Педагог та родичі неповнолітнього свідка, які викликаються на допит, наділені певними правами та обов’язками. Вони можуть із дозволу слідчого задавати питання свідку. Слідчий вправі відвести задане питання, проте останнє повинно бути включено до протоколу. Особи, присутні при допиті неповнолітнього свідка, мають право при зачитуванні протоколу робити зауваження, які підлягають занесенню до протоколу, просити про уточнення чи доповнення запису показань. Присутнім роз’яснюється їх обов’язок надавати допомогу в отримуванні правдивих показань і розголошувати даних попереднього слідства.
Перед допитом неповнолітнього свідка слідчий повинен провести бесіду засобами, які будуть при цьому присутніми, щоб виробляти тактику їхньої поведінки під час допиту При цьому необхідно мати на увазі, що допит у всіх випадках повинен проводити сам слідчий. Це, певна річ, не виключає право слідчого доручити педагогу чи іншим особам поставити перед свідком ряд запитань.
Допит необхідно провадити, тактовно, на доступній та зрозумілій для свідка мові, зберігаючи у всіх випадках спокійний та рівний тон.
Оскільки увага у дітей наділена ще достатньою стійкістю, у приміщенні, де проводиться допит, не повинно бути відволікаючих, об'єктів, чужих людей та ін.
Свідки, які не досягли 16 років, не попереджаються про відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань, слідчий /а в суді головуючий / роз'яснює їм про необхідність правдиво розповісти про все відоме у справі / ст.ст. 368, 307 КПК України /. Дане роз'яснення повинно бути зроблено у формі, доступній для неповнолітнього , відповідно до його віку та рівня його розвитку. Свідка необхідно переконати, що правдиві показання є дуже важливими для правильного вирішення справи, закликаючи його тим самим бути серйозним, уважним та щирий Таке роз'яснення є необхідним, коли неповнолітній свідок розуміє значення свого обов'язку.
Ймовірно, що під час допиту малолітніх свідків дошкільного віку положення ч. З ст.168 КПК України не повинно застосовуватись.
Для встановлення психологічного контакту з неповнолітнім свідком його допит потрібно починати з бесіди на близьку для дитини тему із переходом до допиту про обставини, якими цікавиться слідство. У невимушеній бесіді слідчий вивчає характер неповнолітнього свідка, рівень його розвитку, інтереси.
Постановка запитання до неповнолітнього свідка вимагає особливої старанності, тому що те, що є доступним для дорослої ЛЮДИНИ, не завжди може бути правильно зрозумілим для неповнолітнього. Питання повинно бути стислим, зрозумілим за формою і за змістом. Головною вимогою щодо запитань, щоб вони не носили навідного, навіюваного характеру. Тут потрібно враховувати, що навіюваними можуть бути не тільки зміст та форма запитання, але і його місце поміж іншими запитаннями, тональність мови, жестикуляція допитуваного і т.д.
При допиті неповнолітнього свідка можна зустрітися з таким фактом, коли він з самого початку не хоче розмовляти чи доводить свою розповідь до певним моментів і замовкає. Це пояснюються різними причинами, в залежності під яких і повинні бути застосовані відповідні тактичні прийоми допиту.
Причиною такої поведінки може бути замкнутий характер, сором'язливість неповнолітнього свідка, вплив на нього незвичної, досить офіційної обстановки, незвичність виконуваної ним ролі. "Розговорити" такого свідка можливо у процесі бесіди на близькі та цікаві для нього теми. При чому, у бесіді можуть прийняти участь батьки та інші особи, які є присутні на допиті.
Мовчання свідка може бути викликане впливом на нього зацікавлених, осіб, боязню помсти зі сторони обвинуваченого, небажанням псувати відношення :з обвинуваченим чи його друзями та ін. Позитивний результат у даних випадках може бути досягнутий при зверненні до таких характерних для неповнолітнього почути як прагнення до самостійності, до здійснення сміливих вчинків. Неповнолітньому необхідно у доступній формі пояснити значення сумлінного виконання функцій свідка, значення справжньою товари шукання і т.д.
Такі самі тактичні прийоми використовуються і для викриття неправди в показаннях неповнолітнього свідка, і для спонукання його до дачі правдивих показань.
Неповнолітні свідки дають завідомо неправдиві показання, як правило, під впливом зацікавлених осіб. Першою ознакою, яка свідчить про наперед підготовлені показання, є за вченість розповіді, невластиві для дітей формулювання та вирази. Викрити неправду у показаннях неповнолітнього свідка можливо шляхом постановки запитань про супутні обставини, які мають непряме відношення до встановлюваної події"; як відзначалося вище, для неповнолітнього важливі встановити суттєві зв’язки між явищами, тому він дає неправдиві відповіді на запитання які прямо не зачіпають теми, до розповіді про ,яку він підготовлений.[55]
Висновок
Аналізуючи досліджену в рефераті нормативно-правову базу, літературу є підстави зробити наступні висновки:
Свідок незамінний суб'єкт у - кримінальному процесі, який поряд з цим, що не веде безпосередньо кримінальний процес, не має у кримінальній справі законного особистого інтересу, виконує допоміжну (епізодичні) роль, однак без якого фактично немислима жодна кримінальна справа.
Свідок як суб'єкт кримінального процесу, має чітко визначений кримінально-процесуальний статус, відповідно наділений рядом процесуальних обов'язків та визначеними процесуальними правами, однак є потреба на законодавчому рівні чітко визначити поняття та види свідоцького імунітету з відлагодженим механізмом його застосування.
Аналіз норм діючого кримінально-процесуального законодавства дозволяє виділити наступні обов'язки свідка.
1/ сприяти правосуддю та повідомляти все відоме про злочин та злочинця компетентним органам;
21 з'являтися по заклику в органи досудового розслідування чи до суду в призначений час і місце для дачі показань ;
3/ зобов’язаний давати показання а також давати правдиві показання стосовно відомих йому обставин справи;
4/ у визначеному законом випадку ( придачі зобов’язанні органу досудового розслідування) - не розголошувати даних досудового слідства;
5/ в необхідних випадках приймати участь в провадженні таких слідчих дій як очна ставка, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події, а також бути підданому освідуванню чи відібранню зразків для експертного дослідження.
У кримінальному процесі України свідок наділений наступними правами визначеними кримінально-процесуальним законодавством України:
1. давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою вільно володіє і користуватися допомогою перекладача;
2. заявляти відвід перекладачу;
3. знати, у зв'язку з чим і у якій справі він допитується;
4 власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;
5. користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті;
6. відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів,
7. знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень, зауважень, власноручно робити такі доповнення та зауваження.
8. подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;
9. одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань.
Окрім перерахованих прав, свідок в кримінальному процесі України наділений правом па відмову від самообвинувачування це положення закріплене Конституцією України та КПК України.
Вищевикладене вказує на важливість показань свідка, як: суб'єкта кримінального процесу які є джерелом доказів в кримінальному процесі. Поряд з цим, необхідно належним чином зафіксувати показання у встановленому законом порядку - протоколом допиту з можливість використання науково-технічних засобів: аудіозапису, відеозйомки. Необхідно пам’ятати, що застосування аудіозапису чи відеозйомки не звільняє від обв’язку особи, яка проводить слідчу дію, допит свідка зокрема, в повному об’ємі відобразити суть та зміст показань свідка в протоколі допиту незважаючи на те чи застосовувались науково-технічні засоби фіксації показань.
Незважаючи на те, що свідок може бути як очевидцем вчиненого злочину так і володіти інформацією про обставини кримінальної справи зі слів інших осіб, володіти даними які характеризують особу підозрюваного чи обвинуваченого, перш за все, слід визначитись з допустимість використання показань як джерела доказів, перевіряти правильність сприйняття особою свідка тих обставин які підлягають встановленню по кримінальній справі, а вже після цього - належність показань як доказів що встановлюються у кримінальній справі.
Перевірка та оцінка показань свідка є важливим елементом процесу доказування у кримінальному процесу. Перевірка доказань виступає як передумова для прийняття і обґрунтування майже кожного процесуального рішення у справі Ні органи досудового розслідування, ні суд не мають права просто повірити свідкові, вони повинні мотивувати свій висновок, крім того оцінка свідоцьких показань має знаходити своє відображення в підсумкових документах так як показання свідка, як джерело доказів, подане особою яка не має у справі жодного інтересу.
Отримуючи показання свідка, в обов’язковому порядку, особа, яка проводить допит, повинна враховувати моральний аспект проведення слідчої дій, а також вікові та індивідуально-особистісні чинники, які впливають на сприйняття особою тих обставин, які мають значення для встановлення істини у кримінальній справі і є предметом показань свідка.