Таким чином, аналізуючи вищенаведені листи, ми приходимо до висновку, що життя та діяльність переселених чехів на Волинь вплинули не лише на національно – культурні традиції, а й на громадську і суспільну діяльність даного регіону. Також вони зуміли зробити вагомий внесок в окремі галузі промисловості і сільського господарства.[41]
Розділ 3. Чехи в другій половині ХХ ст.. в Україні
Масові репресії, процеси зросійщення, що охопили Україну, значно загальмували розвиток чеського шкільництва. Наступна хвиля репатріації чехів була викликана Другою світовою війною. Так, у складі Чехословацької окремої бригади були й мешканці України чеського походження, котрі, дійшовши до своєї батьківщини, там і залишилися. У повоєнний час чеські навчальні заклади на території України вже не існували, лише у двох університетах — Київському та Львівському діяли кафедри слов’янської філології, які забезпечували підготовку фахівців-славістів. І, нарешті, третя хвиля репатріації чехів була зумовлена Чорнобильською аварією 1986 р., коли частина сіл Житомирщини, зокрема Мала Зубівщина та Малинівка Малинського районів опинилися в зоні підвищеної радіації. Останнім часом можливості для культурно-освітнього розвитку чехів в Україні збільшуються. Якщо на початок 1993/94 навчального року у загальноосвітніх навчально-виховних закладах України чеську мову факультативно вивчали 27 учнів, то на початок 1994/95 навчального року—вже 129 учнів. Етнокультурні інтереси чехів в Україні представляють всеукраїнське і регіональні національно-культурні товариства, що тепер активно діють у Львівській, Волинській, Закарпатській, Рівненській та Одеській областях.
За переписом населення на 12 січня 1989 р. в Україні налічувалось 9122 чехи. У 1959, 1970 і 1979 роках їх чисельність відповідно була 14539 осіб, 12073 особи і 10589 осіб. Отже, в 1989 році проти 1959 року їх кількість істотно зменшилась з різних причин (на 5417 осіб). Виявляється чітка тенденція до зменшення кількості чехів у нашій країні (майже в 1,6 раза). Одним з чинників зменшення кількості чехів в Україні після Другої світової війни є їх репатріація до Чехії з нашої держави за угодою від 1946 року між колишніми Чехословаччиною і Радянським Союзом. Безумовно, має місце і прцес асиміляції чехів.
Чехи нині в Україні є здебільшого міським населенням, хоча ще в 1959 році переважало сільське населення (таб.1).
Чехи проживають у різних частинах України. Найбільша їх кількість є в Житомирській області. На 12 січня 1989 року численність чехів тут становила 1835 осіб, або 20,1 % від сумарної їх кількості у всій Україні. В 1970 році їх було 2343 особи, у 1979 – 2237 осіб, тобто за три наведені роки має місце неухильне зменшення. У 1989 році число чехів проти 1970 скоротилось на 508 осіб, або в 1,3 раза. Їх частка в населенні Житомирщини дорівнює 0,1%. На етнічній карті вони позначені на північному сході області поблизу м. Малин , в якому активно діє Чеське культурно-освітнє товариство «Малинівське».[42]
За останнім переписом населення 1989 року, у Вінницькій області було лише 612 чехів ( 0,035 % до всього її населення). Вони мешкають на півночі її області.[43]
Таблиця 1
Розподіл чехів України між міськими і сільськими поселеннями
В 1959 – 1989 роках, (в %)
| Поселення | 1959 р. | 1970 р. | 1979 р. | 1989р. |
| Міське Сільське | 45,1 54,9 | 52,6 47,4 | 57,4 42,6 | 63,2 36,8 |
Певний інтерес представляє мовна ситуація серед українських чехів ( табл..2).
Таблиця 2
Розподіл українських чехів за мовою в 1959 і 1989 роках
| Роки | Чисельність, осіб | З них уважають рідною мову свого етносу |
| 1959 1989 | 14539 9122 | 7721 – 53,1% 3237 – 35,5% |
За оцінкою чеха Євгена Топінки, жителя м. Львова, голови суспільно-культурного товариства « Чеська бесіда» з 1996 року у Львівській області живе близько 500 осіб чеського етносу, у тому числі у Львові десь 250 осіб. Назване товариство засноване у 1867 році. У 1939 році воно припинило своє існування , а в1990 році відродилось. Товариство досить активне. Організовує вечори і концерти, виставки , конференції, зустрічі з українськими митцями, вченими, туристами тощо. Членами « Чеської бесіди» опублікована цікава праця «Чехи в Галичині». У ній йде мова і про президента Чеської Республіки Вацлава Гавела, який кілька разів перебував у Львові , зустрічався з членами Товариства, є його почесним членом.[44]
На сучасній етнічній карті північної половини Автономної Республіки Крим у місцях компактного проживання чехів є аж два картографічні знаки. З середини 80-х рр.. ХХ ст. в суспільстві почався процес, пов'язаний з активізацією загального інтересу різних народів у вивченні своєї історії, культури, побуту, традицій, з підвищеним інтересом до відродження в різних формах своєї самобутності. 20 лютого 1993 р. в Сімферополі відбулися збори, на якому було прийнято рішення про організацію чеського суспільства. У цьому ж році йому було надано республіканський статус - Кримське культурно-просвітницьке товариство «Влтава». Воно об'єднує 13 регіональних осередків в місцях компактного проживання чехів в таких містах, як Джанкой, Євпаторія, Керч, Красноперекопськ, Сімферополь, Севастополь, Феодосія, Ялта, смт. Красногвардійське, с. Лобанове (с. Богемка) Джанкойського р-ну та с. Братське Первомайського р-ну.
Товариство чехів «Влтава» входить у Всеукраїнську Раду чехів на правах колективного члена.За даними перепису населення 1989 р., у Криму проживає 1020 чехів.При товаристві організовані фольклорні музичні ансамблі в с. Лобанове та Олександрівка, а також ансамбль ім. Божени Нємцової в Сімферополі. У цих регіонах діють чеські недільні школи з вивчення рідної мови. Товариством щорічно проводяться свята чеської культури, традиційним стало проведення свят св. Мікулаша та збору врожаю.
Незначна кількість осіб чеської меншини проживає також у Волинській, Рівненській , Тернопільській, Закарпатській, Одеській, Запорізький, Миколаївський та інших областях України. Підтримкою і розвитком культурної самобутності чеського етносу в Україні займаються загальноукраїнське і регіональні товариства Львівської, Житомирської, Волинської , Рівненської, Закарпатської, Одеської та інших областей нашої країни. В Україні у місцях компактного проживання чехів працюють групи з факультативного вивчення чеської мови.
Чехи, які мешкають на нашій території, внесли істотний вклад у розвиток економіки, культури , науки України.Нині толерантне ставлення до чехів ґрунтується на ст..11 Конституції України, де зазначено , що держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх національних меншин держави.[45] Представники чеської національної меншини вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством , і реалізують їх безпосередньо , а також через державні органи місцевого самоврядування та громадські об’єднання. Держава створює необхідні умови для участі чеського населення у культурного, соціальному, економічному житті країни та у державних справах.В національних чеських селах в Україні компактно проживає три тисячі чехів ( Мала Зубівщина, Малинівка та Пухів на Житомирщині;Миколаївка на Вінничині; Новгородківка на Запоріжжі ; Богемка на Миколаївщини ; Весєлинівка Мала Олександрівка , Ново- Самарка на Одещині). В побуті зберігаються чеська мова, звичаї, обряди.Вже кілька років працюють товариства «Голендерські чехи» в с.Миколаївка Вінницької обл.., «Чехоград» ( с.Богемка) , «Матіце волинська» (м. Луцьк), «Волинські чехи» ( м.Житомир), «Чеська бесіда» ( м.Одеса), « Вишеград» (м.Київ). Головними умовами свого національно – культурного відродження товариства вважають збереження мови, розвиток національної освіти, відкриття шкіл з чеською мовою навчання у місцях компактного проживання, видання чеської газети, підготовку вчителів.У Львівському університеті готують фахівців чеської мови і літератури.
Чеськими національно-культурного відродження товариства проводяться різноманітні культурно - мистецькі заходи, зокрема свята й фестивалі чеської культури , фольклорно-етнографічні свята, створено 3 чеські художні самодіяльні колективи. [46]
[1] Ян Длугош. Грюнвальдская битва. М.: Изд. АН СССР, 1962. ( переиздание - СПб.: Наука, 2007 ).
[2] Острой О.С. Чешская и словацкая культура XVII и начала XVIII в. // История Чехословакии, Т. 1. М., 1956. С. 318.
[3] Житник В,К. Чехи України // Відродження. – 1994. - № 10 , 11. – с.62-66.
[4] Auerhan J. Ceske osady na Volyni, na Krymu a na Kavkaze/ - Praha: A. Hajn, 1920. - 66 s.
[5] Етнічні спільноти України : Довідник. – Київ: Видавництво Фенікс, 2001. – 252с.
[6] Лутай М.Є. Чехи на Житомирщини : історія і сьогодення – Житомир : Вид-во ЖДУ ім..І.Франка, 2008. – с.3-6.
[7] «Традиції та звичаї українців» т.1 «Зима» т.2 «Літо»(автори та упорядники Квасниця І.Ю., Квасниця А.В.)-920 стор.
[8] Лутай М.Є. Чехи на Житомирщини : історія і сьогодення – Житомир : Вид-во ЖДУ ім..І.Франка, 2008. – с.6.
[9] До вивчення нацменшин Волині // Вітчизна. — 1994. — № 3-4 — С.,111;
[10] Наулко В.І. Хто і відколи живе в Україні - К., 1998. — С., 61С.
[11] Заславський І. В. Волинські Чехи: маловідомі сторінки історії, чеські меншини за кордоном // Вітчизна.— 1998.— №9-10 — С.,148;
[12] Луцький Ю.В. Чехи на Україні (1917-1933) // Вітчизна. — 1994. — № 3-4 — С. 122.