На мою думку, найбільш обґрунтованою є позиція авторів, що визнають родовим об’єктом хуліганства громадський порядок. Ця позиція базується, по-перше, на тому, що громадський порядок і суспільна моральність – поняття не тотожні і навіть не однорідні, хоча близькі і взаємообумовлені. По-друге, в дійсності ні один із злочинів, передбачених розділом ХІІ, не посягає одночасно і на громадський порядок, і на суспільну моральність.
Виходячи з особливостей безпосередніх об’єктів, ці злочини можуть бути поділені на два види:
1) злочини проти громадського порядку (групове порушення громадського порядку – ст.293 КК; масові заворушення – ст.294 КК; заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, – ст.295 КК; хуліганство – ст. 296 КК);
2) злочини проти суспільної моральності (наруга над могилою – ст.297 КК; знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці – ст.298 КК; знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду – ст.2981 КК; жорстоке поводження з тваринами – ст.299 КК; ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, – ст.300 КК; ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів – ст.301 КК; створення або утримання місць розпусти і звідництво – ст.302 КК; сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією – ст.303 КК; втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність – ст.304 КК).[18]
Таким чином, на мою думку, родовим об’єктом хуліганства слід вважати лише громадський порядок.
Для правильного застосування ст. 296 КК України треба чітко зрозуміти, що ж охоплюється поняттям «громадський порядок». Законодавець не дав з цього приводу чіткого визначення. Воно розроблене в наукових працях вчених-юристів, і існує багато різних визначень громадського порядку.
Всю сукупність визначень І.М.Даньшин розподіляє на три групи:
а) поняття громадського порядку в широкому розумінні;
б) поняття громадського порядку у вузькому розумінні;
в) тлумачення громадського порядку за допомогою інших або описання його з допомогою однієї, і до того ж не головної ознаки.[19]
Що стосується поняття громадського порядку в широкому розумінні, то тут також немає одностайності серед вчених. Так, наприклад, О.М.Горбунова розуміє під громадським порядком в широкому розумінні весь лад, всю систему громадських відносин, існуючих в суспільстві, що організовується і підтримується в державі.[20] В.І.Ткаченко вважає, що громадський порядок – це сукупність відносин, що регулюються правом, нормами і правилами співжиття.[21] М.Л.Наклович висловлює думку, що під громадським порядком в широкому розумінні потрібно розуміти врегульовану юридичними нормами і правилами співжиття сукупність громадських відносин, що склалися в державі і ставлять своєю метою подальший розвиток і укріплення цих відносин.[22] Висловлюються й інші визначення. Але їх аналіз зводиться, в загальному, до того, що прихильники погляду на громадський порядок у широкому розумінні вважають, що він складається при здійсненні не тільки правових норм, але й інших правил поведінки – правил співжиття, норм моралі і т.п.
Визначення громадського порядку у широкому розумінні є неконкретним. І.М.Даньшин вважає, що у широкому розумінні поняття громадського порядку носить надто загальний характер, з нього не видно, які ж сторони суспільного життя, який порядок відносин між людьми потрібно захищати. Більш вузьке розуміння громадського порядку має певні теоретичні переваги, бо дозволяє виокремити окремі елементи, сторони громадського порядку, які в своїй сукупності дають можливість визначити коло суспільних відносин, які його складають.[23]
Визначення громадського порядку у вузькому розумінні вчені також трактують по-різному. Так, наприклад, О.М.Горбунова розуміє під ним відносини, що створюють в державі стан спокою і безпеки, складають систему вольових суспільних відносин, сукупність яких можна назвати громадським порядком у вузькому змісті слова.[24] М.Єфремов говорить про громадський порядок як про систему взаємовідносин, які встановились в суспільстві між громадянами, що регламентується не лише нормами права, але й нормами моралі, і які забезпечують здійснення державними і громадськими організаціями та всіма громадянами своїх прав, захист їх законних інтересів і виконання ними своїх обов’язків. Але, частіше за все, криміналісти під громадським порядком у вузькому значенні розуміють врегульовану юридичними нормами і правилами співжиття сукупність лише тих суспільних відносин, які мають забезпечувати нормальне функціонування державних і громадських установ, підприємств і організацій, цілісність майна громадян, безпеку, честь і гідність людей, а також нормальні умови для їх роботи, побуту і відпочинку. І це визначення, на мій погляд, найбільш правильне.
Загалом, для з’ясування поняття «громадський порядок» слід з’ясувати значення термінів «громадський» та «порядок», які його утворюють.
Під порядком розуміють:
1) стан урегульованості суспільних відносин нормами права, моралі, звичаями, правилами співжиття, нормами громадських організацій. Таким чином, упорядкованість суспільних відносин означає їх закріплення правовими та іншими нормами;
2) результат дотримання членами суспільства встановлених правил і норм поведінки.
Громадський – це той, який стосується невизначеної кількості осіб, всіх членів суспільства. Тобто, громадський порядок – це наявність відповідних правил і норм поведінки, які поширюються на всіх членів суспільства та результат їх дотримання. Такі правила і норми поведінки є загальновизнаними та загальноприйнятими. Громадський порядок встановлюється з метою досягнення інтересів всього суспільства, задоволення спільних потреб в створенні обстановки спокою і безпеки, нормального ритму праці, стосунків між людьми, виховання підростаючого покоління в дусі моральних засад, прийнятних для суспільства, умов для відпочинку та задоволення побутових потреб. Громадський порядок передбачає насамперед повагу до законних прав та інтересів інших осіб, недопущення задоволення своїх інтересів на шкоду іншим людям, державі, суспільству.
Таким чином, громадський порядок як родовий об’єкт відповідних злочинів – це сукупність охоронюваних нормами кримінального права суспільних відносин, спрямованих на забезпечення спокійних умов праці, іншої суспільно корисної діяльності, відпочинку і побуту людей, громадської моралі, викорінення паразитизму.[25]
Що стосується безпосереднього об’єкта, то це – комплекс суспільних відносин чи певне соціальне благо, на які безпосередньо посягає той чи інший конкретний злочин. Як родовий об’єкт є частиною загального, так і безпосередній – частина родового об’єкта.
У кримінальному праві виокремлюють основний та додатковий безпосередні об’єкти. Основний безпосередній об’єкт – це об’єкт, проти якого головним чином, насамперед спрямовано злочин, а додатковий – це об’єкт, шкода якому спричинюється у зв’язку з посяганням на основний. Безпосередній додатковий об’єкт може бути обов’язковим та факультативним: в останньому випадку шкода або загроза для такого (факультативного) об’єкта за конкретних обставин вчинення злочину може виникнути, а може і не виникнути.[26]
Встановлення безпосереднього об’єкта при кваліфікації злочину є обов’язковим. По ньому проводиться розмежування подібних складів злочинів.
В правовій літературі існують різні точки зору на те, що вважати безпосереднім об’єктом хуліганства. Так, наприклад, В.І.Ткаченко, П.І.Гришаєв, Б.В.Здравомислов вважають, що безпосереднім об’єктом хуліганства завжди є громадський порядок.[27] На думку інших вчених, безпосереднім об’єктом хуліганства, крім громадського порядку, слід визнати також правила співжиття (О.А.Герцензон),[28] громадську безпеку (Н.Ф.Кузнєцова)[29] та інше.
Більшість вчених-юристів все ж таки вважають основним безпосереднім об’єктом хуліганства громадський порядок, тобто комплекс суспільних відносин, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, нормальний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті й у побуті.[30] І, на мій погляд, це є вірне твердження, так як важко уявити громадський порядок, який би не опирався на суворе дотримання правил поведінки в суспільному житті.
Тому, на мою думку, основним безпосереднім об’єктом хуліганства слід вважати громадський порядок. Дане твердження опирається також і на диспозицію частини 1 статті 296 КК України, з тексту якої видно, що хуліганство – «грубе порушення громадського порядку».