Петро Дужий "Роман Шухевич – політик, воїн, громадянин".
У книжці відомого ветерана національно-визвольної боротьби 40-50рр., члена Проводу ОУН Петра Дужого описано епізоди Українського Опору часів Другої Світової війни, діяльність Дружин Українських Націоналістів, УПА та її Головного командира Романа Шухевича – генерала Тараса Чупринки. Спогади почесного громадянина Львова Петра Дужого є цінними насамперед тому, що він був особисто знайомий з багатьма провідними діячами визвольного руху та українського суспільного життя загалом: Зеноном Косаком, Іваном Климівим – "Легендою", Миколою Лемиком, Романом Шухевичем, Катериною Зарицькою, Патріархом Йосипом Сліпим, Василем Куком-"Лемешем", Дмитром Маївським –"Тарасом", Миколою Арсеничем, Олексою Гасиним, Осипом Дяковим-"Горновим", Дмитром Донцовим, Миколою Лебедем, Іваном Кедриним-Рудницьким, Миколою Климишиним та багатьма іншими. Спогади будуть корисні читачам, які цікавляться суспільною атмосферою західноукраїнських земель 30-50 рр. та маловідомими фактами визвольної боротьби.
Крім цього видані:
"Повстанський записник" М. Данилюка (Блакитного)
Статті "... За волю України", "І наша частка в перемозі"
"Історія УПА" Ю.Киричука
М. Лебедя "УПА: Українська Повстанська Армія: її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу"
Б.Мака (Михальчука) " Василь Сидор і справа його життя", "Юнацька чота"
В.Макара "Бойові друзі"
М.Малецького "Без ілюзій: Коментарі"
Матеріали наукової конференції всеукраїнського братства вояків УПА.
С.Мединського "Дивізійними степами"
П. Мірчука "Українська повстанська армія 1942-1952"
"Не забудеться, не проститься..."
"Останній сталінський удар"
"Пам’ятник слави УПА"
П.Полтави "Хто такі бандерівці та за що вони борються"
"Про пам’ятне видання з нагоди 50-ліття створення дивізії "Галичина"
"Регенсбург: Статті-спогади-документи"
В.Северина "Їм дзвони не громи"
Л. Стеткевича "Як з Бережан до Кадри"
Д.Чайковського "Московські вбивці Бандери перед судом"
Я.Шумелда "Похід ОУН на схід"
В. Щеглюка " Як роса на сонці"
Журнал "Сучасність" (статті С. Кульчицького, Б.Червака, С.Грабовського, В.Скуратівського, В.Коваля розкривають історію діяльності ОУН-УПА, вміщують нотатки до проблеми УПА та інше).
Я вважаю, що це ще не вся література про Українську Повстанську Армію, бо про її подвиги можна писати і писати...
ІІ. Документальне підтвердження подаю далі.
1. Повідомлення про загибель Шефа Головного Військового Штабу УПА Олекси Гасина – полковника "Лицаря" (документ з Архіву громадських організацій України):[14]
"Секретарю ЦК КП(б)У товаришу Хрущову М.С.
Повідомлення про ліквідацію військового референта центрального проводу ОУН Гасина Олексія Івановича, псевдо "Лицар", він же "Олекса" і "Іван Чорнота".
Оперативною групою МВС УРСР у січні 1947 р. агентурним шляхом було встановлено, що в районі сіл Конюхів і Жулин Стрийського району Дрогобицької області переховується військовий референт центрального проводу ОУН – Гасин Олексій Іванович, псевдонім "Лицар", він же "Олекса" і "Іван Чорнота".
На підставі відомостей, що надійшли у МВС УРСР, був опрацьований план проведення чекістсько-військової операції з метою захоплення або ліквідації "Лицаря".
В одному з бандитів, що були вбиті 20 січня цього року розвідувально-пошуковою групою, яка діяла по зовнішньому кільцю району операцій, побіля села Лани-Соколівські Стрийського району Дрогобицької області особистими зв’язковими "Лицаря": Мельником Іваном, Мельник Анною, Чуплякевичем Євстафієм впізнаний Гасин Олексій Іванович за псевдом "Лицар", він же "Олекса" і "Іван Чорнота"...
Труп "Лицаря" був доставлений в УМВС по Львівській області, де додатково був упізнаний колишнім членом центрального проводу ОУН "Сергієм" – М.Степаняком, який знав "Лицаря" зі спільної праці в центральному проводі ОУН в 1941-1942 році.
Міністр Внутрішніх справ УРСР
Генерал-лейтенант Строкач
25.1.47
(прийняв по ВЧ капітан Пушкін)"
2. За що бореться УПА[15]
Політична боротьба українського народу за Українську Державу ввійшла в повну фазу. На це склалися ріст внутрішньої сили українського народу і зовнішня політична обстановка. Виявом цієї організованої боротьби є Українська Повстанча Армія (УПА).
УПА, обороняючи український народ перед терором окупантів, творить збройну силу, яка закріпить здобутки Української Національної Революції, та, перетворившись в Українську Народну Армію, стане на захист УССД перед зовнішніми ворогами.
УПА – це збройна сила українського народу, боротися в рядах УПА – це почесний обов’язок кожного громадянина України.
УПА бореться:
· За самостійну Соборну Українську Державу на українській землі.
· За новий справедливий лад і порядок в Україні без панів, поміщиків, капіталістів та більшовицький комісарів.
· За новий справедливий міжнародний лад і порядок в світі, побудований на пошануванні прав кожного народу та його незалежний всесторонній розвиток у власних державних формах.
· Проти німецького та московського імперіялістичних наїзників, що змагають до поневолення та знищення українського народу.
· Проти імперіялізмів, як джерела воїн і поневолення народів.
Більшовицьких парашутистів УПА вважає за передовий загін московських імперіалістів і поборює нарівні з німецькими грабунковими бандитами.
Українська Повстанча Армія
(Підпільна газета "Вісті": огляд воєнно-політичних подій) р.І, ч.І грудень 1943р.
3. З архівної слідчої справи 11-30853 в УСБУ по Львівській області.
З анкети арештованого
Голяш Григорій Іванович народився 1910 р. у с. Вишки Козівського району Тернопільської області. Проживає на нелегальному положенні у Львові. Українець. Без паспорта. Громадянин СРСР, безпартійний, з селян.
Батьки: мати – Голяш Тетяна Семенівна, 62 р.н. Дружина – Гулай Марія Андріївна, 1918 р. нар., живе у Таджицькій РСР.
Зріст середній, фігура середня, плечі горизонтальні, шия коротка. Волосся темно русяве з сивиною, очі сірі, лице овальне, чоло високе скошене, брови дуговидні, рот малий, губи тонкі, підборіддя пряме, вуха овальні, має два вогнепальні наскрізні поранення в області грудей. На лівій повіці мала бородавка.
Арештований 5.05.1950 р. із санкції прокурора внутр. військ МДБ за відношенням 2 к. п/с УМДБ Львівської області.
Анкета заповнена в слідчому відділі УМДБ області, місто Львів.
Акт
16.06.1950 р. Львів
Мною, фельдшером ВТ Львівської обл. Лейтенантом медслужби Ляхович Р.Л., у присутності чергового внутрішньої тюрми УМДБ Львівської області мол. Лейтенанта Дерябіна і слідчого слідгрупи МДБ УРСР майора Декаль складений акт у тому, що о 4 год. 50 хв. ранку з кабінету 70 з/к №33 вискочив у вікно і смерть наступила миттєво.
З реабілітаційного висновку
Голяш Г.І. звинувачувався в тому, що був членом ОУН з 1923р. як активний член, у 1941р. був призначений військовим референтом Тернопільського обласного проводу ОУН. У 1945 р. особистим розпорядженням Шухевича Романа був направлений до Львова із спеціальним завданням, 22.06.50 р. постановою слід відділу УВДБ Львівської обл. за ст. 4 Карно-процесуального кодексу УРСР справа припинена.
Багато горя від Радянської влади зазнала й українська жінка супутниця Григорія Голяша. У Львові зберігається архівно-слідча справа № П-31907, в якій повідомляється, що Марія Андріївна Гулай народилася у Львові в 1918 році, лікар, проживає на вулиці Мариупільській, 22/1. 21 лютого 1940 року була заарештована НКВС, звинувачувалась по статтях 54-10 та 54-11, звільнена з-під варти 26 червня 1941 року.[16]
4. [Наказ військам УПА в справі зберігання військових таємниць]
НАКАЗ Ч.10.
ВСІМ ПОВСТАНЦЯМ І КОМАНДИРАМ УПА
Дається спостерегти, що багато повстанців, командирів, функційних не придержуються військової тайни. Немає у тих людей границь в говорінні. Говорять з кожним про все, що треба й не треба. Через це багато справ, що повинні бути укриті строгою тайною, виходять на верх. Це відноситься і до військових команд, осередків і штабів. А ворог тільки підслуховує це все. І дивно нам нераз, що ворог вдаряє по нас там, де ми найменше сподіваємось удару. Тоді шукаємо поміж нами агентів ворога.
Ми самі через нашу необережність, безграничну говірливість, непанування над собою, самохвальбу, легковірність (вірим всім, бо це українці) зраджуємо строгі військові тайни. Самі підсвідомо робимо ворогові послугу. Самі себе руйнуємо.
В штабах лежать для всіх доступні воєнні документи. Розкинені записки, що разом зі сміттям викидається на смітник. У військових частинах майже не працюється над виробленням у війська почуття задержання військової тайни. Мало працюють над тим командирі, так як рівно ж і їх виховники.
НАКАЗУЮ:
1) Завести строгу групову конспірацію. Про всі справи характеру таємного говорити тільки з тими, до кого вони належать. Пам’ятати також і про це, що "стіни вуха мають".
2) На писані воєнні речі построїти тайні скритки. Хай кожен не заглядає до речей, що до нього не належать.
3) Всі приміщення команд і штабів мусять бути строго конспіровані, а принайменше не впускати до їх приміщення кожного, першого ліпшого чоловіка, військового чи цивільного, мовляв, "це українець. Певний".
4) Всі штабні карти, звіти, кореспонденція мусить бути хоронена перед людьми, що в штабах не працюють. Всі використані записки, калька тощо, мусять бути старанно попалені.