3.8. Шлюбно-сімейні відносини та спадкове
Основна форма шлюбу - моногамія. Та в разі хвороби, Піч дітності, нерозсудливої поведінки першої дружини ЧОЛОВІК МІІ У ІИ і II другу. Формою укладення шлюбу був договір між батьтімн нареченого та нареченої. Якщо не було договору, то не було й шли н і\ Необхідними атрибутами шлюбної угоди був передшліоСніиіі подарунок нареченого сім'ї нареченої. Посаг нареченої зал иш.пк и її власністю. Викупна плата нареченого батькові нареченої- /исуьі тум. Жінка у Вавилоні була досить шанованою та мала порівнянії незалежне становище. Окрім посагу, дружина розпоряджанні « подарунками чоловіка, могла вільно укладати різноманітні договори купувати й орендувати майно, займатися ремеслом, торгівлею, лихіші • ством. Однак у сім'ї вона мала підлегле щодо чоловіка становишг
Розлучення було вільним лише для чоловіків. Жінка мої м розлучитися лише за певних умов (якщо чоловік потрапив у полом а вдома не було харчів; якщо її чоловік кинув поселення та і»ти< якщо чоловік постійно зраджував і принижував її) (статті 134—136,14 'і
Дитина в Законах Хаммурапі розглядалася не тільки як суС>'< к і але і як об'єкт права. Вона, наприклад, могла бути предметом заклалу (ст. 117). Однак встановлювалася рівність дітей, навіть коли вони походили від рабині. Взаємини батьків і дітей визначалися владою домовласника над дітьми до їхнього повноліття. Батько мав прано продати дітей у рабство чи віддати в кабалу.
Спадкування здійснювалося за законам і за заповітам. Спадкоємцями були один із подружжя, діти, внуки, всиновлені діти, діїII від рабині, якщо батько визнав їх своїми. При спадкуванні за законом спадок розподілявся порівну між синами, а дочки отримували свої частки як посаг.
3.9. Злочин і покарання в Законах царя Хаммурапі
Важливе місце в Законах Хаммурапі відведено злочинам і по каранням. Стосовно загальних понять кримінального права, то вони майже не розкриті. Лише подекуди взято до уваги намір особи, що вчинила злочин, обставини, які виключають, пом'якшують або посилюють відповідальність. Усі злочини, що згадуються в збірнику, можна поділити на декілька груп:
1)злочини проти особи (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, образа, наклеп);
2)злочини проти власності (пошкодження чи знищення майна, крадіжка, грабіж, розбій);
і і 11, "і чи її п/ и піт < \і У (і юдружня зрада, розпуста, статеві зносини |(|іііні міми родичими); ] 11 Чіп ■'•■/ почини (зловживання службовим становищем); ; ( і інші,,, , ннн правосуддя (неправдиві свідчення, підкуп свідків). Іниміи , і .іу|>ііііі зовсім не згадують про державні та релігійні (Ні ........ І... 'і пише про приховування осіб, які посягають на державші! Ми і І І....... І і.тещ., очевидно, замовчує ці тяжкі злочини тільки
В|і, і.... '|11 їм міра за них вважалася справою очевидною.
м. . і їм < | >. 11111 це, передусім, залякування, тому покарання
...... .і 11 її її-і її йііо жорстокими. Правопорушника, зазвичай,
Ц||«<.<• н її перевиховати, а помститися йому, та, по можливості,
0Ні І ним юш ки потерпілому.
........ мірою покарання була страта, що в Законах царя
р■■ і і і надуі м,ся понад ЗО разів. Її видами було: спалення,
|і"і.... і, їй» адження на палю, повішання, розрізання на частини.
'і.... а і ую і і.ся членоушкоджувальні покарання (відрубування
^' іп р мі іп/ірі іувапня носа, вуха, язика тощо). Практикувалося МИ)[1]' "ініни їлочинців.
Піч .»/•.іншім іакожбуло: обернення врабство, конфіскація майна, і ніш і ротові ш графи, відшкодування збитків. Іімініо с іагсй Законів Хаммурапі про покарання базувалися імінініїїі і а.иі(іпу "око за око. зуб за зуб". Таліон міг бути звичайний 11 і '(>0). <)ісркальним (ст. 230) і символічніш (ст. 195). Його іі> 1111 ' піші відбувалося, коли злочинець і потерпілий були рівними. Мі пін і наприклад, авілум виколов око мушкену, то він сплачував
.... І щип ніс відшкодування, а якщо рабу - половину його вартості
« і шиї і и аном покарання (його вид, міра) залежали від кастової Ції и І ІИН и людини.
3.7. Шлюбно-сімейні відносини та спадкове пр<иш за Законами Хаммурапі
Основна форма шлюбу - моногамія. Та в разі хвороби, Орц дітності, нерозсудливої поведінки першої дружини чоловік міг у ним другу. Формою укладення шлюбу був договір між баті.ними нареченого та нареченої. Якщо не було договору, то не було й шли її і\ Необхідними атрибутами шлюбної угоди був передшлюбнпІІ подарунок нареченого сім'ї нареченої. Посаг нареченої залишиш >і її власністю. Викупна плата нареченого батькові нареченої- /туші тум. Жінка у Вавилоні була досить шанованою та мала порівняно незалежне становище. Окрім посагу, дружина розпоряджалп* и подарунками чоловіка, могла вільно укладати різноманітні договори, купувати й орендувати майно, займатися ремеслом, торгівлею, лихші|> ством. Однак у сім'ї вона мала підлегле щодо чоловіка становище
Розлучення було ВІЛЬНИМ лише ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ. Жінка мої ІІІ розлучитися лише за певних умов (якщо чоловік потрапив у поліні. а вдома не було харчів; якщо її чоловік кинув поселення та втік якщо чоловік постійно зраджував і принижував її) (статті 134—136,14.') Дитина в Законах Хаммурапі розглядалася не тільки як суй'< к і але і як об'єкт права. Вона, наприклад, могла бути предметом закла г, (ст. 117). Однак встановлювалася рівність дітей, навіть коли вони походили від рабині. Взаємини батьків і дітей визначалися владою домовласника над дітьми до їхнього повноліття. Батько мав прано продати дітей у рабство чи віддати в кабалу.
Спадкування здійснювалося за законам і за заповітом. Спадкоємцями були один із подружжя, діти, внуки, всиновлені діти, діїи від рабині, якщо батько визнав їх своїми. При спадкуванні за законом спадок розподілявся порівну між синами, а дочки отримували спої частки як посаг.
3.8. Злочин і покарання в Законах царя Хаммурапі
Важливе місце в Законах Хаммурапі відведено злочинам і покаранням. Стосовно загальних понять кримінального права, то вони майже не розкриті. Лише подекуди взято до уваги намір особи, що вчинила злочин, обставини, які виключають, пом'якшують або по силюють відповідальність. Усі злочини, що згадуються в збірнику, можна поділити на декілька груп:
\) злочини проти особи (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджені., образа, наклеп);
2) злочини проти власності (пошкодження чи знищення майна, крадіжка, грабіж, розбій);
ч •' її іі/іііііііі спґі(подружня зрада, розпуста, статеві зносини
|Ціжіі ними роднчіїми); Г (і її-.. ті і ііічіііш (зловживання службовим становищем); | І) і , 'Читі п/ 'і шиї правосуддя (неправдиві свідчення, підкуп свідків).
ІИ. ' і .іурамі зовсім не згадують про державні та релігійні
|і ... І и їм и н і н псі іро приховування осіб, які посягають на держав-
К |
ІІ І НІ І п НІНІ і.ІІН.-ЦІ., очевидно, замовчує ці тяжкі злочини ТІЛЬКИ і пін і мері і ні кара за них вважалася справою очевидною.
■ Мі і і ір.іпия це, передусім, залякування, тому покарання
І^Іні її.. жорстокими. Правопорушника, зазвичай,
; |.. ..... і перевиховати, а помститися йому, та, по можливості,
ІІМімі н і, п.іі п пні і ки потерпілому.
її і......... мірою покарання була страта, що в Законах царя
НіММ і'іііі п.кіуі іься понад ЗО разів. Її видами було: спалення,
|і.. пін. і а/і/ксння на палю, повішання, розрізання на частини.
'і..... ься членоуиікоджувальніпокарання (відрубування
Ц і н |. і /ірі іування носа, вуха, язика тощо). Практикувалося
}ИН|іі ІННІМН ІЛОЧІІІЩІВ.
Пні,, і/ ні ним і акож було: обернення в рабство, конфіскація майна,
ІИ* .. |юіиоііі штрафи, відшкодування збитків.
І... о і і .і і сії Законів Хаммурапі про покарання базувалися
п і ........... і аніону "окоза око. зубзазуб".Таліонмігбутизвгмаг7-
ні.н і. і '(НІ), <) ісркальним (ст. 230) і символічним (ст. 195). Його
......... відбувалося, коли злочинець і потерпілий були рівними.
•І...... авілум виколов око мушкену, то він сплачував
.. 11. ніс ні дні кодування, а якщо рабу - половину його вартості
... і.м амом покарання (його вид, міра) залежали від кастової
II.і і. І III н II ІІЮДННИ.
примножувати її горя неможливістю прогодувати дітей, він законодавчо дозволяв їй «увійти у дім іншого». Хтось може вигукнути: «О Іетрога, о тогез!»[2]. Так, Хаммурапі у цій ситуації з погляду моралі виглядає не найкращим чином — чоловіка відправив на війну, можна сказати, з його волі той опинився у полоні, а дружину, рятуючи від голодної смсрті, відправляє до іншого. І все ж, на нашу думку, це більше, ніж нічого.
§ 135: «Якщо чоловік буде взятий у полон та у його домі не буде засобів до існування і тому його дружина увійде у дім іншого і народить дітей, а потім її чоловік повернеться до своєї общини, то ця жінка повинна повернутися до свого першого чоловіка; діти йдуть за їх батьками»[3].
Цей параграф допомагає жінці позбутися ностальгії за першим чоловіком. Адже якщо вона увійшла в дім нелюба, вибирати не доводилось. Але слово «повинна» захищає інтереси воїна, який повернувся. Він повинен знати, що б з ним не трапилось на війні, після повернення додому усе його залишиться за ним.
§ 144: «Якщо чоловік візьме заміж безплідну жінку, ця безплідна жінка дасть своєму чоловікові рабиню і створить таким чином дітей, а цей чоловік матиме намір взяти собі наложницю, то цього не належить дозволяти цьому чоловікові, він не може взяти наложницю»[4].
Ця настанова своєрідно вирішує питання бездітності дружини не шляхом розлучення, а тимчасовою заміною її рабинею. Більш того, не чоловік сам бере собі рабиню, а дружина йому її дає («ця безплідна жінка дасть своєму чоловікові рабиню»). Ці тонкощі у такій делікатній справі не обійдені увагою законодавця. З тексту випливає, що дружина мала давати чоловіку рабиню не для любовних утіх, а для народження дітей.