Умови, юридичні наслідки, а також порядок введення надзвичайного стану визначаються законом.
Голова Ради Міністрів інформує Президента про основні проблеми, які стосуються діяльності Ради Міністрів. Цим самим відбувається підзвітність уряду Президенту. Крім того, з питань, які мають особливе значення для держави, Президент може скликати засідання Ради Міністрів та головувати на них.
Президент може звертатися з посланням до Сейму або до Сенату. Послання не підлягає обговоренню. [7]
Президент підписує закон і розпоряджається про його негайне обнародування, якщо Сенат повідомив про відсутність заперечень по закону або не вніс в установлені строки пропозиції про зміну або відхилення закону, а також якщо Сейм прийняв внесені Сенатом пропозиції або відхилив їх. Президент може відмовити у підписанні закону і з мотивованим обґрунтуванням передати його на повторний розгляд Сейму. Це право президент може реалізувати протягом місяця з моменту подання закону на підпис. У той же термін він може звернутися в Конституційний трибунал для підтвердження конституційності закону. Після повторного прийняття Сеймом закону абсолютною більшістю голосів у присутності не менше половини загальної кількості депутатів Президент підписує його.[8]
Крім того, Президент володіє певними повноваженнями щодо парламенту у відношенні призначення дати виборів до Сейму. Так згідно з Законом “Про вибори до Сейму” від 3 липня 1991 року Президент республіки Польща призначає вибори не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення роботи Сейму.
Конституція надала Президенту право розпуску Сейму, що означає і одночасне закінчення повноважень Сенату. Президент приймає таке рішення після з’ясування думки маршала Сейму і маршала Сенату за наявності таких підстав: Сейм протягом 3 місяців не сформував уряд, не прийняв національний соціально-економічний план або бюджетний закон чи прийняв закон або постанову, що роблять неможливим здіснення певних повноважень Президента.
У випадку появи указу президента про розпуск Сейму не пізніше ніж через 7 днів з дня видання указу має бути оголошений день виборів у новий Сейм.
Президент звертається до Сейму з пропозицією призначити або відкликати Голову Національного банку Польщі.
Президент надає польське громадянство та позбавляє польського громадянства.
На Президента покладаються також повноваження щодо призначення суддів за пропозицією Загальнопольської судової ради.
На виконання законів і на підставі наданих ними повноважень Президент видає розпорядження та постанови, що є формами реагування Президента на ті суспільні відносини, які потребують свого правового врегулювання на даний момент з боку Президента.
Розділ ІІІ. Норми які видає президент Польщі
Правові акти Президента вважаються дійсними за наявності контрасигнації Голови Ради Міністрів або відповідного міністра, який подає справу Президентові. В цьому положенні ми можемо простежити закладений в ньому механізм взаємодії Президента та уряду, що дістає свій вияв у необхідності обов’язкового погодження (контрасигнації) з боку уряду видаваних Президентом актів.
Проте, тут слід відмітити, що Президенту притаманна можливість видання таких нормативних актів, які не потребують обов’язкової згоди (контрасигнації) уряду в особі Голови Ради Міністрів чи відповідного міністра.
До таких повноважень ст. 47 Конституції Польщі відносить наступні:
1) скликання першого засідання новообраних Сейму та Сенату;
2) розпуск Сейму;
3) призначення виборів до Сейму та Сенату;
4) законодавча ініціатива;
5) підписання та відмова у підписанні закону або розпорядження, яке має силу закону;
6) звернення до Конституційного Трибуналу з пропозицією дати висновок щодо відповідності закону чи розпорядження, яке має силу закону; Конституції;
7) призначення Голови Ради Міністрів та призначення повного складу Ради Міністрів;
8) прийняття відставки Ради Міністрів та доручення їй виконання обов'язків;
9) скликання засідань Ради Міністрів;
10) попередня пропозиція про притягнення до конституційної відповідальності перед Державним Трибуналом;
11) подання пропозицій щодо здійснення контролю Верховною палатою контролю;
12) призначення та відкликання Голови Головного адміністративного суду та голів Верховного Суду;
Президент може призначити державник міністрів для того, щоб вони представляли його у справах, пов'язаних із здійсненням його повноважень.
При президенті створюються різні дорадчі органи, які допомагають йому здійснювати конституційні повноваження.[9] Виконавчим органом Президента Польщі є Канцелярія Президента. Президент затверджує статут Канцелярії, а також призначає та звільняє її начальника.
Звільнення посади Президента до спливу строку його повноважень відбувається внаслідок:
смерті;
відмови від посади;
визнання стійкої нездатності виконувати обов'язки за станом здоров'я постановою Національних Зборів, прийнятою більшістю не менш як у дві третини голосів, якщо присутня не менш як половина загальної кількості членів Національних Зборів;
усунення з посади рішенням Державного Трибуналу.
У разі звільнення посади Президента до того часу, доки її не обійме новий Президент, а також у випадку, якщо Президент тимчасово не може здійснювати свої обов'язки, його заміщає Маршалок Сейму, а якщо і він не може виконувати цих функцій — Маршалок Сенату.[10]
Проте, особа, яка заміщає Президента, не може розпустити Сейм.
За порушення Конституції або законів, а також за вчинений злочин Президент може бути притягнений до відповідальності лише перед Державним Трибуналом.
Президент може бути обвинувачений рішенням Національних Зборів, яке прийняте більшістю не менш як у дві третини голосів від загальної кількості членів Національних Зборів, за пропозицією не менш як однієї четвертої від загальної кількості членів Зборів. Члени Трибуналу обираються Сеймом на строк його повноважень, причому депутати і сенатори не можуть бути туди обрані. До відповідальності перед Державним Трибуналом у відповідних випадках можуть бути притягнені члени уряду та деякі інші державні посадові особи.
З моменту обвинувачення Президента виконання ним своїх повноважень зупиняється.
Таким чином, можна відмітити, що інститут президентства в Польщі, характеризується всіма ознаками притаманними даному інституту в класичній змішаній парламентсько-президентській республіці.
Список використаних джерел та літератури
Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, 2005. – С. 223
Шаповал В.М. Державний лад країн світу. – К.: український центр правничих студій, 2009. – С. 182
Лемак В.В. Теорія держави і права: курс лекцій. – Ужгород, 2005. – С. 79
Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. д. ю. н., проф. А.Я. Сухарев. – М.: Норма, 2003. – С. 517
[1] Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, 2005. – С. 223
[2] Шаповал В. М. Державний лад країн світу. – К.: український центр правничих студій, 2009. – С. 182
[3] Лемак В. В. Теорія держави і права: курс лекцій. – Ужгород, 2005. – С. 79
[4] Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. д. ю. н., проф. А. Я. Сухарев. – М.: Норма, 2003. – С. 517
[5] Шаповал В. М. Державний лад країн світу. – К.: український центр правничих студій, 2009. – С. 182
[6]Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. д. ю. н., проф. А. Я. Сухарев. – М.: Норма, 2003. – С. 517
[7] Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, 2005. – С. 237
[8] Лемак В. В. Теорія держави і права: курс лекцій. – Ужгород, 2005. – С. 79
[9] Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, 2005. – С. 225
[10] Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, 2005. – С. 229