Що стосується політичної системи, то це система взаємовідносин деpжавних та недеpжавних соціальних інститутів, які виконують певні політичні функції щодо захисту інтеpесів соціальних угpупувань, спільнот, суспільних гpуп, можливостей їхньої гаpмонізації. Стpуктуpу політичної системи складають: політичні відносини; політична оpганізація суспільства (деpжавно-пpавові оpгани, політичні паpтії, політичні pухи, масові громадські оpганізації, тpудові колективи та об'єднання); засоби масової інфоpмації; політичні пpинципи й ноpми; політична свідомість і культуpа.
У стpуктуpу основ конституційного ладу Укpаїни входять такі елементи політичної системи: наpод; деpжава; об'єднання гpомадян; оpгани місцевого самовpядування.
Відповідно до ст.5 Конституції Укpаїни наpод є носієм сувеpенітету і єдиним джеpелом влади в Укpаїні. Він цю владу здійснює безпосеpедньо (вибоpи, pефеpендум) і чеpез оpгани деpжавної влади та оpгани місцевого самовpядування.
Важливим елементом політичної оpганізації суспільства є деpжава з усіма її складовими: законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, фоpмою пpавління, деpжавним устpоєм та ін.
До об'єднань гpомадян належать політичні паpтії та громадські оpганізації. Політичною паpтією є об'єднання гpомадян - пpихильників певної загальнонаціональної пpогpами суспільного pозвитку, які мають головною метою участь у виpобленні деpжавної політики, фоpмуванні оpганів влади, місцевого самовpядування і пpедставництва в їх складі. Гpомадською оpганізацією є об'єднання гpомадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, твоpчих, вікових, національно-культуpних та інших спільних інтеpесів. Визначення політичних паpтій і гpомадських оpганізацій дане у статтях 2 і 3 Закону Укpаїни від 16 чеpвня 1992 pоку "Пpо об'єднання гpомадян". Кpитеpієм такого pозмежування об'єднань гpомадян є їх участь у політичному пpоцесі, фоpми діяльності та кінцева мета; політична влада - для паpтій, а задоволення пpофесійних, твоpчих та інших інтеpесів людей - для гpомадських об'єднань.
Як вже відзначалось, правова держава - це держава, що обслуговує потреби громадянського суспільства та правової економіки, призначення якої - забезпечити свободу та добробут. Вона підконтрольна громадянському суспільству та будується на еквівалентності благ, що обмінюються, на фактичному співвідношенні суспільного попиту та пропозиції, відповідальна за правопорядок, що гарантує людині свободу та безпеку, бо духовним фундаментом його є визнання прав людини.
Правова держава - це демократична держава, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність всіх перед законом та незалежним судом, де визнаються та гарантуються права та свободи людини та де в основу організації державної влади покладений принцип разподілу законодавчої, виконавчої та судової влад.
Сучасна правова держава - це демократична держава, в якій забезпечуються права та свободи, участь народу у здійсненні влади (безпосередньо або через представників). Це припускає високий рівень правової та політичне культури, розвинене громадянське суспільство. В правовій державі забезпечується можливість в рамках закону відстоювати та пропагувати свої погляди та переконання, що знаходить свій вираз у формуванні та функціонуванні політичних партій, громадських об’єднань, в політичному плюралізмі, в свободі преси та ін.
Зараз завершується важливий етап перетворення Україні у демократичну державу. На основі Конституції формується демократична система влади. Реальні демократичні перетворення в праві розпочалися з другої половини 80-х років в роки перебудови, особливо після поразки серпневого (1991г) путчу. Отримав загальне визнання принцип “правової держави", були скасовані репресивні, та реакційні інститути та положення, стало розвиватися демократичне законодавство, система правосуддя, створено Вищий арбітражний суд, Конституційний Суд. Була схвалена концепція судової реформи, що направлена на затвердження судової влади в державному механізмі як самостійної впливової чинності, незалежної в своїй діяльності від законодавчої та виконавчої влад. Прийнята Декларація прав і свобод людини та громадянина, виходить з того, що держава визнає пріоритет прав та свобод людини, що додержання та захист прав та свобод, честі і гідності людини - головний обов'язок державної влади. Процес формування правової держави припускає створення системи політичних, юридичних та інших гарантій, що забезпечували б реальність цих конституційних положень, рівність всіх перед законом та судом, взаємну відповідальність держави та особи.
В якості однієї з найважливіших задач, пов'язаної з формуванням правової держави, слід розглядати розвиток та вдосконалення законодавства, формування нової щодо суті правової системи. У останній час прийнято дуже багато законодавчих актів, що створюють основи для подальшого розвитку нашої держави як демократичної, правової. Це Декларація про державний суверенітет України, Декларація прав та свобод людини і громадянина, закон "Про громадянство", закон "Про власність", Конституція України.
На протязі довгих десятирічь в нашій країні діяла однопартійна система, що виключала можливість створення та функціонування легальных опозиційних партій. Офіційною, державною ідеологією був марксизм-ленінізм. Сучасна демократична правова держава припускає розвинуте громадянське суспільство, в якому взаємодіють різноманітні суспільні організації, політичні партії, в якому жодна ідеологія не може встановлюватися в якості офіційної державної ідеології. Політичне життя в правовій державі будується на основі ідеологічної, політичної багатогранності (плюралізму), багатопартійностй.
Тому одним з шляхів формування правової держави, одним із напрямків цієї роботи є розвиток громадянського суспільства, що виступає важливою ланкою між особистістю та державою, в якому реалізується визначна частина прав і свобод людини; затверджується принцип політичного плюралізму [17, с.144].
Необхідним фактором, що визначає успіх багатьох перетворень в державному та політичному житті нашого суспільства, є рівень політичної та правової культури в суспільстві. Необхідно позбавлятися від того правового нігілізму, що особливо чітко виявився останнім часом не тільки у громадян, але й у представників державного апарату. Повага, пошана і додержання Конституції, закону всіма членами суспільства, всіма службовими особами - невід’ємна риса демократичної держави.
Нині на території, колишнього СРСР в розвитку держави та права відбуваються складні процеси - становлення в нових “незалежних державах” державних та правових систем.
Таких, які повинні відповідати вимозі сучасного громадянського суспільства. Цей розвиток все більш ускладнюється через те, що суспільство переживає жорстоку економічну та соціальну кризу, яка істотно відбилася на рівні життя людей та різко висвітлила ті негативні наслідки, що породила тоталітарна система за довгі десятиліття свого панування.
Сувора закономірність, а може бути трагічна неминучість в тому, що людська природа та соціальне життя все ще далекі від ідеального. Реалістично не мріяти про повне викорінення зла, а прагнути до його обмеження. Втому числі і з допомогою створення правового суспільства, правової держави. Більш того, чи можлива ця ідеальність? Природно ні, бо такою є природа людини.
На даний момент немає альтернативи правовій державі, якщо ми приймаємо загальнолюдську систему цінностей, в основі своєї христянської моралі. Але, щодо загальнолюдської - явне перебільшення, не слід забувати про мусульманські держави, де існує релігійна система права. Тому скажемо так: на даний момент не існує альтернативи в правовій державі, якщо ми приймаємо систему цінностей західної цивілізації.
Тому одним з шляхів формування правової держави, одним із напрямків цієї роботи є розвиток громадянського суспільства, що виступає важливою ланкою між особистістю та державою, в якому реалізується визначна частина прав і свобод людини; затверджується принцип політичного плюралізму.
Про рівень громадянського суспільства також говорить наявність механізмів правового захисту інтересів громадян.
Про стан забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні можна робити висновки з щорічних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н. Карпачової. Протягом останнього часу в них підкреслюється про підвищення рівня забезпеченості гарантій громадян України в багатьох сферах суспільства: соціальній, економічній, політичній. Не дивлячись на це ще залишаються не вирішеними питання створення дієвих механізмів захисту прав людини.
Так, наприклад, виходячи з аналізу зазначеної доповіді у 2003 році Кабінетом Міністрів України розпорядженням від 20 листопада 2003 р. N 691-р були затверджені заходи щодо організаційного забезпечення подальшого вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод людини та приведення його у відповідність з міжнародними стандартами.
В них було передбачено розробити і подати в установленому порядку проекти законів України в тих сферах, де існують проблеми захисту прав громадян, а саме:
1. Про внесення змін до Законів України (зокрема до статей 15 і 24 Закону України “Про оплату праці", Законів України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,) щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати;