Всі суди України утворюються на засадах виборності судів і народних засідателів.
Судді районних (міських) судів обираються відповідно обласними, Київською міською Радами народних депутатів. Судді Верховного Суду України, Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних, міжобласного, Київського і Севастопольського міських судів, військових судів регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів обираються Верховною Радою України.
Народні судді районних (міських) народних судів обираються відповідно обласними, Київською міською Радами народних депутатів. Судді Верховного Суду України, а також обласних судів. Київського міського суду обираються Верховною Радою України.
Народні засідателі Верховного Суду України і міжобласного суду обираються Верховною Радою України, народні засідателі Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних. Київського і Севастопольського міських судів обираються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів. Народні засідателі військових судів з числа військовослужбовців обираються відкритим голосуванням на зборах військовослужбовців військових частин.
Судді всіх судів обираються строком на десять років. Народні засідателі всіх судів обираються строком на п'ять років. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, обираються строком на п'ять років.
Народні засідателі є відповідальними перед органами або виборцями, які їх обрали, і можуть бути ними відкликані у встановленому законом порядку.
Судді не можуть бути народними депутатами і на час виконання своїх обов'язків припиняють членство у будь-яких політичних партіях і рухах.
(Із змінами, внесеними згідно з законами № 8303-11 від 17.10.89, № 404-12 від 24.10.90, № 4013-12 від 24.02.94. № 171/94-ВР від 21.09.94)
Стаття 151
Верховний Суд України складається з Голови, його заступників, членів і народних засідателів.
(Із змінами, внесеними згідно з законами № 8303-11 від 17.10.89, № 1213а-12 від 19.06.91)
Стаття 152
Розгляд цивільних і кримінальних справ у всіх судах здійснюється колегіально чи суддею одноособове. Колегіальність здійснення правосуддя
забезпечується шляхом розгляду справ колегією суддів та судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів.
Народні засідателі при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
(Із змінами, внесеними згідно з Законом № 2461-12 від 17.06.92)
Стаття 153
Судді і народні засідателі є незалежними і підкоряються тільки законові.
Суддям і народним засідателям забезпечуються умови для безперешкодного і ефективного здійснення їх прав та обов'язків. Будь-яке втручання в діяльність суддів і народних засідателів по здійсненню правосуддя є неприпустимим і тягне за собою відповідальність за законом.
Недоторканність суддів і народних засідателів, а також інші гарантії їх незалежності встановлюються законодавством України.
(Із змінами, внесеними згідно з законами № 8303-11 від 17.10.89. М 2480-12 від 19.06.92)
Стаття 154
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом.
Стаття 155
Розгляд справ у всіх судах є відкритим. Слухання справ у закритому засіданні суду допускається лише у випадках, встановлених законом, з додержанням при цьому всіх правил судочинства.
Стаття 156
Обвинуваченому забезпечується право на захист.
Стаття 157
Судочинство в Україні провадиться українською мовою або мовою більшості населення цієї місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача і право виступати в суді рідною мовою.
Стаття 158
Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
Стаття 159
Для подання юридичної допомоги громадянам і організаціям діють колегії адвокатів. У випадках, передбачених законодавством, юридична допомога громадянам подається безплатно.
Організація і порядок діяльності адвокатури визначаються законодавством України.
(Із змінами, внесеними згідно з Законом № 2480-12 від 19.06.92)
Стаття 160
У судочинстві в цивільних і кримінальних справах допускається участь представників громадських організацій і трудових колективів.
Стаття 161
Вирішення господарських спорів в Україні здійснюється Вищим арбітражним судом України, арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва.
Втручання будь-яких органів, організацій і посадових осіб у діяльність арбітрів арбітражних судів щодо вирішення спорів не допускається.
(Із змінами, внесеними згідно з законами № 1213а-12 від 19.06.91. № 171/94-ВР від 21.09.94).
Глава 19. Прокуратура
Стаття 162
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління та контролю. Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
(Із змінами, внесеними згідно з законами № 404-12 від 24.10.90, № 1791-12 від 05.11.91. № 171/94-ВР від 21.09.94)
Стаття 163
Генеральний прокурор України призначається Верховною Радою України, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний. Прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва, міських, районних та міжрайонних прокурорів призначає Генеральний прокурор України.
(Із змінами, внесеними згідно з законами № 404-12 від 24.10.89. № 1791-12 від 05.11.91. № 171/94-ВР від 21.09.94)
Стаття 164
Виключена згідно з Законом № 1791-12 від 05.11.91.
Стаття 165
Прокурори у здійсненні своїх повноважень є незалежними і керуються Конституцією та законами України.
Організація і порядок діяльності органів прокуратури на території України визначаються Законом України «Про прокуратуру». (Із змінами, внесеними згідно з законами № 404-12 вія 24.10.89. № 1791-12 від 05.11.91)
IX. Герб, прапор. гімн і столиця України
Стаття 166
Символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн.
Державний герб України, Державний прапор України та Державний гімн України затверджуються Верховною Радою України.
(Із змінами, внесеними згідно з Законом № 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 167
Виключена згідно з Законом № 2480-12 від 19.06.92.
Стаття 168
Виключена згідно з Законом № 2480-12 від 19.06.92.
Стаття 169
Столицею України є місто Київ.
X. Дія Конституції України і порядок її зміни
Стаття 170
Всі закони та інші акти державних органів України видаються на основі і відповідно до цієї Конституції.
Стаття 171
Зміна Конституції України провадиться рішенням Верховної Ради України, прийнятим більшістю не менш як дві третини від загальної кількості народних депутатів України.
(Із змінами, внесеними згідно з Законом № 8303-11 від 27.10.89)
ПРОЕКТ, ВИНЕСЕНИЙ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ НА ВСЕНАРОДНЕ ОБГОВОРЕННЯ (1 ЛИПНЯ 1992 Р.)
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
НАРОД УКРАЇНИ,
ВИРАЖАЮЧИ свою суверенну волю,
ЗДІЙСНЮЮЧИ невід'ємне право на самовизначення,
СПИРАЮЧИСЬ на тисячолітню історію українського державотворення,
ВИЗНАЮЧИ свободу і природні права людини найвищою соціальною цінністю,
ДБАЮЧИ про забезпечення умов життя, гідних людини,
ПРАГНУЧИ до збереження і зміцнення соціальної злагоди,
ПІКЛУЮЧИСЬ про розбудову і розвиток громадянського суспільства,
БАЖАЮЧИ вільно жити в незалежній демократичній державі,
КЕРУЮЧИСЬ Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, підтвердженим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,
УСВІДОМЛЮЮЧИ відповідальність перед нинішніми і прийдешніми поколіннями,
ПРИЙМАЄ цю Конституцію і проголошує її ОСНОВНИМ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ
Стаття 1. Україна є демократичною, правовою, соціальною державою.
Стаття 2. Конституційний лад України ґрунтується на принципі пріоритету прав і свобод людини й громадянина.
Держава відповідальна перед людиною і суспільством за свою діяльність.
Стаття 3. Україна — республіка.
Вся повнота влади в Україні належить народові.
Народ, який складають громадяни усіх національностей, є єдиним джерелом державної влади, місцевого і регіонального самоврядування.
Державна влада здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову.
Від імені народу України можуть виступати виключно Національні Збори України.
Жодна частина народу, жодна політична партія, організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть присвоювати право здійснювати державну владу.
Стаття 4. Держава визнає, підтримує місцеве і регіональне самоврядування, не втручається у його сферу.
Стаття 5. В Україні діє принцип верховенства права. Найвищу юридичну силу має Конституція. Норми Конституції є нормами прямої дії. Закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституції України.
Громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволене все, що не заборонене законом».
Державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування і їхні посадові особи здійснюють свої повноваження за принципом «дозволене лише те, що визначене законом».
Стаття 6. Суспільне життя в Україні базується на засадах політичного, економічного та ідеологічного плюралізму.