Повноваження та порядок формування цих комісій визначаються законом.
Стаття 156
Правосуддя здійснюється суддею одноособове, колегією суддів і судом присяжних.
Підсудність справ судам, порядок визначення і залучення присяжних до здійснення правосуддя визначаються законом.
Стаття 157
Розгляд справ у всіх судах усний і відкритий. Слухання справи в закритому засіданні допускається з додержанням усіх правил судочинства і лише у випадку, коли суд вирішить, що гласний розгляд може призвести до розголошення державної або іншої охоронюваної законом таємниці чи фактів особистого або сімейного життя громадян. Судове рішення оголошується публічно.
Судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін,
Стаття 158
Судочинство провадиться державною мовою. В місцях компактного проживання однієї або декількох національних груп судочинство може провадитися мовою, прийнятною для більшості населення даної місцевості.
Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, якою ведеться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судовому розгляді через перекладача і право виступати у суді рідною мовою.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи у тому суді, який визначений законом.
Стаття 159
Судове рішення повинно бути вмотивованим, неупередженим і ґрунтуватися на всебічно розглянутих та об'єктивно доведених фактах.
Судове рішення може бути оскаржене в касаційному та апеляційному порядку.
Судові рішення, що набули чинності, є обов'язковими для всіх державних органів, підприємств, установ й організацій, органів місцевого самоврядування, громадян та їхніх об'єднань, посадових та інших осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Стаття 160
Матеріальна та моральна шкода, заподіяна внаслідок судової помилки чи незаконних дій органів суду, прокуратури, дізнання і слідства, має бути відшкодована за рахунок держави відповідно до закону.
Стаття 161
На Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів покладаються:
1) нагляд за відповідністю Конституції та законам України правових актів та дій органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування;
2) нагляд за забезпеченням конституційних прав і свобод громадян;
3) нагляд За дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і попереднє слідство;
4) розслідування злочинів по справах, які віднесені до компетенції органів прокуратури;
5) підтримування державного обвинувачення в суді;
6) нагляд за дотриманням законів у місцях виконання заходів кримінального покарання, а також застосування інших заходів примусового характеру;
7) захист майнових та інших інтересів держави.
Стаття 162
Генеральний прокурор України призначається Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України терміном на 10 років. Прокурори областей (земель), районів (округів) і міст призначаються Генеральним прокурором України строком на 10 років.
Прокурор Республіки Крим призначається Генеральним прокурором України за поданням Верховної Ради Республіки Крим. У разі недосягнення протягом трьох місяців згоди між Генеральним прокурором України і Верховною Радою Республіки Крим питання про призначення прокурора Республіки Крим вирішує Верховна Рада України за поданням альтернативних кандидатур Верховною Радою Республіки Крим і Генеральним прокурором України.
Стаття 163
На прокурорів й інших посадових осіб прокуратур поширюються вимоги несумісності, які встановлені статтею 153 Конституції.
Організація, повноваження і порядок діяльності прокуратури України визначаються законом.
РОЗДІЛ IX. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ І ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
Стаття 164
Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності і цілісності державної території, комплексності соціально-економічного розвитку, децентралізації і керованості її частин з урахуванням економічних, історичних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Стаття 165
Територіальна організація України спрямована на забезпечення поєднання загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів.
Стаття 166
Систему територіального устрою України складають Республіка Крим, області (землі), міста, райони, селища і села.
Глава 20. РЕСПУБЛІКА КРИМ
Стаття 167
Республіка Крим має правовий статус автономії, який визначається цією Конституцією, Конституційним законом України та Конституцією Республіки Крим.
Конституція Республіки Крим відповідає Конституції і законам України.
Стаття 168
Республіка Крим у межах повноважень, встановлених цією Конституцією і Конституційним законом України, самостійно вирішує питання, віднесені до її відання, створює і визначає порядок діяльності своїх органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Стаття 169
Органи державної влади Республіки Крим діють в межах власних повноважень на основі цієї Конституції і законів України, указів Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрі" України.
Стаття 170
Республіка Крим, виходячи з інтересів соціально-економічного розвитку своєї території, при дотриманні основ законодавства України, загальнодержавних інтересів, а також інтересів областей (земель) здійснює нормативне регулювання з наступних питань:
1) сільське господарство і ліси;
2) початкова освіта, ремісниче і професійно-технічне навчання;
3) кар'єри;
4) меліорація;
5) громадські роботи; громадська благодійність та благодійницькі заклади; ремесла і народні промисли;
6) містобудування і житлове господарство;
7) туризм, готельна справа; ярмарки і базари;
8) музеї, бібліотеки, театри, історико-культурні заповідники та інші заклади культури;
9) міська, селищна і сільська міліція;
10) транспорт загального користування, автомобільні шляхи республіканського значення; водопровід;
11) мисливство у внутрішніх лісах і рибальство у внутрішніх водах;
12) санітарна і лікарняна служба.
Стаття 171
Республіка Крим здійснює розпорядчі і контрольні повноваження з наступних питань:
1) здійснення права власності на об'єкти, що належать Республіці Крим;
2) прийняття рішень з питань територіального устрою Республіки Крим (встановлення і зміна меж районів, населених пунктів, віднесення населених пунктів до категорії міст; найменування і перейменування міст, районів, селищ міського типу, сіл) з наступним затвердженням Верховною Радою України;
3) організація і проведення республіканських виборів і референдумів;
4) надання згоди на призначення посадових осіб відомств і установ, що безпосередньо підпорядковані центральним органам;
5) складання і затвердження бюджету на основі єдиної податкової політики України; встановлення доходів, що складають доходну частину бюджету Республіки Крим;
6) розробка і реалізація у відповідності з загальнодержавними програмами програм розвитку економіки Республіки Крим, науково-технічного прогресу, програм соціального і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища; створення і функціонування вільних економічних зон згідно з законодавством України;
7) визначення статусу місцевостей як курортів, встановлення зон санітарної охорони курортів та їх правового режиму;
8) оголошення карантину і зон стихійного лиха;
9) реалізація державної політики в галузі культури, розвитку мови і національних традицій, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, а також використання і охорона історико-культурної спадщини; участь у розробці і реалізації програм України в сфері демографічної і міграційної політики;
10) охорона правопорядку і боротьба із злочинністю;
11) участь (в межах її повноважень) у зносинах України з іншими державами та міжнародними організаціями;
12) утворення і формування органів судової влади відповідно до судової системи України;
13) встановлення почесних звань Республіки Крим та заснування інших нагород.
В Республіці Крим є представництво Президента України.
Представництво Президента здійснює контроль за реалізацією Конституції і законів України, указів Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Уряд Республіки Крим має постійне представництво в столиці України.
Стаття 172
Конституційним законом України Республіці Крим можуть бути додатково делеговані й інші повноваження.
Республіка Крим здійснює свої повноваження в повному обсязі, за винятком тих питань, які законами України передані органам місцевого самоврядування.
Стаття 173
Республіка Крим користується фінансовою самостійністю в межах, встановлених законами України.
У розпорядження Республіки Крим надходять її республіканські податки і збори, а також відрахування з загальнодержавних податків, розмір яких визначається в залежності від її потреб. Республіка Крим має власність згідно з законодавством України.
Обсяг повноважень Республіки Крим, встановлений цією Конституцією, не може бути змінений без згоди на те Верховної Ради України та Верховної Ради Республіки Крим.
Стаття 174
Республіка Крим не має права встановлювати мито на ввезення або транзит товарів. Не можуть також застосовуватись будь-які інші заходи, які перешкоджають вільному пересуванню осіб і майна на її території.
Стаття 175
Республіка Крим може укладати з областями (землями) угоди, окрім політичних, при умові дотримання законів України.