєводствах кредит надавали здебільшого до 75 відсотків вартості землі.
І тільки в окремих випадках з дозволу земельного управління осадник міг отримати позику до 100 відсотків вартості ґрунту. Як виняток, інвестиційний кредит міг перебільшувати ціну купівлі-продажу парцелі й досягати 150 відсотків, але лише тоді, коли новоприбулець погоджувався заставити мертвий та живий інвентар чи навіть увесь маєток, який він залишив у себе на батьківщині, юридично оформивши документи при дорученні третьої особи. Позику надавали під 6 відсотків річних, і її необхідно було повернути через 10, 20 або 25 років відповідно до укладеної угоди [21].
Негативні тенденції, що не могли обминути осадників у східних воєводствах, враховуючи, насамперед, морально-політичне середовище, в якому їм доводилося перебувати і яке особливо загострилось у зв’язку з аграрною кризою, викликали стурбування урядових кіл Польщі. Міністерство земельної реформи організувало інститут сільськогосподарських інструкторів для надання колоністам кваліфікованої допомоги у веденні господарства. Так, у Тернопільському воєводстві працювало таких інструкторів 85, з них 42 бухгалтери. Зокрема у Тернопільський повіт було призначено 16, Копичинський – 20, Підгаєцький – 18, Бережанський – 23, Золочівський – 8. Як було вказано в інструкції, завдання новоствореного інституту полягали в нагляді за господарствами осадників і «навчанні колоністів правильної господарки на своїх землях, щоб добиватися найбільш можливого доходу» [22].
І все ж щедрі державні субсидії, матеріальна та моральна підтримка окружних земельних управлінь, повітових комітетів, через посередництво яких уряд підтримував осадницьку колонізацію, не зробили господарства польських поселян зразковими, вони не стали представниками «вищої землеробської культури», на що розраховували урядові політичні кола Другої Речі Посполитої. Це ілюструють, зокрема, матеріали анкетного обстеження, яке провело товариство Східної Малопольщі у Львові 1927 р. Найбільш глибоке і детальне обстеження було проведене у Золочівському повіті в колишньому фільварку Бортків. До парцеляції фільварок обіймав 270 моргів землі, 125 моргів лугів і пасовиськ, 8 моргів лісу. Після парцеляції фільварку відповідно до закону про земельну реформу тут було поселено 16 осадницьких сімей. Решту землі скупили місцеві українські селяни. Товариство, обстежуючи новоутворені осадницькі господарства, мало на меті з’ясувати: якою є продуктивність зернових культур і тваринництва в господарствах осадників; який загальний стан забудови і економічна сила переселенців; наскільки раціонально використовують вони родючість ґрунтів та місцеві кліматичні й економічні умови і які загальні результати парцеляції в розвитку землеробства. До участі в обстеженні комітет товариства запросив 20 кваліфікованих аграріїв, які мешкали у трьох східних воєводствах Галичини [23].
Вивчення показало, що в загальному осадницькі господарства економічні слабші, ніж фільваркові, й мають гірші показники врожайності (табл. 4) [24].
Таблиця4.Порівняльні показники врожайності у фільварковому і осадницькому господарствах
| Культура | Збір з 1 га (цнт) | Збиток у відсотках | |
| Фільваркове господарство | Осадницьке господарство | ||
| Жито | 14 | 10 | 24 |
| Пшениця | 15 | 9 | 40 |
| Ячмінь | 13 | 9 | 31 |
| Овес | 15 | 10 | 25 |
| Картопля | 150 | 100 | 25 |
| Цукровий буряк | 200 | 100 | 50 |
Зіставивши цифри, товариство дійшло до висновку, що парцеляція негативно відбилася на продуктивності фільваркових земель, які потрапили до рук колоністів. Отримавши земельні наділи, новопоселенці не забезпечили їх належного обробітку через нестачу знарядь, реманенту, коней і сільськогосподарських машин.
За основу глибшого й об’єктивного вивчення господарського становища осадницьких господарств було взято порівняльний аналіз урожайності п’яти землеробських культур – пшениці, жита, вівса, ячменю та картоплі – у фільварку Бортків до парцеляції і чотирьох найбільших господарств колоністів, які виникли у результаті реформи – господарство Киса, що мало у володінні 8 моргів, Швонтека – 22 морги, Ляховича – 31, Смолінського – 27 моргів (див. табл. 5).
Таблиця 5. Порівняльні показники врожайності у фільварку Бортків до парцеляції і чотирьох осадницьких господарств у 1924 – 1927 рр.
| Господарства | Пшениця з 1 га | Жито з 1 га | Овес з 1 га | Ячмінь з 1 га | Картопля з 1 га | |||||
| ц | % | ц | % | ц | % | ц | % | ц % | ||
| Фільварок Бортків | 9,5 | 100 | 9 | 100 | 7,5 | 100 | 8,5 | 100 | 90 | 100 |
| Швонтек | 6 | 8 | 6,5 | 7 | 75 | |||||
| Смолінський | 6,5 | 68,4 | 8 | 88,8 | 6,5 | 86,5 | 7,5 | 83,3 | 70 | 77,7 |
| Ляхович | 7 | 8 | 6,5 | 6,5 | 70 | |||||
| Киса | 6 | 8 | 6,5 | 6,5 | 70 | |||||
| Місцеві селяни | 6,5 | 68,4 | 7 | 77,7 | 6,5 | 86,6 | 6 | 70,5 | 80 | 88,8 |
Як бачимо, господарства колоністів значно відставали за врожайністю від фільваркового, проте порівняно з більшістю дрібних господарств місцевих землеробів продуктивність осадницького рільництва була не нижчою, а з деяких культур – навіть вищою.
Щодо тваринництва, то необхідно відзначити: у господарствах поселенців порівняно з фільварковим господарством, яке володіло на 123 морги більшими угіддями, було помітним зростання. Товариство відзначило цей факт, однак вказало на те, що ефективність тваринництва низька через незадовільний стан господарських приміщень, недостачу кормів для худоби.
Аналогічний стан спостерігався в Бродівському, Радехівському, Золочівському та Зборівському повітах Тернопільського воєводства [25].
Загальна продуктивність господарств польських поселенців була нижчою порівняно з фільварком Бортків. Різниця доходів між фільварком і господарствами осадників за п’ятьма основними видами тваринницької продукції становила 37014 зл. на користь фільварку. Перед парцеляцією дохід з одного моргу фільварку Бортків був у середньому 333,33 зл., а після парцеляції – тільки 242 зл., що на 91,33 зл. (або на 27,3 відсотка) менше [26].
Таблиця 6. Стан тваринництва у фільварку Бортків у 1912 – 1914 рр. і осадницьких господарствах у 1924 – 1927 рр.
| Господарство | Кількість землі | Продукція відгодівельна | |||||||
| коні (гол.) | корови (гол.) | телята (гол.) | бики (гол.) | свині (гол.) | дрібна птиця (гол.) | молоко (л) | яйця (шт.) | ||
| Фільварок Бортків | 403 морги | 20 | 20 | 11 | 2 | 82 | 150 | 50000 | 12500 |
| Осадники | 203 морги | 28 | 28 | 15 | 2 | 45 | 300 | 50000 | 24000 |
Причини нижчої ефективності новостворених осадницьких господарств порівняно з фільварковими, як вважало товариство, полягала в нераціональному екстенсивному господарюванні, у недостатній кількості землеробських знарядь і реманенту, сільськогосподарських машин, у незабезпеченості в достатній кількості органічними добривами, а також великими фінансовими витратами на придбання штучних добрив, що не давали належного ефекту, але вимагали значних затрат. Була різниця і в обробітку землі. Так лущення, боронування, сівба і збирання врожаю, обмолот зерна молотаркою з морга у фільварку обходився 85 злотих, тоді як ті самі операції виконані в ручну, обходилися осадникам 125,5 зл. Різниця становила 40,5 зл. [27].