Не можна обійтись при визначенні злочинності і без врахування того факту, що злочином визнається лише те діяння, котре передбачене у кримінальному законі.
Виходячи з названих ознак, поняття злочинності може бути сформульоване наступним чином:
Злочинність – це соціальне явище, що полягає у прояві волі і свідомості людей у вигляді суспільне небезпечних діянь, заборонених кримінальним законом.
В літературі викладаються різноманітні визначення злочинності, але вони мають багато недоліків, які вітчизняна кримінологія зобов'язана поступово подолати.
Питання 2. Показники, що характеризують злочинність
Злочинність характеризується наступними параметрами (показниками):
1) рівень злочинності;
2) динаміка злочинності.
Стан злочинності характеризується у свою чергу через два показники:
1) рівень злочинності – це кількісний показник;
2) структура злочинності – це якісний показник.
Рівень злочинності – це кількісний показник злочинів, вчинених на певній території за певний період. Для характеристики рівня злочинності можна застосовувати абсолютне число злочинів. Для більш порівнюваного визначення рівня злочинності в різних регіонах використовують такий показник як коефіцієнт злочинності, або індекс злочинності.
Коефіцієнт злочинності вимірюється співвідношенням числа злочинів (або числа злочинців) до числа населення, узятого в тисячних, десятитисячних або стотисячних долях.
Для більш точного визначення рівня злочинності треба враховувати не все населення, а лише ті вікові групи, представники яких можуть притягатися до кримінальної відповідальності.
Такий коефіцієнт визначає інтенсивність проявів злочинності на даній території за певний час. Загальна формула визначення коефіцієнта злочинності має такий вигляд:
К = 3 (0) * 1 тис. (чи 10 тис., чи 100 тис.)
Н (від 14 років)
Де 3 – абсолютне число злочинів,
О (особи) – абсолютне число злочинців,
Н – чисельність населення відповідального віку.
Поряд з абсолютним числом злочинців коефіцієнт злочинності використовується для характеристики рівня злочинності. – кількісного показника стану злочинності.
Стан злочинності характеризується також структурою злочинності, котра є якісним показником стану злочинності.
Структура злочинності – це співвідношення між видами злочинів, вчинених на даній території за певний час.
Які види злочинів слід співвідносити між собою залежить від потреб конкретного визначення стану злочинності. Існують наступні підходи у визначенні структур злочинності:
1) по просторовим чи часовим ознакам злочинів;
2) по ступеню суспільної небезпечності (тяжкі злочини, менш тяжкі, злочини, що не мають великої суспільної небезпечності);
3) по формі вини (навмисні, необережні);
4) по ознакам особи винного (жіноча, чоловіча, неповнолітніх, рецидивна і т.п.);
5) по формі співучасті (індивідуальна, групова).
Такими є показники, що характеризують стан злочинності кількісно і якісно. Крім стану злочинності важливим показником, що характеризує злочинність є також динаміка злочинності.
Динаміка злочинності – це зміни кількісних і якісних характеристик стану злочинності, а також її структури на протязі певного часу.
Динаміка може проявлятися в рості рівня злочинності чи зниженні його, в погіршенні структури злочинності чи покращанні її, в коливанні рівня і структури залежно від пори року і т. п.
Питання 3. Латентна злочинність
Латентна злочинність – це частина усієї злочинності, яка не зареєстрована в установленому порядку.
Рівень латентної злочинності визначається кількістю злочинів, що залишились без реєстрації.
Латентність частини злочинності є перешкодою для боротьби з нею, знижує ефективність заходів протидії злочинності, порушує принцип справедливості.
Це зумовлює необхідність визначення рівня латентної злочинності, а також причин латентності з метою їх усунення.
За даними спостережень президентської комісії по дослідженню злочинності в США реєструється лише кожне 4те зґвалтування і кожен 6ий напад з метою заволодіння майном.
За дослідженнями фахівців у Японії реальний обсяг злочинності в кращому випадку у 2 рази перевищує дані статистики.
В Україні ситуація з латентною злочинністю набагато гірша, але рівень її не вивчався.
В юридичній літературі розрізняють латентність двох видів:
1) природну;
2) штучну.
Під природною латентністю розуміють сукупність випадків, коли правоохоронним органам не став відомим факт вчинення злочину.
Штучна латентність охоплює випадки, коли правоохоронні органи, маючи необхідну інформацію про вчинення злочину не ставлять його на облік, аби не займатись його розслідуванням, полегшити собі працю, створити видимість благополуччя у боротьбі зі злочинністю.
Методи, з допомогою яких можна виявити латентну злочинність, є такі:
1. Загальні: вивчення громадської думки про стан злочинності; експертна оцінка при опитуванні фахівців; вивчення документів правоохоронних органів, контрольно-ревізійних органів, медичних установ і т. п.
2. Спеціальні: аналіз динамічних рядів злочинів; дослідження періоду від їх вчинення до розкриття і застосування санкції, екстраполяція і т. п.
Практика роботи правоохоронних органів показує, що можна розрізняти рівні латентності:
а) низький рівень – злочини, приховувати які дуже складно ( вбивства, розбої, крадіжки);
б) середній рівень – злочини, які менш очевидні або мотивація заявлення про які у потерпілих слабка;
в) високий рівень – що, як правило, не очевидні, а потерпілі не схильні про них заявляти (зґвалтування).
ТЕМА 4. ПРИЧИНИ І УМОВИ,ЩО ПОРОДЖУЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ
План
1. Поняття причин і умов , що породжують злочинність.
2. Сучасні концепції причин і умов, що породжують злочинність.
3. Причини і умови злочинності в сучасному світі і в Україні.
Література
1. Криминология: Учебник / Под редакцией В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. – Киев, 1997.
2. Зелинский А. Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков, 1996.
3. Шнайдер Г.И. Криминология. – Москва, 1994.
Питання 1.Поняття причин і умов, що породжують злочинність
Причиною в науці взагалі прийнято вважати явище, яке за певних умов, породжує інше явище, котре розглядається як наслідок.
Умова, на відміну від причини, це фактор, котрий сам не породжує наслідок, але є необхідним для того, щоб причина породжувала наслідок. Умова – це середовище, обстановка, ситуація, опинившись в яких, причина спрацьовує.
Часто в кримінології причини і умови, що породжують злочинність, об'єднуються під загальним терміном "криміногенні фактори". Процес породження злочинності також називають детермінацією, а фактори, що породжують злочинність – детермінантами. Фактори, котрі діють навпаки – проти злочинності – називають відповідно антикриміногенними факторами.
Причини і умови, що породжують ті чи інші явища, діють і у фізичній, і у біологічній, і у соціологічній формах природи. Але слід мати на увазі, що у кожній з цих форм природи причини і умови діють по-різному, мають свої особливості, які треба враховувати.
Для дії причин і умов в соціальній сфері характерним є те, що дія відбувається через волю і свідомість людей.
Оскільки злочинність є соціальним явищем, то причини і умови, що її породжують, теж діють через волю і свідомість людей.
У зв'язку з тим, що причина і умови проявляються у наслідках, які вони породжують, то пізнати причини і умови можна розглядаючи наслідки.
Для того, щоб пізнати причини і умови, котрі породжують злочинність, потрібно досліджувати властивості злочинності як їх наслідку.
Злочинність, за визначенням, – це соціальне явище, що полягає у прояві волі і свідомості людей у вигляді суспільно-небезпечних діянь, заборонених кримінальним законом. Отже, виходячи з цього, розуміння злочинності, причини і умови, котрі її породжують – це фактори, що спричиняють і зумовлюють прояв волі і свідомості людей у вигляді злочинів.
Для того, щоб воля і свідомість людини проявились у вигляді злочину треба:
по-перше, щоб вони знаходились попередньо у такому стані, який може породжувати злочин;
по-друге, треба, щоб виникли умови, за яких цей стан може проявитися (реалізуватися) у вигляді злочину.
Виходячи з цього, причини злочинності можна визначити як фактори, котрі приводять волю і свідомість людини у криміногенний стан, тобто у стан, який може проявлятися у породженні саме злочинного діяння.
Умови, відповідно, – це фактори, які необхідні для того, щоб криміногенний стан волі і свідомості людини проявився саме у вигляді злочинного діяння.
Слід розрізняти поняття причини і умови, що породжують злочинність взагалі, – і причини і умови, що породжують конкретні злочини. Вони співвідносяться між собою як загальне і окреме (видове). Причини і умови злочинності в Україні і причини і умови, наприклад, вбивств в Україні – відрізняються тим, що друге є окремим проявом (різновидністю) першого.
Питання 2.Сучасні концепції причин і умов, що породжують злочинність
Сучасних концепцій причин і умов злочинності багато і дуже різноманітні, що свідчить: з одного боку, про надзвичайну складність самої проблеми причин і умов злочинності; а з іншого боку, про недостатньо глибоке поки що пізнання природи злочинності. Усі концепції причин і умов злочинності можна поділити на три види: