Перелічені елементи цього організаційного механізму являють собою систему місцевого самоврядування (ст.5 Закону). Тобто Основний Закон та Закон про місцеве самоврядування визначають основні принципи побудови системи місцевого самоврядування та її складові елементи.
Отже, система місцевого самоврядування України - це, визначена Конституцією та Законами України сукупність суб'єктів місцевого самоврядування, що, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють основні функції місцевого самоврядування.
Система місцевого самоврядування має свою внутрішню побудову - структуру місцевого самоврядування. Ця структура є складною і різнорівневою за своїм характером. Вона представлена сільськими, селищними, міськими, районними у містах, обласними та Київською і Севастопольською міськими радами та їх посадовими і службовими особами; сільськими, селищними, міськими головами; органи самоорганізації населення на місцях (будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації).
Система місцевого самоврядування на рівні села, селища, міста відзначається як єдністю, так і її диференціацією. Так, територіальна громада відповідно до ч. ч.1, 3 ст.140 Конституції України, а також Закону про місцеве самоврядування (ч.1 ст.6) є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.
Сільська, селищна, міська рада є органом місцевого самоврядування, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування (ч.1 ст.10 Закону).
Виконавчі органи (виконавчий комітет, відділи й управління та інші виконавчі органи галузевої та функціональної компетенції) сільських, селищних, міських рад є виконавчими органами місцевих рад, а тому створюються зазначеними радами та є підконтрольними та підзвітними їм (ч. ч.1, 2 ст.11 Закону).
Очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях сільський, селищний, міський голова - посадова особа, яка обирається територіальною громадою та є підзвітною, підконтрольною і відповідальною перед нею, а також відповідальною перед радою (ч.2 ст.141 Конституції України, ст. ст.12, 42 Закону).
Суттєвою особливістю місцевого самоврядування є те, що в його системі не діє принцип поділу влади, властивий механізму держави. Натомість, існує єдність представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування. Система місцевого самоврядування на рівні територіальних громад сіл, селищ, міст має функціонувати як так звана "працююча корпорація", яка самостійно приймає відповідні рішення і самостійно виконує ці рішення.
З метою реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування суб'єкти місцевого самоврядування, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють певну діяльність, яку називають організаційно-правовими формами місцевого самоврядування.
Кожному суб'єкту місцевого самоврядування властиві власні передбачені чинним законодавством України організаційно-правові форми, які визначають оптимальний механізм для реалізації функцій місцевого самоврядування.
Основними формами безпосереднього волевиявлення територіальних громад, спрямованими на забезпечення безпосереднього здійснення ними самоврядування в межах Конституції і законів України, є місцеві вибори, референдуми, загальні збори громадян за місцем їх проживання, а також місцеві ініціативи, громадські слухання тощо.
Зокрема, важливою формою безпосереднього волевиявлення територіальної громади є прийняття нею рішень із питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування, тобто на місцевому референдумі. Місцевий референдум є формою безпосередньої демократії, зміст якої полягає у прийнятті або затвердженні членами територіальної громади найбільш важливих рішень місцевого значення шляхом прямого таємного голосування. Це форма здійснення місцевої публічної влади безпосередньо територіальними громадами в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Важливою формою безпосереднього волевиявлення територіальної громади є загальні збори громадян (ст.8 Закону). На відміну від місцевого референдуму, який є формою вирішення питань місцевого значення шляхом голосування всіма членами територіальної громади села, селища чи міста, загальні збори громадян проводяться за місцем їх проживання, на рівні так званих "мікрогромад", у межах окремих частин сіл, селищ, міст як адміністративно-територіальних одиниць (будинків, вулиць, кварталів, мікрорайонів тощо), а тому є формою участі окремих груп членів територіальної громади в обговоренні та вирішенні питань, що належать до відання місцевого самоврядування.
1. Конституція України від 28 червня 1996 року. - К. 1996.
2. Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 року/ ВВР № 24, 1997 ст.170.
3. Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998 року Відомості Верховної Ради 1998 № 3-4 ст.15
4. Проект концепції національної програми. Місцеве самоврядування. Київ, 1997. № 56.
5. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 304 с.
6. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільства в Україні // Право України 2001 № 12.
7. Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України 2001 № 10
8. Ковріга 0. Відповідальність органів місцевого самоврядування за неправомірні дії // Право України 2001 № 2.
9. Козюбра М.І. “Основи Конституційного права України" - К., 1998р. - 388 с.
10.Коментар Конституції України. Інститут законодавства Верховної Ради. -К., 1998.
11.Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка; Прецедент, 2006. - 344 с.
12.Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид.3 - тє, виправл. Та доповн. - К.: Атіка, 2004. - 512 с.
13.Музика 0. Повноваження органів місцевого самоврядування на отримання доходів у місцеві бюджети. // Право України 2001 № 4.
14.Муніципальне право України: Підручник/ Кол. М90 авт.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 592 с.
15.Основи конституційного права України/ За ред В.В. Копейчікова. - К. .: “Юрінком” 1997. - 565 с.
16.Погорілко В.Ф. “Конституційне право України" -К., “Наукова Думка" 1999р. - 428 с.
17.Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. - К., 1997. (Бібліотечка "Нова Конституція України"). - 386 с.
18.Прокопа І. Сільські поселення в системі місцевого самоврядування. Право України № 7 1998 рік.
19.Сташків Б.І. Конституційне право України Навчальний посібник. - Чеpнігів: РВВ, 1999. - 246 с.
20.Телешун С. Структурні елементи вертикалі політичної влади і державного управління та органи місцевого самоврядування // Право України 2001 № 6.
21.Хоменець Р. Особливості правового статусу фізичних осіб як суб'єктів місцевого самоврядування // Право України 2001 № 11.
Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000. С. 9-10
[2]Сташків Б.І. Конституційне пpаво України Hавчальний посібник. - Чеpнігів: РВВ, 1999. С – 235.
[3]Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. Навчальний посібник. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. 2002. – С- 490.
[4]Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 3 – тє, виправл. Та доповн. – К.: Атіка, 2004. – С - 812.
[5]Коментар до Конституції України. — К., 1996. — С. 311—312.
[6]Муніципальне право України: Підручник/ Кол. М90 авт.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – С - 134.
[7]Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. В.Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка; Прецедент, 2006. — С - 318.
[8]Муніципальне право України: Підручник/ Кол. М90 авт.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – С - 136.
[9]Муніципальне право України: Підручник/ Кол. М90 авт.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – С - 137.
[10]Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка; Прецедент, 2006. — С - 320.
[11]Муніципальне право України: Підручник/ Кол. М90 авт.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – С-143.
[12]Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. Навчальний посібник. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. 2002. – С- 492.
[13]Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. В.Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка; Прецедент, 2006. — С – 322.
[14]Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальнеправо). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000. – С-56.
[15]Оніщук М., Кампо В. Правові засади місцевого самоврядування в Україні. - К.: 1998. – С- 60.
[16]Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальнеправо). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000. – С- 58.