Крім того, вона допомагає людині переосмислювати зміст її життя. Свій гурток він назвав 'Товариством березової кори". Це і було початком скаут-ського руху в Північній і південній Америці.
Однак світовий скаутський рух пов"язаний з іменем англійського генерала Роберта Повела. Які ж заслуги Роберта Повела у заснуванні скаутського руху?
В період англо- бурської війни ( 1899-1902 рр.) генерал побачив безпора-дність своїх солодатів у екстримальних умовах. Особливо в умовах, коли він зі своїм гарнізоном був відрізаний від основних сил. Для догляду за пора-неними, пошуком їжі, веденням розвідки генерал залучав місцевих підлітків, що давало неабиякий ефект. Цих підлітків він називав "скаутами" -розвідниками.
Після війни генерал використовує набутий досвід у роботі з підлітками. У 1907 р. відставний вже генерал підбирає групу підлітків і виїзджає з ними в один польський табір, де проводить з ними не один тиждень. До його групи входили молоді люди з різним соціальним становищем. Проба генерала вда-лася.
Молоді люди, хоч і походили з різних суспільних верств, жили між собою в злагоді, братстві, призвичаїлися до дисципліни. Незабаром виходить дру-ком його книжка "Скаут для хлопців", що стала основною для ведення скаут-ських гуртків.
У відповідності з характером роботи, поставлених завдань скаутські організації поділяються на чотири групи:
1 Американський скаут - його мета - виховання людини через тісний
контакт з природою. Був характерним для країн Південної і Північної
Америки.
2 Англійський скаут. Головну мету вбачав у вихованні гармонійного
розвитку особи, патріоти своєї країни. Не вдавався в надмірний пацифізм і
мілітаризацію.
3 Мілітарний скаут - виховував фізично здорового воїна. Був
характерним для країн, що претендували на "місце під сонцем" у світовому
маштабі за рахунок поневолення інших націй. До цих країн відносилися :
Німеччина, Франція, Польща.
4.Національно-мілітарний скаут. Виховував свідомого патріота воїна, завжди готового до боротьби за національну самостійність. Характерний для націй, що перебували під гнітом інших держав.
Отже, на шляху зародження і розвитку скаутських організацій стало безліч перешкод і завад, будь-яке товариство чи гурток може нормально функціону-вати і розвиватися лише при підтримці уряду, сприянні уряду цим організаці-ям. Однак у багатьох країнах уряд якщо й не забороняв, то все ж не підтри-мував ці організації (скаутські). В інших же країнах уряд прагнув використа-ти скаутські організації у своїх, іноді й не миролюбних цілях.
Та все ж, знаходились люди, що незважаючи на всі ці перешкоди вірили у скаутський рух, приймали в ньому активну участь і сприяли його розвиткові.
Розділ 2. Розвиток "Пласту" на теренах Галичини.
2.1. Перші пластові гуртки на Галичині. Вікові категорії, мета "Пласту".
На відміну од "Січей" і "Соколів",що переважно працювали з зрілою мо-лоддю,'Пласт" формував власні і національні риси характеру з дошкільного і шкільного віку. Австрійська і польська школи вже в дитячому віці отруювали дитячі душі чужою історіємовою, культурою.Тому "Пласт" проводив роботу з підростаючим поколінням виключно поза школою. Тільки цілковите відме-тування Пласту від школи може щойно виявити правдиву практичну вартість Пласту і принести „неглялні тривкі успіхи". Зноска наголошувалась в цирку-лярі Верховної Пластової Ради. В кінці 1923р. міністром освіти Гломбінсь-ким було запропоновано польському уряду план ліквідації українських шкіл, що передбачав:
-Навчання польської мови, як обов"язкового предмету з третього класу
народної школи .
-Заміна українських вчительських симінарій на утраквістичні.
- Польська мова, історія та географія повинна викладатись тільки
поляками-вчителями і на польській мові.
-Директорами шкіл повинні бути тільки поляки.
Всі українські приватні школи позбавлялися права давати аттестат зрілості.
В цих умовах , тобто в умовах польської окупації, "Пласт" стає "шкільною державою", про яку так мріяли англійські і німецькі педагоги у другій поло-вині 19 ст., яка виховувала національний рух і фізичну силу для боротьби за національні права.
Виникнення Пластового руху в Галичині є одним з проявів енергії моло-дого покоління. Галицький Пласт- організація ексутського типу, подібна до організацій, що виникли в Англії з ініціативи Баден Пауеле. В англійській мові назва "скаут" походить від особливих військових відділів, так званих розвідників. В українській мові назва "Пласт" з'явилася від назви українських розвідників кубинського козацтва, що їх звали пластунами , оскільки вони
часто пласталися в прикордонних болотах, щоб підглядіти ворога. Ймовірно, що пропозицію про цю назву дав Франко. Початки організації українського пласту творились у Львові. Восени. 1911р. організовано перші пластові гур-тки при академічній гімназії, учительській семінарії і рахунково-спортивному товаристві "Сокіл" у Львові. Ініціатором і організатором першого "Пласту" був доктор О.Тисовський. Велику роботу з початку його заснування проводи-ли І.Франко і Г.Чмала.
У 1913 році у Львові відбувався 1 з'їзд представників пластових гуртків з різних місцевостей Галичини. Всього було представників від 16 організацій. На цьому з'їзді утворили організаційний Пластовий комітет. Розвиткові плас-тової ідеї сприяли видачі в 1913 р. перші пластові підручники. Насамперед це "Пласт" О.Тисовського, що мав для пластунів-українців таке ж значення, як посібник Р.Павела для англійських скаутів. Цей підручник було написано за ініціативою І.Боберського. П.Франко видає "Пластові ігри і забави".
Пластова організація в Галичині була не тільки патріотичною і виховною організацією, а передусім організацією фізичного виховання юнака чи дів-чини. У Пласті використовувались різноманітні засоби фізичного вишкалу. спортивні і рухливі ігри були одним з елементів всебічної підготовки. В загальний Пластовий статут передбачалось нарахування балів в 19 ділянках фізичної справності. Пластун мусив уміти стріляти з лука, плавати, ходити на лижах. З ініціативи українського спортивного союзу впроваджувалися проби "фізичної вправності".
Пластова система фізичного виховання передбачала і свою відзнаку фізичної вправності, здобути яку можна було беручи участь в спортивних змаганнях різного рангу. Така пластова проба фізичної вправності вважалася дійсною протягом 2 років і складалася з п"яти груп вправ для вибору. Перед пробою кандидат мав право вибирати собі з кожної групи одну вправу. П"ять груп нормативів фізичної вправності охоплювали основні види рухів:
стрибки, метання, біг на швидкість, плавання, мицетарство, лижний спорт, біг на ковзанах, легкоатлетичні кроси і туристичні походи.
За задумом Тисовського виховання в "Пласті" було безперервним і від 8 років і до самої старості для тих, хто пов"язав з ним свою долю. Організація поділялась на такі чотири вікові категорії:
Пластовий доріст (вовчинята) - діти 8-12 р, з якими проводили заняття
індивідуально, підготовляючи їх до вступу в організацію.
Пластуни - підлітки 12-18 років, з яких і формувався сильний духом і
тілом українець.
Старші почесні пластуни - юнаки і дівчата, які по закінченні середніх
навчальних закладів вступали в самостійне життя, не пориваючи зв’язків з
"Пластом". Вони пропагували пластову ідею серед населення, ствали
опікунами пластових осередків, надавали їм практичну допомогу.
Пластовий сеньоріат - люди похилого віку, які мали великий практичний
досвід пластової роботи, допомагали "Пласту" матеріально. Така структур-
на побудова давала можливість планомірної, ціленаправленої виховної ро-боти.
Населення Галичини ставилося до Пласту позитивно, виявляючи неабиякий інтерес до нього. Своїми методами проведення виховної роботи, метою, ці-лями Пласт симпатизував населенню. Ряди Пласту поступово густішають. Це мало дуже важливе значення, бо формувало в людей віру в свої власні сили, переконання кращого майбутнього тощо. Однак влада бачила в Пласті силу, що може стати на заваді. Будь-які найменьші порушення пластунів суворо каралися тогочасною владою,що виявляла неабияку зацікавленість до Пла-сту.
Основна пластова мета полягала у :
а) вихованню характеру й руху ; б) опануванню ремесла і інших занять, які можуть колись придатися в житті ; в) службі для Вітчизни : пожарництво, перша поміч, самоританська (милосердна) служба, веслярство, рятівництво й
інші види публічної служби ; г) фізичне здоровая через заохоту до руху на вільному воздусі і до дбайливості про своє тісто''.
2.2. Характеристика закону та девізу українських пластунів.
В основі діяльності "Пласту'" був Пластовий закон, який гласив:
-Пластун є славний - раз дане слово додержує мимо найтяжчих
перепон.
-Пластун є совісний: працю за яку взявся, виконує совісно і до кінця.
-Пластун є точний: на схоини, заняття приходить точно і ніколи не
спізнюється.
-Пластун є окладний: свої матеріальні засоби, свої здібності, енергію не
витрачає марно.
-Пластун є справедливий: уміє оцінити заслуги інших людей, особливо
слабших за себе.
-Пластун є братерський супроти всіх пластунів та приятильскии
супроти інших людей і звірят.
-Пластун є пожиточний: кожне заняття приносить користь чи то для
нього, чи то для інших.
-Пластун є врівноважений: при всяких нещастях і небезпеках задержує
рівновагу духа.
-Пластун є пильний і не опускає ніякої нагоди, щоби чогось навчитись.
-Пластун є карний і безумовно слухає своєї старшини.
- Пластун є чемний і поводиться гарно супроти кожного чоловіка, головне супроти старших віком чи становищем і супроти оцінок.
-Пластун дбає про своє фізичне здоров”я і бере участь у фізичних
вправах та іграх, не курить тютюну і не п"є алкогольних напоїв.