Свідок може допустити ті чи інші помилки, неточності у зв'язку п несприятливими умовами сприйняття чи іншими причинами. У таких випадках є достатнім правильно поставити запитання, для того, щоб отримати від свідка вичерпну відповідь.
Шляхом постановки свідку запитань вияснюються та ліквідуються причини фактичних та логічних протиріччя, які є в показаннях; чи були виявленні при зіставленні їх з іншими доказами по справі.
Питання, які задаються свідку, прийнято поділяти на чотири види: доповнюючі, нагадуючі, уточнюючі та контрольні.[50]
Додаткове запитання задається із метою поповнення чи отримання нової" інформації. Коли свідок, наприклад, не надав значення яким-небудь обставинам, не згадав про них у вільній розповіді, із яких-небудь причин не повідомив відомі йому відомості про факти, які цікавлять слідчого, перед таким свідком ставляться додаткові запитання.
Уточнююче запитання направлено на уточнення отриманої від свідка інформації і пов'язане із конкретизацією показань викладених у загальній формі
Нагадуюче запитання покликане допомогти допитуваному відновити в пам'яті забуті факти. Так, коли свідок не може пригадати., в якій годині він зустрів обвинуваченого, йому задається питання про те, чим він займався у день зустрічі. Частіше всього нагадуючі запитання відносяться до суміжних обставин -тих, які передували події злочину, які супроводжували її чи слідували за нею.
Контрольне запитання задається для перевірки правильності повідомленої свідком інформації Мова може йти про перевірку відомостей, повідомлених свідком про те, із якого джерела дані відомості отримані, якими були умови та обстановка, в яких були сприйняті дані обставини справи, ким можуть бути підтверджені дані свідком показання і та ін.
Питання, які будуть задані свідку, необхідно групувати по окремих моментах чи обставинах справи, дотримуючись при тому повної послідовності з'ясування моментів - від більш загальних до окремих, які торкаються окремих деталей. Послідовність постановки запитань повинна будуватися також з врахуванням того, щоби відповіді свідка розкривали події в їх розвитку та послідовності.
Зміст та форма запитання можуть здійснювати певний психологічний вплив на свідка. Мистецтво постановки питання полягає в тому, щоби запитання не наводило свідка на відповідь, а стимулювало його пам'ять на спогади тієї чи іншої обставини. Запитання повинно бути заданим таким чином, щоб виключити можливість фантазування та вигадки у відповіді свідка.
При постановці запитань до свідка важливо врахувати і інші фактори. Тональність формулювання запитання, відношення запитання до поданих раніше показань свідка, місце запитання серед інших питань, зайве наполегливе прагнення слідчого до з'ясування якої–небудь обставини і та інше, все це може вплинути на свідка І привести до дачі неправильних показань
Тому запитання, адресовані допитуваному, повинні відповідати ряду вимог:
І/ кожне запитання повинно відноситися до справи і мати відношення до якої-небудь визначеної обставини;
2/запитання повинні бути сформульовані зрозуміло, конкретно та грамотно, форма виразу мови запитання повинна відповідати рівню розвитку та знань допитуваного;
З/ питання повинні ставитеся у визначеній логічній послідовності. Потрібно враховувати не тільки цей момент, але і те, що зміст усякого новогозапитання, за загальним правилом повинен бути пов'язаний із змістом попереднього та відповіддю на нього;
4/ запитання не повинні містити, в собі бездоказових стверджень відносно допитуваного, як і не повинні наштовхувати свідка на визначену відповідь.
Вище було сказано про недопустимість постановки запитань, які наштовхують свідка на бажану відповідь, містять у собі пряму чи непряму .готову відповідь. У зв'язку з тим, що таке запитання схиляє свідка до дачі бажаних показань, доказової цінності останні не представляють, бо невідомо, чи відповідають дані показання тому, що свідок знає в дійсності, чи в них містяться відповіді, які підказані слідчим. Навідні запитання становлять особливу небезпеку у тих випадках, коли свідок досить точно не пам'ятає про сприйнятті обставини справи, не знав про їх існування, не впевнений тому, що вони мали місце в дійсності, Між тим деякі автори не виключають можливості окремих відступів від загального правила про недопустимість формування запитань, які наводять на відповідь. На думку Л.М.Корнєєвої, С.С. Ординського та С.Я.Рознбліта, постановка такого навідного запитання є правомірною опісля того, як свідку у правильній формі задано питання І на нього отримана відповідь.[51]
У кримінальному процесі України, постановка навідних запитань г неприпустимою ні за яких умов та ні в якій формі, їх використання суперечить психологічним основам формування свідоцьких показань, приносить навіювання у процесі передачі свідком інформації це забезпечує отримання об'єктивних показань.
2.4: Особливості допиту неповнолітніх свідків.
Допит неповнолітніх свідків потребує детальної підготовки Необхідно зібрати докладні відомості про особу свідка, чітко уявити його особистість, оточення, б якому він виховувався, його поведінку вдома та у школі, відношення до вчителів, батьків, ровесників.
Підлягає з'ясуванню роль неповнолітнього свідка у розслідуванні події, його відношення до обвинуваченого та потерпілого. Необхідно з'ясувати умори, у яких неповнолітній сприйняв дану подію, які моменти-могли би вплинути на якість сприйняття , що із сприйнятого могло бути доступним його розумінню.
Між подією, яка с предметом допиту неповнолітнього свідка, та його викликом на допит може пройти певний проміжок часу. Враховуючи, що дії й легкі на вплив зі сторони, погрібне дізнатися, чи дійсно вплив має місце і його джерело. Ці дані повинні встановлюватися як при підготуванні, так і при самому допиті неповнолітнього свідка.
Vзалежності від отриманих даних про особистість свідка, вирішується питання про час, місце, обстановку допиту, особу, яку необхідно запросити у відповідності зі ст.168 КПК України.
У процесі допиту неповнолітнього слідчому необхідно встановити з ним психологічний контакт. Для цього рекомендується провести бесіди на загальні теми (спорт, навчання, ігри, нові фільми книжки) продемонструвати знання його потреб та інтересів. [52]
Загальне тактичне правило про те, що допит свідків слід проводити по можливості як най скоріше після подій, які є предметом їхніх показань, особливо важливо врахувати при допиті неповнолітніх свідків. Як відзначалося раніше, сприйняття дитини, коли об'єкт не має для неї важливого емоційного значення, є поверхневим і картини сприйнятого швидко стираються під впливом нових вражень. Своєчасність допиту малолітніх продиктована і іншою обставиною, Діти, при обміні думками зі своїми ровесниками, під час розпитів з боку дорослих, досить легко піддаються навіюванню і можуть непомітно для себе підмінити власне сприйняття висловлюваннями інших осіб, які мали розмову з ними[53].
З іншої сторони, діти дуже реагують на емоційний вплив. При сприйнятті подій, які викликали у дитини сильні переживання, може виникнути психологічна затримка, яка заважає правильному відтворенню. У тих випадках потрібно відкласти допит, поки дитина заспокоїться.
При плануванні тривалості допиту необхідно врахувати, що дитина швидко втомлюється. Тому момент прибуття дитини на допит повинен бути визначеним таким чином, щоб вона була бадьорою, не втомленою І ні в якому разі не загримувати допит дитині із-за якихось організаційних причин, оскільки очікування перевтомлює її. Коли допит буде тривати довгий час, необхідно передбачити перерви. Експериментальні дослідження доводять, що діти 5-7 років можуть бути уважними біля 15 хвилин, 7-10 років біля 20 хвилин, 10-12 років - біля 2І: хвилин, старші 12 років - біля 30 хвилин.
При підготовці до допиту неповнолітнього свідка досконало повинно бути продуманим питання про місце допиту. Підліток у 14-16 років може бути допитаним в кабінеті слідчого. Офіційна, ділова обстановка в даному випадку підкреслює важливість виконуваної ним функції. Малолітніх свідків незнайома обстановка, чужі люди можуть налякати, затримати процеси їхнього мислення і буде заважати дачі вичерпних показань. Місце допиту повинно бути звичним для малолітнього свідка: школа, дім, іноді навіть вулиця, де дитина гралась та спостерігала подію, яка цікавить слідство. Допит на місці події може виявитися особливо корисним. Це пояснюється предметним характером мислення дитини. Місце події пожвавлює спогади про сприйняте, дитина може вказати на місці - де, що і як сталося, наочно продемонструвати те, що її важко, відтворити у виразах.[54]
При підготовці до допиту неповнолітнього свідка вирішується також питання про коло осіб, які повинні бути присутніми при допиті Як вже відзначалося, при допиті свідка у віці до 14 років, а на розгляд слідчого чи суду, і у віці від 14 до 16 років викликається педагог. Педагог виступає вданому випадку як спеціаліст.
Тому в даній ситуації викликається особа, яка займається вихованням та навчанням неповнолітніх того ж віку, що й свідок. Завдання педагога полягає у допомозі слідчому чи суду встановити психологічний контакт з неповнолітнім свідком, відшукати правильну тактику проведення допиту сформулювати питання із врахуванням дитячої психіки. Для даної дії педагога ознайомлюють з обставинами, які мають відношення до допиту, з даними про особу неповнолітнього свідка, про його відношення до обвинуваченого та потерпілого. У випадку необхідності викликаються також законні представники чи його близькі родичі. Така необхідність виникає у такому випадку, коли дані особи користуються довірою та авторитетом у неповнолітнього свідка і можуть допомогти в отриманні повних і достовірних показань. Коли є підстави показати, що законні представники чи родичі можуть заважати неповнолітньому свідку у дачі показань, їх виклик повинен бути виключеним.