Агроперетворені рунти солонцевих комплексів сухого степу України (стр. 10 из 37)

На знижених ділянках Присивасько-Причорноморської смуги з глибиною підґрунтових вод 1-1,5 м та в подах каштанової підзони, поширені каштаново-лучні солонцюваті засолені ґрунти у комплексі з солонцями каштаново-лучними солончаковими. Їх профіль чітко диференційований на елювіальний та ілювіальний горизонти. Верхня частина профілю каштаново-лучних солонцюватих ґрунтів зазвичай не засолена, кількість солей у 0-30 см шарі становить 0,01-0,05 %, глибше збільшується до 0,2-0,3 %, та 0,3-0,4 % у породі. Вміст обмінного натрію в солонцевому горизонті становить 5-10 % від суми обмінних катіонів. У солонцях каштанових кількість солей коливається від 0,1-0,2 % у верхній частині до 1,5-2,5 % у материнській породі. Кількість обмінного натрію в солонцевому горизонті становить 12-26 % від суми обмінних катіонів. Вміст гумусу в ґрунтах цього типу коливається в межах 1,7-2,6 % залежно від гранулометричного складу [101,196,198].

У подах Присивасько-Причорноморської смуги розповсюджені дерново-глейові солончаки у межах залягання підґрунтових вод 0,5-1 м. Характерною особливістю таких ґрунтів є наявність значної кількості солей у верхньому шарі профілю (1,0-2,5 %) при цьому другий максимум солей, як правило, залягає на глибині 25-35 см. У складі солей переважають хлориди та сульфати натрію, що є віддзеркаленням якісного складу підґрунтових вод [53,101,196,198].

На морських низьких узбережжях і островах затоки Сиваш, у днищах подів з низьким рівнем (0,2-1 м) сильно мінералізованих (до 30-40 г/л) вод, а також на мілководді, де поверхневі води випаровуються в теплий період року фрагментарно поширені глейові солончаки. Вони характеризуються слабкою диференціацією профілю на генетичні горизонти. Верхній шар цих ґрунтів являє собою сольову кірку або пухкий сольовий шар темно-сірого кольору, концентрація солей у поверхневому горизонті коливається від 3-8 до 15-25 %, униз по профілю зменшується до 1-3 %. Склад солей хлоридно-сульфатний магнієво-натрієвий [101,196,198].

Природний потенціал ґрунтів досліджуваного регіону коливається від 100 до 200 т/га гумусу [195], однак цей, відносно значний потенціал реалізується не повною мірою через нестачу вологи, позаяк ґрунти розміщені в посушливій зоні, несприятливими фізико-хімічними, водно-фізичними та агрохімічними властивостями. Застосування меліоративних заходів для підвищення родючості цих ґрунтів обумовлюють існування відмінних від природних умов закономірностей ґрунтових процесів, які потребують спеціального вивчення.

Морфологічна характеристика профілів досліджуваних ґрунтів представлена у розділі 4.1.

РОЗДІЛ 4. ЗАКОНОМІРНОСТІ ЗМІН ВЛАСТИВОСТЕЙ АГРОПЕРЕТВОРЕНИХ ГРУНТІВ СОЛОНЦЕВИХ КОМПЛЕКСІВ

4.1 Морфологічна будова профілю

Морфологічні ознаки, профіль ґрунту є стійкою зовнішньою характеристикою і відображають найважливіші його властивості, особливості походження та розвитку [158,159]. Залучення ґрунтів до сільськогосподарського використання зумовлює низку перетворень у ґрунтовій товщі, що в певній мірі діагностуються при морфолого-генетичному їх аналізі. Перш за все ці зміни проявляються у трансформації верхньої частини профілю внаслідок утворення орного шару, який для окультурених ґрунтів, при збереженні зонального обличчя профілю, набуває значення нового самостійного генетичного горизонту, що багато в чому визначає рівень ґрунтової родючості, напрямок та інтенсивність ґрунтотворного процесу [159].

У природному стані солонцеві ґрунти характеризуються різкою диференціацією ґрунтового профілю на елювіальний та ілювіальний горизонти. Вивчення морфологічної будови профілю солонцевих ґрунтів, що протягом тривалого періоду використовуються у ріллі, показало, що систематичне застосування звичайного обробітку призводить до зменшення товщини типоутворюючого ілювіального горизонту (Ih) на 5-10 см внаслідок приорювання та перемішування його з верхніми горизонтами. Таким чином, у солонцях розораних три верхніх горизонти (НЕ, Eh і Ih) за їх товщини 25-35 см змішані. Нижче орного шару та частково збереженого ілювіального горизонту залягають верхній (Нpk) і нижній (Рk(h)) перехідні горизонти та ґрунтотворна порода. У цьому результати наших досліджень узгоджуються з результатами досліджень М. І. Полупана, В.Д.Мухи, І.М.Любімової та інших [5,131,159,196]. Таким чином, цілинний солонцевий профіль навіть після звичайної оранки значно змінюється, і якщо зберігається як власне солонцевий, то лише в частині солонців за умови, коли глибина оранки не перевищує глибину залягання солонцевого горизонту [196].

Про будову профілю солонцю каштанового, залученого до сільськогосподарського використання можна судити з опису розрізу, закладеного нами у 2003 році на варіанті №1 довготривалого стаціонарного досліду С.П.Семенової-Забродіної на території Генічеської дослідної станції (рис.4.1 а).

НЕі 0-25(30)cм	Гумусово-елювіальний, з домішками ілювію, орний, світло-сірий, ущільнений, пилувато-грудкуватий, грудки легко розділяються на листувато-шаруваті окремості, сухий, пронизаний корінням, перехід ясний.
НІ 30-35(40)см	Гумусово-ілювіальний, темно-сірий, щільний, сирий, стовпчасто-призмоподібний, тріщинуватий, розламується на призмоподібні окремості, глянець відсутній, перехід поступовий.
hpk 40-55см	Перехідний, неоднорідний за забарвленням, темно-сірий з буруватим відтінком плями мозаїчно змінюються на бурувато-палеві з коричневими затіканнями гумусу. Скипання від 10 % НСl суцільне, бурхливе, білозірка з 45-50 см, перехід помітний.
Рk 55-90см	Лес, палево-бурий, однорідний за забарвленням, пористий, без помітних виділень карбонатів, скипання від 10 % НСl суцільне, бурхливе.

Згідно загальноприйнятої системи діагностики грунтів [104,194] досліджуваний ґрунт ідентифіковано як солонець каштановий глибокий глибокосолончакуватий легкоглинистий на лесі.

Морфологічну будову профілю темно-каштанового солонцюватого ґрунту, зрошуваного протягом 40 років водами першого класу розкрито в описі розрізу, закладеного нами у 2003 році на варіанті №1 довготривалого стаціонарного досліду у СТОВ „Воїнське”. Скипання від 10% соляної кислоти з 37 см, новоутворення карбонатів у формі білозірки з 65 см (рис.4.2 а)

а - неплантажований

б - плантажований

Рис. 4.1. Будова профілю солонцю каштанового глибокого глибокосолончакуватого легкоглинистого на лесі


а - неплантажований		б - плантажований

Рис. 4.2. Будова профілю темно-каштанового слабосолонцюватого легкоглинистиго ґрунту на лесі

НЕі 0-25 (30) cм	Гумусово-елювіальний, з домішками ілювію, орний, темно-сірий з каштановим відтінком, ущільнений, грудкувато-брилистий, з домішками невеликої кількості грудочок ілювію, сухий, пронизаний корінням, перехід ясний.
НІ 30-40 (45)см	Гумусово-ілювіальний темно-сірий, щільний, сирий, стовпчасто-призмоподібний, тріщинуватий, розламується на призмоподібні окремості, глянець відсутній, перехід поступовий.
Нpk 40 (45)-55 см	Верхній перехідний горизонт, темно-сірий з буруватим відтінком, грудкувато-зернисто-горіхуватий, ущільнений, наявні коричневі плями затікання гумусу, перехід чіткий.
Рk(h) 55-75 см	Нижній перехідний горизонт, бурувато-будно-палевий з сірими плямами і затіканнями, горіхувато-грудкуватий, помітно ущільнений. Скипання від 10 % НСl суцільне, бурхливе, рясна білозірка, перехід у Pk з „язиками затікань”.
Pk з 75 см	Лес, бурувато-палевий, однорідний за забарвленням з незначними лінзами гіпсу.

Згідно загальноприйнятої системи діагностики грунтів [104,194] досліджуваний грунт ідентифіковано як темно-каштановий слабосолонцюватий важкосуглинковий на лесі.

Меліоративна плантажна оранка призводить до більш значних трансформацій морфологічної будови профілю [95,131,201]. В результаті механічного руйнування щільного солонцевого горизонту, перемішування елювіального, ілювіального та перехідного горизонтів, залучення до орного шару карбонатів кальцію з нижніх горизонтів, профіль солонцевих ґрунтів набуває докорінних змін.

Помітний вплив на меліорований шар виявляє щорічний обробіток ґрунту у після меліоративний період. В результаті відбувається рівномірний розподіл карбонатів кальцію в межах орного шару, про що свідчить суцільне скипання від 10 % соляної кислоти. Проведеними дослідженнями встановлено, що у довготривалій післядії (30-50 років) в плантажованих ґрунтах обособлюється окультурений орний шар, який стає під впливом постійного звичайного обробітку однорідним за структурою і забарвленням. Нижче залягає підорний шар (30-40 см), теж однорідний, але декілька ущільнений порівняно з орним, у профілі не спостерігається ілювіювання мулистих фракцій і формування солонцевих горизонтів. Глибше залягає агроперетворений („турбурований” за визначенням І. М. Любімової, Е.О. Корнблюма та ін. [112,135]) шар (40-60 см), який складається із набору часток, що відрізняються одна від одної складом і розміром фрагментів вихідних генетичних горизонтів. Нижче знаходяться карбонатні горизонти, які не були залучені до обробітку і мають природну будову [26,28,29,54].